As primeiras 200 linhas.
І МАРАМУЛЬКИ ЙШЛИ В ПСАШКИ
За оповіданням Генрі Каттнера та Кетрін Л. Мур
Земля – крихітна планета нашого Всесвіту.
Вона обертається навколо зірки,
яку ми називаємо Сонцем.
Що вона робить?
Філіп, приведи сестру.
Це найближча до Землі зірка.
149 мільйонів 600 тисяч кілометрів.
Єдина зірка, що здається нерухомою –
Полярна зірка.
Ходімо.
Не стійте тут і не чіпайте стіл.
Однак вона рухається.
Повільніше за інші, але з плином часу
її рух помітний.
Порівняйте її сучасне розташування
з нульовим роком.
І перейдемо в майбутнє.
Ось тут буде Полярна зірка
в 3000 році.
Астрономія доводить,
що навіть нібито незмінні речі все одно змінюються.
Сонце і зорі, наприклад, Сіріус,
летять галактикою, що має назву Молочний шлях.
Молочний шлях –
тільки одна з багатьох галактик.
Як там красиво.
А люди живуть на тих зірках?
На он тій, яскравій?
Ніхто не зможе жити у вогні.
Ви впевнені?
А ця маленька пляма –
Андромеда.
400 мільярдів зірок.
Ходімо, Сильві.
Тату, я хочу туди полетіти.
Я впевнена, що там хтось живе.
Для них ти певно ще й не народилась.
Або вже померла.
Шкода, якщо це зірка.
- Здається, що всі вони сяють. - Годі, ходімо.
Зірки й галактики,
які можна побачити неозброєним оком,
або через телескоп,
від нас не надто далеко.
Та є інші, невидимі нам, світи.
Їх виявили
за допомогою звукових хвиль.
- Месьє? - Так?
А скільки від нас до Сіріуса?
Назви якесь число.
10 мільйонів кілометрів?
Не вгадав.
До Сіріуса 85 мільярдів кілометрів.
Ми щойно почали дослідження
безкінечного простору.
Хтозна, які ще будуть відкриття?
Як зміняться наші уявлення?
Але вже зрозуміло, що наше майбутнє серед зірок.
От якби полетіти туди втрьох.
Але нас чекає мама.
Мамі зорі не цікаві.
Мамі подобається на Землі.
Вона не хоче мандрувати космосом.
Її більше хвилює вибір сукні. Й то добре.
- Має красиві сукні? - Красиві.
Вона весь час в одній ходить.
Тату, на що схоже небо?
І що за ним?
Воно як заповнена ніччю філіжанка?
Чи схоже на море?
На дні є пісок?
Що на дні моря?
Хмари.
А ще?
Галактики, планети.
Чи ти не слухала?
Я коли дивлюсь, не слухаю.
Потім послухаю.
Тоді й запам'ятаю. Я все запам'ятовую.
- Добридень, месьє. - Добридень.
Як з'їздили, дорога не дуже слизька?
Ні, нормально.
Маєте стомлений вигляд.
Ні, я чудово почуваюсь.
Було щось важливе?
Ні, нічого такого.
Нам ніколи відпочивати.
Швидше в постіль. Вже пізно.
Філіп, вперед.
Філіп, падаюча зірка!
Та зірка, що шукає мене. Бачив?
Жартуєш.
Вона не для тебе.
Вона мені помахала і запитала: «Це ж ти Сильві?»
Я закричала: «Так, так!»
- Хіба не чув? -Чув якісь крики.
А потім зірка зникла.
Сильві, тобі примарилось.
Це планетарій на тебе так вплинув.
Торочиш про зірки з кометами.
Лягай спати.
Нічого ти не бачила.
Дівчиська завжди викаблучуються.
Не сперечайтесь.
Лягай, бо тата покличу.
Мамо, а ти чому не поїхала в планетарій?
Були термінові справи.
Шкода, я теж хотіла б побачити всю ту красу.
А зараз вам пора спати.
От завжди так – як щось цікаве, то я маю спати.
Вночі нема нічого цікавого.
А зірки?
Ти справді бачила ту зірку?
Здається, бачила.
Всі зірки розподілені між сузір'ями,
що мають грецькі або латинські назви.
Стрілець.
Оріон,
Плеяди,
Геркулес,
Кассіопея і так далі.
Вони так далеко,
що їх світло долітає до нас через багато років.
Тому відстань до зірок визначають світловими роками.
Ні, месьє. Неправда.
Ще є кілометри.
Овва. І де ти набрався такої премудрості?
З газет, телевізора?
Я був у планетарію.
А ви були там?
Ні, але це не має значення.
Я бачив, де буде Полярна зірка в 3000-му році.
Бачив, як рухаються планети навколо Сонця.
То йди перевір, чи зірки не згасли.
Тиша!
Тиша!
Я сказав, що зірки...
Тиша!
Месьє, месьє!
Ти поранився?
Ні, я щось знайшов. Це не ваше?
Ні.
Що це?
Не знаю, тут щось рухається, висувається.
Ні, це не моє.
Що ти робиш?
Нічого.
Неправда. Щось робиш.
А ти що робиш?
Я...
Мені нудно.
Чому ти прийшов так рано?
А ти, чому приліпилась?
Де ти був? Я тебе не бачила.
Я облетів Місяць, Сіріус,
Плеяди, Кассіопею!
- Ти глузуєш? - Відчепись.
Якщо дам щось, то підеш?
Ну, залежно що.
Добре, якщо хочеш.
То заплющ очі.
Подобається?
Ага.
То йди нагору гратись.
Де ти знайшов?
- Хтось дав. - Хто?
Не твоя справа. Ти обіцяла піти.
Я нічого не обіцяла.
- Брехуха. - Я вже забула, що казала.
Все одно підеш.
Я тобі помщусь, ясно?
Тату!
Де тато?
В кабінеті.
Треба поговорити.
Я працюю.
Ми говорили про вашу ідею.
Гляньте на це.
Що скажете?
Снек-бар на висоті 2000 метрів.
Перспективна задумка.
Хочете будувати з дерева і цегли?
Що ви! Ні, з каменю і дерева.
Натурального дерева, бар з червоного дерева.
Затишний будиночок.
Стільці, килим. Клієнти до цього не звикли.
А вони ж прагнуть комфорту.
Можете все мені прорахувати?
Негайно візьмусь.
Я зараз думаю тільки про снек-бар.
Снек-2000.
- До зустрічі. - Дякую.
Мені треба поговорити.
А мені треба відвезти месьє Дуру.
А я тебе шукаю.
Мий руки і йди їсти.
- Добрий вечір, Філіп. - Добрий вечір.
Тобі пощастило, що живеш у горах.
No comments yet. Be the first to leave one.