As primeiras 200 linhas.
Та й назва що? Те, що звемо «троянда»,
Назвім інак, все пахнутиме любо. «Ромео і Джульєтта»
Раса, батьківщина, нація,
об'єднання, патріотизм,
інтеграція, співвітчизники, прихильність ...
Мене від цього нудить . Правителі, репресії ,
раби, ні, піддані?
Агресія, дискримінація, ізоляція, обрані
кревні союз, чистота, змішаність ...
Я народився в Японії .
Так званий корейський японець .
Не думайте, що я інакший .
Вони звуть мене ... Заінічі!
З мене досить .
Ні .
Це історія мого кохання .
ТРИ РОКИ ТОМУ
— Не бійся. — Добре.
Таваке, скільком це вдалося?
Був один 10 років тому, він помер, працюючи на Якудзу.
Тож я — єдиний з живих.
Це зветься «Супер великі курячі перегони».
На другу платформу прибуває поїзд . Прошу не заходити за лінію .
— Псих! — Ось він!
Біжи!
Руш!
Гей!
Стій!
— Вон Су! — Я — легенда!
— Непогано! — Мусора близько.
— Швидше, ідіоте! — Ще одна!
Нумо, мудаки!
— Вас заарештовано! — Пустіть!
Ви його батько? Вітаю...
Що? Хіба ні?
Це його батько, так?
Він його вб'є.
Пані.
Гей...
Прошу...
Радій, що до суду не дійшло.
Подякуй.
Я тебе вб'ю.
Жартую. Жарту...
Повторю . Це історія мого кохання .
СУҐІХАРА
Алоха! Ми на Гаваях .
Гарна блакить моря та неба ...
А тепер ...
Ось.
Ти не поб'єш батька. Він 7-й в Японії.
— Я сам зроблю. — Ні, у мене краще виходить.
— Дай мені зробити. — Я зроблю краще.
Гаваї...
— Гаваї. — Так!
Що? Хочеш туди полетіти?
Куди?
На «символ корумпованого капіталізму».
Ідеології виходять з моди. Совіти програли Холодну війну.
Холод відморожує твій ніс. Те ж з ідеологіями.
— Ти куди? — На Гаваї.
— На Гаваї. — Маразматик.
Мені це вже не потрібне.
Мені тре паспорт.
Знаєте, зараз ви можете поїхати як північнокореєць?
Гей, я справжній марксист.
Шпигун, я можу бути шпигуном.
От баран... Яка різниця. Їдь, якщо хочеш.
— Говори до гори... — Я просто хочу на Гаваї.
Давай міняй. Всяке може бути.
Міняй.
Щоб потрапити на Гаваї, він позбувся свого північнокорейського громадянства
і став громадянином Південної Кореї .
Та тупа фотографія досі стоїть біля входу .
І тепер я повинен називати їх «тато» й «мама» .
— Мамо, зупини машину. — Що?
Зупинися.
Виходь.
Сядь.
Озирнися.
— Що робитимеш? — Що?
Національність змінити легко.
Можеш стати американцем чи росіянином, якщо грошей достатньо.
Якби ж краєвид був кращим.
Подивися світ...
і виріши для себе.
Океан дивився на мене,
а я дивився на нього .
Тож я замислився .
Сильно замислився про своє безперспективне існування .
Агов, шпана. Що замислили?
Порушуєте спокій? Розходьтеся.
Якого біса? Просто дивимося.
Якого...?
Японці врешті вливаються у суспільство,
але я ...
Дурник із північнокорейської школи ...
Це я .
Пошук роботи після університету ...
Так має бути .
Надриватися, щоб стати лікарем або адвокатом .
Моя кличка Дурник, тож забудьте .
Я ненавидів марші, класичну музику та каррі з ізюмом .
Дурнику.
Але я мав право вибору .
Куди йдеш?
Північна чи Південна Корея?
Важкий вибір .
Але вперше я відчув себе людиною .
Вибрав.
— Я стану південнокорейцем. — Он як.
Але на Гаваї я не поїду.
— Я піду в японську школу. — Так раптово?
— Хочу побачити світ. — У твоєму стилі.
Я кинув курити й битися, і перейшов у японську школу .
Це теперішній я .
Але людина легко не змінюється .
Завдяки цьому я став відомим .
— Де Суґіхара? Це ти? — Ні.
— Може це ти? — Ні.
То хто ж?
Після баскетболу вишикувалася черга з дуелянтів .
24:0 на мою користь.
— Я зроблю тебе знаменитим. — Що це в біса таке?
Так сказав Біллі Кід.
— Я знаю капітана Кідда. — Закопаний скарб?
— Ха. Ха. Дуже смішно... — Так.
Дуже смішно...
Ха...
Гей! Суґіхаро!
Малколм Ікс сказав дещо дійсно круте .
«Самозахист — не насилля . Це прояв інтелекту.»
Чиста правда .
Ненавиджу насилля, але іноді немає вибору .
Ненавиджу бити людей, а ще більше — бути побитим .
Ось так просто .
Я передбачив.
«Історія революції» Північнокорейська книга .
Те, що я роблю — революційно, тому має стати в пригоді .
Ти вдарив того чувака залізною гантеллю?
— Попільницею. — Чув такі чутки.
Като був першим , хто кинув мені виклик .
Що?
Булькає.
Булькає.
Като — єдиний син ватажка Якудзи .
Варто було сказати мені .
Тату.
Гарно виглядає.
— Правда? — Красень...
Як той... Кіану Рівз..
— Краще, ніж раніше. — І очі Бреда Пітта.
Очі такими й були.
Так, очі в нормі.
Суґіхаро.
Я хотів, щоб ти відрізав собі палець,
минулося.
Так.
Опісля, як не дивно, ми стали друзями .
— Суґіхаро, у мене сьогодні днюха. — Куплю тобі кави.
Не треба, у мене сьогодні вечірка.
Буде багато кралечок.
На 5 000 єн нічого не купиш.
Не переживай через те, що контора накрилась.
Не в цьому річ. Шкода, що одразу дві накрилися,
але у мене є ще дві.
То що тоді?
Мама пішла з дому.
Що посієш, те й пожнеш.
Він купити нову машину може, а я займатися фламенко — ні.
Що таке?
Та ж форма, але інша.
Замовкни.
— Гей! — Я в туалет.
Офіціантко, десерт! Цілий ананас .
О, це ж Дурник.
— Йо. — Що з волоссям?
Справжній символ капіталізму.
Минуло 2,5 роки як ми бачилися у північнокорейській школі .
У нас була виховна година .
Говорити японською було заборонено .
Сон Мі.
Вон Су говорив японською.
Вчитель Кім обожнював виховну годину .
Його називали Кім Сатана .
Вон Су, вийди наперед.
— Що ти сказав? — Що я хочу срати.
Я хотів срати.
«Хочу срати» й усе. Що не так у фразі «хочу срати»?
Як ще мені сказати «срати»?
Мені треба випорожнитися.
Звучить якось неправильно, то я і сказав «срати» японською.
І скільки раз ти повторив це?
Раз, два, три...
Шість з половиною.
Встати!
Хтось ще говорив японською?
Сказав: «Йду в японську школу».
Встань.
У чому річ?
No comments yet. Be the first to leave one.