The Remains of the Day

Любий містер Стівенс!

Ви здивуєтеся, отримавши мого листа після стількох років.

Я думаю про вас, відколи дізналася про смерть лорда Дарлінгтона.

Ми прочитали, що його спадкоємці виставили Дарлінгтон Хол на продаж,

оскільки не бажали більше його утримувати.

Оскільки ніхто не купив би такий великий будинок,

новий граф вирішив знести його і продати каміння за 5000 фунтів.

Ми також побачили в "Дейлі Мейл" нісенітницю, від якої закипіла моя кров:

"Гніздо зрадника буде знищено".

Сто вісімдесят гіней?

Сто вісімдесят? Завершили?

Леді і джентльмени, головний момент торгів.

Лот 414.

Портрет епохи Єлизавети, "Огрядний джентльмен".

Починаю торги з 2000 гіней.

2000 гіней, спасибі.

2200.

2400.

2600.

2800.

3000. 3200. 3400. 3600.

3800.

Чотири тисячі гіней. Чотири з половиною тисячі.

5000.

З половиною.

6000.

З половиною.

7000.

З половиною.

8000.

З половиною.

9000.

З половиною.

Пропонується 10 000 гіней.

З половиною.

11 тисяч.

З половиною.

Проти вас, сер, пропонується 11500 гіней.

Лот пішов за 11 500 гіней.

Я з полегшенням зітхнула, прочитавши, що американський мільйонер

на ім'я Люїс врятував Дарлінгтон Хол

і вас завдяки цьому не вигонять зі свого дому.

Це той самий конгресмен Люїс,

що прибув на конференцію Його Світлості в 1936 році?

М-р Стівенс, я так часто думаю про старі добрі часи,

коли я була економкою.

Робота була важка,

я знала дворецьких, яким було легше догодити, ніж нашому м-рові Стівенсу,

але роки поряд з вами були найщасливішими в моєму житті.

Тепер у вас, мабуть, зовсім нові люди.

Вас вже не оточують старі обличчя.

Немає великої необхідності у маленькій армії лакеїв,

які служили в лорда Дарлінгтона.

Мої новини не зовсім радісні.

За 7 років, що минули, відколи я останній раз написала, я знову

залишила чоловіка, і, на жаль, мабуть, моєму шлюбові настав кінець.

Я зупинилася в пансіоні у подруги в Клівдоні.

Я не знаю, що на мене чекає.

Після заміжжя моєї дочки, моє життя втратило всякий сенс.

Переді мною простягнулися роки, і якби я знала, чим їх заповнити.

Але мені хочеться знову бути корисною.

- Знову підгоріли? - Так. Даруйте, сер.

На кухні завжди було таке правило:

кухарка готує варене до сніданку, а помічниця смажить тости.

Чом би нам не купити автоматичний тостер?

Нам потрібен не новий прилад, а новий план персоналу, сер.

План персоналу, так? Я не знав, що він у нас був.

Недосконалий, на жаль.

Сер, нещодавно,

ви були такі добрі, що запропонували мені поїхати у відпустку, в подорож

по країні.

Безумовно. Звичайно, відпочиньте. Подивіться світ.

Дякую, сер.

Коли ви востаннє бачили світ?

Світ завжди приходив у цей будинок сам, якщо можна так сказати.

Так сказати можна.

Їдьте, коли я буду в Лондоні наступного тижня.

І ще дещо. Візьміть машину.

- Візьміть "Даймлер". - Боже мій, сер, я не можу.

Ви з цим "Даймлером" підходите один одному.

Ви створені один для одного.

Дуже мило з вашого боку, повинен сказати, сер. Дуже мило.

Я хотів би поїхати на захід, де, як я зрозумів, у нас чудова природа.

І я міг би мимохідь вирішити наші проблеми, поки я там буду.

Колишня економка, яка мешкає зараз в Клівдоні, дала мені зрозуміти,

що могла б повернутися на службу.

Вона що, ваша подруга?

Чи колишня прихильність?

О, ні, сер.

Але дуже хороша економка.

Найкраща економка.

Я пожартував, Стівенс.

Даруйте.

Знаєте, що мені найбільше подобається у ваших газетах?

Некрологи.

Для кожного паршивця - велична промова на похоронах.

- У нас, у США, зовсім не так. - Дійсно, сер.

Дякую, Стівенс.

М-р Люїс.

Люба місіс Бенн,

припускаю, що прибуду в Клівдон третього жовтня близько 16:00.

Буду вдячний, якщо напишете мені

на поштове відділення у Коллінгбурні, біля Хангерфорда,

де я планую зупинитися.

Місіс Бенн, я завжди казав, що у вас вражаюча пам'ять.

Наш новий хазяїн - дійсно конгресмен Люїс,

хоча він зараз залишив політичне життя США.

Він оселився в Дарлінгтон Холі, скоро приїде й його сім'я.

На жаль, нам бракує персоналу для будинку таких розмірів.

М-с Бенн, ви дозволите мені ще раз проспівати вам дифірамби?

Після того, як ви поїхали, щоб вийти заміж,

жодна економка не досягла вашого рівня ні в чому.

Я добре пам'ятаю ваше прибуття в Дарлінгтон Хол.

Ви приїхали якось несподівано, можна навіть сказати, імпульсивно,

коли в нас були в самому розпалі збори Чарлгроув.

Той день і іншим чином відобразився в моїй пам'яті.

Це був останній раз, коли Його Світлість

радісно приймали своїх сусідів, як за старих часів.

Звичайно, минули роки відтоді, як вони умовили його пополювати.

Цю розвагу Його Світлість ніколи не любили і не схвалювали.

- Доброго ранку, Айрес. - Мілорд, радий вас бачити.

Пробачте мені, сер.

Боюся, що я був не дуже гостинним, може, навіть різким.

Ви надали кращі відгуки, що мені доводилося бачити.

І вони виявилися цілком заслуженими.

Хоча, признаюся, в мене були сумніви щодо вашого віку.

Ніяких молодих людей, відвідувачів, не дозволено.

Пробачте, що кажу про це, але в нас були подібні проблеми.

У самому будинку - теж.

Попередня економка втекла з молодшим дворецьким.

Якщо двоє з персоналу вирішують одружитися, заперечити нічого.

Але найбільше мене дратують

персони, які міняють місця служби, щоб заводити романи.

Особливо, цим грішать економки.

- Тільки не ображайтеся. - Ні, що ви.

Я знаю, в домі буває безлад, коли слуги починають одружуватися.

Так, дійсно.

- Можна мені щось сказати, сер? - Звичайно.

Мілорд, це відносно молодшого дворецького

і економки, які втекли минулого місяця.

Справи погані. Як ви справляєтеся?

Я знайшов дві першокласні заміни.

Міс Кентон, молода жінка з чудовими рекомендаціями.

Дуже приємна в поведінці. Здається дуже спроможною.

І чоловік з великим досвідом роботи.

- Літній і згідний на посаду. - Як його звуть?

Стівенс, сер.

- Стівенс? - Так, сер.

- Це ж ваше прізвище. - Він мій батько, сер.

Правда?

Краще й бути не може. Хотілося б його побачити.

Він за дверима.

Добре. Приведіть його.

Дякую, мілорд.

Батьку.

М-р Стівенс, як справи?

- Мілорд. - У вас чудовий син.

Він добре служить дому. Не знаю, що б ми без нього робили.

- Ви пишаєтеся ним? - Дуже, мілорд.

Правильно.

Так.

Радий, що ви будете з нами.

Дякую, мілорд.

- Стівенс... - Так?

На скільки персон сьогодні обід? На 14? На 16?

- На дванадцять, сер. - Так.

Дякую, мілорд.

- О, і м-р Стівенс. - Слухаю?

- Цьому глеку тут не місце. - У їдальню. Добре помічено.

- Здрастуйте, Вільям, як справи? - Добридень, міс Кентон.

- Здрастуйте. - М-р Стівенс.

Я подумала, що це оживить вашу вітальню.

Як, пробачте?

Вам все буде здаватися радіснішим.

Дуже мило з вашого боку.

Якщо хочете, я можу принести для вас іще.

Дякую,

але цю кімнату я вважаю своїм особистим місцем роботи,

і надаю перевагу мінімуму відволікаючих предметів.

Ви називаєте квіти відволікаючими предметами?

Ціную вашу дбайливість. Я вважаю за краще залишити все, як є.

Але раз вже ви тут, мені б хотілося вам про дещо сказати.

Учора уранці мені довелося проходити повз кухню,

я почув, як ви покликали когось на ім'я Вільям.

Можу я дізнатися, до кого ви зверталися таким чином?

Схоже, я зверталася до вашого батька.

У цьому домі немає інших Вільямів.

Це правда.

Можна попросити вас надалі звати мого батька м-ром Стівенсом?

Говорячи про нього в третій особі, ви можете називати його

м-ром Стівенсом-старшим, щоб не сплутати зі мною.

Буду вам дуже вдячний, міс Кентон.

Я не зовсім розумію, до чого ви хилите.

Я працюю в цьому домі економкою, а ваш батько - молодший дворецький.

Я звикла називати молодшу прислугу по іменах.

Якщо ви хоч на хвилину замислитеся,

ви зрозумієте, як недоречно таким, як ви,

називати Вільямом таку людину,

як мій батько.

Мабуть, вашому батькові дуже прикро, коли його називає Вільямом