Saviour Square (Plac Zbawiciela)

Best Film пропонує

Студія Зебра, Польське телебачення, Канал + пропонують

Слухаю!

Так.

Площа Спасителя, 7. Квартира 15.

Так... Моя невістка тут прописана.

Внуки.

Давид і Адріан.

Де???

ПЛОЩА СПАСИТЕЛЯ

В ролях: Йовіта Буднік

Аркадіуш Янічек

Єва Венцель

Давід Ґудейко

Натан Ґудейко

Сценарій Моніка Сайко-Ґрадовска

Музика Павєл Шиманьскі

Оператор Войцех Старонь

Продюсер Юліуш Махульскі

Сценарій і режисура Йоанна Кос-Краузе та Кшиштоф Краузе

- Як завжди, ось тут. - Ох, вибач...

А думаєш, у мене був якийсь вихід?

Той тип... обіцяє їм з дня на день.

А хто ж дасть житло в оренду на 3 місяці?

Але може й добре. Заощадять трохи...

на туалет вистачить, може й кухню зроблять.

Щось мені тут зіпсулось...

Поглянь. Ці дві колонки не підходять...

Що тобі не підходить? Додай це, це, і до четвертої додай.

Так як ми щойно робили. Не пам’ятаєш хіба, я казала...

Еге ж, маєш рацію. Не зметикувала відразу, вибач.

У вас теж такий бардак у торбинці?

Мені дуже цікаво, як воно буде там, у санаторії.

- Повернусь, відпочивша... - Тебе занудять ті старпери, - навіщо тобі?

Може собі знайдете когось...

Ні, обійдусь. Знаєш, обійдусь якось без нареченого.

- Щиро дякую. - А чому ні? Буде собі чаї попивати...

- на травах... - Так, я йому буду травки заварювати, і...

... і портки прати. Щиро дякую.

Панове, ви зриваєте графік. Я вже два дні чекаю на завершення!

Коли мені ці кондиціонери знадобляться? Зимою??

- От візьмемо другу бригаду і все зробимо. - Коли зробите?

Якщо не постараєтесь, - то я розірву договір.

- Секунду! - Зажди...

От зараза...

- За роботу у важкого клієнта. - Без проблем. Дуже дякую.

О котрій йдете?

О 18.30 починається. Але ще реклами, мабуть, пів-години...

То залиш, я помию. Бо ще запізнитесь.

А знаєте, кого ми сьогодні зустріли?

Така... Акторка... Господи... Ім’я як у мене...

- Зеліньська? - Ні. Беата... Така мила.

- Тишкевіч? - Так, Тишкевіч.

- Стара вже. - Хлопці, правда ми бачили Беату Тишкевіч?

- А як вдягнена була? - Гарно. Доїдати будете?

- Ні, дякую... (відригує) - Зараз дістанеш. Ми про це вже розмовляли.

Дай ніжку... Але ти розбишака!...

... Казала, що її чоловік телефонував.

Цікаво, чи він знає, що вона спить з президентом

Боже, коли ж вони наведуть лад з твоїм волоссям? Це якась мода?

Як почнеться та приватизація, то мене першу звільнять.

В нашому відділі теж мало бути масове звільнення, - і що?

І виявилось, що молодь не хоче працювати за такі гроші.

... А дантист сказав, що завдяки тому, що Адріану вирвали ті зуби,

то буде менше клопотів і йому тепер швидше виростуть нормальні зуби

Які нормальні? А зараз що - ненормальні?

Ти хіба бачила людей з нормальними зубами зараз?

Нормальні - тільки в рекламі.

на комп’ютері пофарбовані. Ну ходімо на танці, прошу...

- Ну ходи, потанцюємо... - А що з мамою?

Як що? Нехай насолоджується внуками.

- Вибач, зачепила тебе? - Ні, ні.

Знаєш, я тут подумала, - щойно як повернусь,

поїдемо до того каменяра, татів надгробок направити...

Він мав сто літ простояти. А скільки минуло? Десять?

- Девять. - Ні, десять буде за два місяці.

Дай-но мені чай з меліссою...

Чи ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе прошу?

на курорті собі придбаєш.

Я куплю тобі в аптеці на вокзалі, - ти ж не будеш заварювати чай у поїзді...

Ось тут малюйте тваринки, які ви маєте.

А може бути... Може бути покемон? Що завгодно.

Я малюю... я малюю фіолетові квіти. Е ні... воно мені вже не довподоби.

А я малюю горщики, і вони будуть... як корівки.

Тихо!

Граємось у моряків-підводників. Ми сховались.

Не хочу жодних гостей - такий бардак... І ми нікого тут не знаємо.

Хто пам’ятає дорогу?

- Я ні. - І я ні.

Перший поворот, вірно...

Всі разом! Танцюють усі!

- Адріан! Не спи! -Cпробуй сам зняти обгортку з цукерки.

А у тебе є? Розгорни обгортку...

- Аварія? - Ні, двигун заглох.

Що це, - ванна чи коридор, що це таке?

Ні, це кімната...

Кімната? Така мала? А, зрозуміло.

Беато, ти без авто не виживеш тут.

- Коли дім закінчать, тут буде ходити автобус. - Ти так гадаєш?

- Що порадиш - жалюзі чи штори? - Для цього вікна? Нічого.

Цей електрощиток тут мав бути, я ж три рази казав! Приб’ю прораба!

А та дірка навіщо? Це... буде... замуровано.

- А що з підігрівом підлоги? - Ні... це ж плитка потрібна, ми не хочемо...

- А там що? - Там спальня і туалет.

Поєднані? Ого!.. А для хлопців - справжній рай, хоч велосипедом їдь.

Ви чого на мене сваритесь, хіба це я збанкрутував?

Прораба більше немає, я представляю ліквідатора.

Але... яке... банкрутство?...

Пояснюю по-простому: тресту вже немає, все належить банку, всі роботи зупинені.

- Але як? Коли? - Три тижні тому. Листи надсилали всім. Ви не отримали?

Коли з’явився ліквідатор, - наш договір може йти на туалетний папір...

Мусимо повідомити маму.

А вона чим поможе? Істерику закотить на пів-санаторію?

Але так не пасує. Вона вклала в це житло багато грошей.

А все ти...

Гарне місце... супермаркет...

- ... кіно-доміно... - але ж це ти знайшов оголошення.

Зараз ведемо перемовини з банком, і банк погодився виконати умови наших договорів.

Ситуація така, що я мушу вам все розповісти. Щоб усе було чітко і ясно.

На жаль, ми повинні доплатити за виконання договорів. (незадоволений шум)

Так, повинні. Без цього не станемо власниками.

- Які це гроші? - Зараз мій колега розкаже.

Кошти залежатимуть від квартири. Чи є гараж, який поверх, і таке інше...

А що як я не платитиму?

Якщо не платитимете, то власником буде банк, і він продасть житло, а ваші вклади згорять.

Але по якому праву? Ну по якому праву?...

- Це ж шантаж! - Так, згоден. Це злочин. Трест вкрав гроші, а ми маємо щось робити.

- Це надовго? - Не можу сказати, скільки це триватиме.

Все залежить від темпів будови, від підрядників. Дай Бог, рік. А може й три.

Вас же не обходять наші проблеми, ви ж нічого не робите!

- Ви ж тут сидите і бздури говорите! - Хочете поміняємось? Сідайте сюди!

- Або заткнись або вали звідси! - Йди лікуйся!

- Бізнес йому не йде... - А що він міг сказати?

Якби його жінка дізналась про ваш кредит, - голову б йому скрутила.

Казав же тобі, будуватись на селі, зі мною. Тепер би сидів і шашлик смажив.

- Не діставай. - Всі ви баб слухаєтесь. А тоді скиглите.

... і зустрів я такого хлопа. От такого... Він був сумний, а потім усміхнувся, бо...

Зачекай, за 30 років буде 6 тисяч!

Індійських рупій, еге?

Інвестиції краще. Земля, нерухомість...

- Ділянка на цвинтарі... - Біржа, будь-що.

- Ні, на цьому не піднімешся. - На всьому можна піднятись.

Але найкраще померти молодим, і ніяких тобі проблем.

Загадка: Вкладіть 14 000 в боргові зобов’язання, - і що буде за 3 роки?

- Червоне вино закінчилось, ще є? - Так, на балконі.

- І що? Скільки резюме надіслала? - Понад двісті.

І хтось відгукнувся? Дай мені... ну, щось для дині.

- Я була на трьох співбесідах. - Аякже. Далі секретарки не прорвалась.

- Тобі слід... - Знаю, знаю.

- Де тут попільничка? - О, знайомтесь.

Це Беата, ми вчились разом на мовознавстві, а це Оля, мій керівник.

- Привіт, привіт. - Я Оля, рада знайомству.

- Ти купила ту дошку для серфінгу? - Так, всі гроші витратила.

- Але вона того варта. Найшвидша з усіх.

Беата шукає роботу. Я подумала, може у нас щось, у новому магазині?..

Надішли своє резюме, подивимось. Гаразд?

От бачиш!

От позичу я тобі ті 50 тисяч, ми домовимось, що за рік віддаш. І що?

Тоді ти прийдеш, нарікатимеш на життя, і віддаватимеш ще 3 роки.

Що ти, Бартусь!.. Не будем самообманюватись!

Якби ти присягнув, що віддаси, і що гроші тобі потрібні на власний бізнес...

А то, блін, на квартиру! А хутряне манто не хочеш часом?

Поглянь, скільки тобі вже років. І ти родини утримати не можеш!

Ви подуріли в цій країні, тільки хапати вмієте...

Ну от! Образився! Може хоч так тобі мізки вправлю...

А то ще за 20 років прийдеш, і проситимеш, щоб я тобі на ліки позичив.

- Дякую, я зрозумів науку. - Що ти там зрозумів, Бартусь.

Прошу.

От, тепер приклеїмо.

- Дай мені приклеїти. - Ану, подивимось.

Перепрошую. Мені здається, що ви щонайменше три рази порушили правила.

Хіба? Не пригадую.

Аж коли дитину переїдеш, то помітиш, так? Ти знаку не бачив?

- Пані, дорога моя... йдіть собі. - Прибери авто, чуєш?

Паркуйся деінде, чуєш?! Придурок...

Пів-каністри води йому влила, він так сварився... Але відразу від’їхав.

Ось, на. Адріан лише з цим купається. Вона така мила, чорненька.

Наша нова сусідка, живе поруч.

Я продав авто.

Але... ти не міг мені сказати? Може б ми... щось придумали.

От я й кажу зараз.

- А Маріуш? - А що Маріуш? Дбає про своє.

Так, Маріуш дбає про своє. А ти про своє дбаєш?

Щоразу одне й те ж! Бартек, поговори з ним!

Я дбаю, от авто продав! На моє місце багато бажаючих.

Я не про те! Страхування сам оплачуєш, пальне теж.

Скоро ще й доплачувати Маріушеві будеш!

А він же тобі обіцяв власну бригаду, тільки й мови про неї було...

- Бартек, це просто... - Шукай роботу, матимеш бригаду.

- У тебе алергія на шиї. - А ти на ноги поглянь!

Пані Беато, я пам’ятаю про вас, справді.

Коли мені зателефонувати?

За тиждень, мабуть.

Спершу ми продали авто, щоб розрахуватись.

А я ж цих будівельників перевіряла... Всі документи, все.

Єва з казначейства допомагала.

- Я знала, що це добром не скінчиться. - То що мені, повіситись?

Радила ж вам придбати готове житло, але ж ви вперті...

Смали, смали... Скоро й на цигарки грошей не матимеш.

- Я щось придумаю. - Що придумаєш? Дулю ти придумаєш...