The Money Pit

РІО-ДЕ-ЖАНЕЙРО

Згоден.

Згодна.

Моя люба, ти так ощасливила мене.

Я також щаслива.

Шкода лише, що твого сина не було на весіллі.

У мого сина проблеми.

Які можуть бути проблеми з таким батьком?

У нього проблеми саме через те, який у нього батько.

"Любий Волтере, це наше фото з твоєю новою мамою.

Ми не приїдемо до Нью-Йорка через 2,9 мільйона причин,

які ти і сам знаєш. З любов’ю, тато.

Постскриптум: привіт "Брудним дівкам". Моя улюблена група".

-Твоя нова мама красуня. -Ми були шанованим адвокатським бюро.

-А тепер поглянь на нього. -Виглядає щасливим.

Він краде гроші, а рахунки надходять мені. Чому, тату?

-Тепер розумію, чому. -На добраніч, Волтере.

-Нова мама. Скільки їй років? -Доброго ранку, Волтере.

Невже в Бразилії немає законів? Немає поліції?

Не будь таким консервативним.

Така я людина — консервативна.

Завжди хотів бути консерватором.

Мати будинок з білою огорожею в передмісті,

можливо, собаку, дві цілих чотири десятих дитини,

і для повноти картини — жінку.

Ти вийдеш за мене?

Волтере...

Любий...

Я так тебе кохаю.

Але навіщо нам свідоцтво, видане штатом Нью-Йорк?

Один раз. Тобі лише один раз не поталанило.

Просто дай мені більше часу.

Згода.

Але я не можу більше жити в соромі.

Ти повинна зробити з мене чесного чоловіка.

Поцілунки мені подобаються.

-Ти чула? -Що там?

Хтось щойно увійшов до квартири.

Обережно, Волтере.

Господи! Ви все ще тут?

Човен у доці. Він тут, ви — геть.

Хто ви в біса такі?

Маестро повернувся!

Я гадала, його ще тиждень не буде.

Ти знаєш маестро. Він непередбачуваний.

Про що йде мова? Хто цей чоловік?

-Я гадала, в мене є рік. -Усе правильно, але рік вже минув.

Що ти робила? Не вилізала з ліжка,

а не квартиру шукала?

Шукала. Але вільних немає.

Так я і повірив!

Про кого йде мова? Хто це? Хто ви такий?

-Я говорю до нього, а він мовчить. -Коли він повертається?

Може за хвилину, а може за годину. Але точно повертається.

Це ви про нього говорите? Цей псих повернувся.

Так!

Я гадав, він у Європі.

Був, але повернувся, а вам час іти!

Ну добре. Мені шкода.

Давайте я з ним поговорю?

Може, ми всі разом тут житимемо.

Чекайте. Стривайте.

Нам не потрібна благодійність.

Якщо це його квартира — ми заберемося геть.

Не проблема.

Ви не залишите нас наодинці?

Звичайно, розумію. Усього найкращого.

Що ми робитимемо?

Це ж Нью-Йорк.

Навіть багатіям потрібні місяці, щоб знайти квартиру.

А ми голодранці!

Ми вбогі, бездомні, нищі.

Убогі.

-Мені шкода, Волтере. -Ні, це не твоя провина.

Ми знали, що він повернеться.

Ми були такі щасливі.

Джек допоможе нам.

Невже Джек не у в’язниці?

Ні, він обійшовся маленьким штрафом.

Він серйозний агент із нерухомості.

Головне, що ми разом.

У нас усе буде чудово.

-Алло, агенція з нерухомості. -О, ось чудовий варіант.

Лише у восьми годинах їзди від Нью-Йорка.

Ви ж лише раз на тиждень сюди їздите?

Я навіть згоден на Сохо. Кілька років тому бачив там лофт.

Коштував 350 доларів на місяць. Мабуть, він подорожчав, але...

Сохо, 350 на місяць.

Це ще за Ейзенхауера було, так?

Джеку, я хвилююся. Дуже хвилююся.

Волтере, у мене друга лінія.

Побачимося на біговій доріжці о першій. Мене не впізнати. Я так схуднув!

Де ти була? Мало не запізнилася.

Марто, у цій країні "мало не запізнилася"

означає "прийшла вчасно".

-Ти не нервуєш? -Ні.

Вона не нервує. Я нервую!

-У тебе істерика. -Як Волтер переносить це?

Що переносить? Нічого не сталося.

Ось і він!

Дякую.

Я радий знову всіх вас бачити.

Упевнений, ви також.

Перед тим, як я пішов, цей оркестр був найкращим у світі.

Хто знає, що тут коїлося цілий сезон

під важкою рукою мого шановного колеги.

Оцінимо масштаб завданої шкоди...

Гайдн, з початку.

Джиммі!

Обережно!

Джиммі!

Волтере, здорованю! Як життя?

У мене кілька паперів! Члени групи мають це підписати!

-Що це? -Це ресторани Роя Роджерса,

часткою яких ми володіємо, і я продав майно в Тусоні.

Це їхня частка, а це моя.

Гадаю, це має покрити половину боргу мого батька,

але перевір свої записи, щоб усе збіглося.

Волтере, навіщо ти їм відплачуєш?

Вони звикли, що в них крадуть. Це зіб’є їх із пантелику.

У них і так крупа грошей.

Джиммі, ти їхній менеджер. Чому ти це мені кажеш?

Ти мені подобаєшся більше, ніж вони.

Але це твої брати й сестра!

Профспілка змушує мене дозволити вам піти на обід,

незважаючи на те, як ви зіграли.

Ті, у кого ще є совість, не зможуть спокійно їсти.

Інші, чия совість відповідає рівню таланту,

йдіть, набивайте шлунки.

Щоб ви всі подавилися.

Воллі, біжи зі мною. Не хочу збитися з ритму.

-Як давно ти цим займаєшся? -Уже шість місяців. Так круто.

Наступного місяця пробіжу кілометр.

Можеш собі уявити?

До цього я б навіть не вліз у цей одяг.

Я почуваюся краще. Виглядаю краще. Потію краще.

Ти телефонував мені. У тебе є добрі новини для мене?

Добрі новини? Як почуєш, що я знайшов,

пам’ятай — це консервативний клуб.

Не зривай із мене взуття й не цілуй ніг!

За це не переживай.

Ти шукав квартиру? Щось гарне, але доступне?

Джеку, ти не міг би потіти в іншу сторону?

-Воллі, ти мене слухаєш? -Тільки облиш називати мене Воллі.

-Що це в тебе? -Це індикатор пульсу.

-Може, тобі варто зупинитися. -Ні, ці штуки ненадійні.

Волтере, ти можеш дістати 200 000 доларів

до кінця дня п’ятниці?

Дай подумаю.

Якщо продам усе, що в мене є, може, пригощу тебе обідом.

Джеку?

Джеку, тобі зле?

-Чесно, я добре почуваюся. -Не хвилюйтеся, пане Шніттман.

-Таке вже траплялося? -Так.

Сім разів за останні п’ять місяців.

Я гадав, ти в кращій формі завдяки бігу.

-Так і є. -Звичайно.

Завдяки бігу я можу підвезти його до госпіталю.

Волтере, це будинок вартістю в мільйон.

Мені потрібна лише квартира.

Колишній чоловік моєї дівчини щойно повернувся з Європи.

Як добре.

Ми маємо негайно з’їхати з його квартири. Це дуже незручно.

Хто б продав будинок вартістю в мільйон за 200 000 доларів?

Як знати? Розлучення, кредити,

наркотики, неочікувана смерть.

Головне, що можна нажитися на чиїйсь незгоді.

На цьому стоїть ринок нерухомості. Ну що, угода?

-Ти гарна, як ніколи. -Дякую. Ти також.

-Чому ми взагалі розлучилися? -Щоб краще виглядати, як мінімум.

-Я можу бути відвертим? -Усе можливо.

Анна, моє життя не має сенсу без тебе.

Знаю, ми все зіпсували,

але залишімо минуле в минулому й почнемо наново,

адже ми стали старішими та мудрішими.

-Може, спробуємо? -Ні.

-Ні? Що ти маєш на увазі? Чому ні? -Я кохаю Волтера.

-Волтера? Якого Волтера? -Максе, ти чудово знаєш, якого.

Не вигадуй. Він же навіть не музикант.

Як і багато інших людей.

Анно, прошу, я нарешті зрозумів, що лише одна людина

важлива мені в цілому світі.

Ця людина — ти. Я давно це усвідомила.

Ні. Ти кохаєш мене, а я — тебе.

Ти кохаєш себе. Я люблю Волтера.

Може, облишиш це?

Максе, між нами все скінчено. Усе.

Добре. Тоді просто переспимо?

Це деякі речі маестро. Знаєте, він щойно повернувся.

Так, знаю.

Вечірка закінчилася. Час іти додому.

Дзвонила одна дівчина. Сказала, що випила багато пігулок

і покінчить життя самогубством, якщо не подзвониш.

Такі дзвінки трапляються два-три рази на тиждень.

-Голос у неї був слабкий. -Голос жахливий, але не завадив

їй продати шість мільйонів платівок.

-Волтере! -Привіт, як справи?

Я так зголоднів!

Ми обіцяли не з’являтися в тебе вдома, але діло горить.

Це більше не мій дім.