The Old Fairy Tale: When the Sun Was God

Зодіак Єжи Гоффман філм продакшн представляє фільм Єжи Гоффмана

Спільне виробництво Телевіза Польска, Сірена Ентертеймент Ґруп, Агенція Продукції Фільмове

У співпраці з Кредит Банк С.ЕЙ.

Давним-давно, коли над Віслою жили вісляни,

над Бугом - бужани, а над Гоплом - гопляни,

а кожне плем'я мало своїх Богів,

панував жорстокий Попель, якого з'їли миші.

Сценарій за мотивами роману Єжи Гоффмана

Оператор постановник Роман Сушинскі

Звукооператор Петр Кноп

Монтаж Цезар Ґжесюк

Зброя і коні Томаш В.Бернавскі

Грим Міра Войтчак

Костюми Маґдалена Теславска Павел Ґрабарчик

Керівництво продукції Йозеф Ярош

Композитор Кжезимір Дебскі

Сценічне оформлення Анджей Гілінскі

Зйомки Павел Лебежев Єжи Ґощик

Продюсери Єжи Міхалюк Єжи Гоффман

Режисерська співпраця Ярослав Замойда

Режисер Єжи Гоффман

Не годен посідати владу той,

хто цією владою зловживає. Вінценти Кадлубек ХIІ століття

Що бачиш?

Кров, кров. Два брати... У крові.

Городище горить. Миші...

Бачу тебе, князю.

І миші. Скрізь миші.

Брешеш! Я весь рід Мишків вирізав.

Бачу тебе, князю. І вежу в полум'ї.

Брешеш, стара.

Камінь не горить. Підеш до льоху і навчишся інакше ворожити.

Ворожба від духів, князю.

Я загашу ваше полум'я! Розжену ворожок!

А святиню зрівняю із землею!!!

Не шукайте Попелю, війни з Богами. Достатньо вам її з людьми буде...

Давня легенда Коли сонце було Богом

Йшли ми на Познань, йшли ми на Познань.

Здобули ми Познань, здобули ми Познань.

Взяли ми зброю, взяли ми зброю.

Полонених та здобич, полонених та здобич.

Гей, гей,

гей, гей.

Одним радість, а іншим плач.

Перемога! Перемога!

Перемога! Перемога!

Перемога, пане. Перемога.

А молоді княжичі?

Живі, пане. Живі й здорові.

- Вони мали не повернутися. - Нехай буде слава Богам.

Обидва мали загинути в бою.

Певно, П'ястун не випускав їх з очей, пані.

Клятий П'ястун.

- Додай це у мед до сну. - Вічний сон, пані?

Ні, ще ні.

- Слава переможцям! - Слава! Слава! Слава!

А Познань?

Слава! Слава! Слава!

- Мати, чия це голова? - Дурня.

- Чому він загинув? - Бо збунтувався проти твого батька.

Я теж хочу стинати голови.

Ти, сину, будеш князем

і будеш стинати голову кожному, хто постане проти тебе.

Хто був кращим?

Обидва однакові.

- У бою з мечем? - Однакові!

- З сокирою? - Однакові!

Підійди, П'ястуне.

Дякую, П'ястуне, що так добре виховав синів мого брата.

- Слава П'ястуну! - Слава! Слава! Слава!

Шановні стриї і ви, роде мій.

Вже десять років минуло, відколи помер мій брат

і Ви довірили мені владу, доки змужніють його сини.

Цей день настав.

Завтра віддаю владу тому, на кого вкажуть Боги.

Хто буде князем?

Кому з вас влада, городище і дружина,

а кому...

нічого.

Вип'ємо за вироки Богів. Слава їм!

Слава! Слава! Слава!

Боїшся?

Пролити кров роду - то найтяжчий злочин.

- Я розділила ложе з боягузом. - Суко! Я купив тебе.

- Ти була невільницею. - Я дала тобі сина.

- Бо я твоє черево запліднив. - Я дала сина володарю, а не слузі!

Завтра ти будеш вклонятися новому князю...

А твій рід ніколи не визнає твого сина.

Вони все у нього відберуть. Навіть життя.

Йди... Беру цю кров на себе.

З дороги!

Твій ніж?

Мій.

Ти вбив брата.

Ні. Ні. Не пам'ятаю. Нічого не пам'ятаю.

І що скажете?

Закон велить - смерть за смерть.

Смерть за смерть! Смерть за смерть!

Страшний то злочин -

убивство власного брата. Закон велить - смерть за смерть.

Хоч він і злочинець - але з нашого роду.

Не проливаймо рідної крові. Будьмо ласкаві.

Будьмо.

- Осліпити! - Ні! Ні! Ні!

Ласкавий пан! Ласкавий пан!

Ласкавий пан! Ласкавий пан!

- Ніхто не засумнівався. - А П'ястун?

П'ястун? Зараз я володар за родом і правом.

- А твій син? - Син успадкує після батька.

- Син невільниці? - Накажу їм присягнути на сонце.

А якщо не повірять?

Тоді весь рід...

Ні. Буде бунт.

Візьми кметських синів заложниками.

Хто переступить це коло - загине.

- Відьма. - Може й відьма.

- Відьом теж добре знаємо. - Я після тебе.

Ти звідки тут?

- З лісу. Ти добре відьму вдавала. - Ти бачив?

- Це ти? - Вони думали, що це твої чари.

Мій батько багатий. Він винагородить тебе.

- Сама можеш мене винагородити. - Я?

Поцілуй мене.

- Здурів? - Певно, так.

Дякую.

Гей, я ще сюди повернусь.

До хати!

Князь зичить здоров'я.

Коли здоров'я зичить, певно чогось хоче.

Хоче, хоче. Ти маєш двох синів віддати до городища.

А як не дам?

Тут нас тільки п'ятеро, а у городищі сотня.

Візьму одного.

Самборе...

- Ти поїдеш. - Ні.

Відійди.

Відійди, мати.

Батьку, нащо мене в неволю віддаєте?

Не тебе посилаю, а мої очі.

- Ти тут? - Із усіх родів беруть.

- Не можна. - Чому?

Князь занедужав.

- Прийшов на мене час. - Одужаєте з допомогою Богів.

Ні. Перш ніж заплющу очі, пообіцяйте, що мій син стане князем.

Присягніть на сонце.

- Не буде нам панувати син невільниці. - Це, це мій син.

- Але з невільною. - То має загинути?

- Для добра і спокою. - Щоб у майбутньому не було розбрату.

Ні, ні. Боги.

Прошу, благаю.

Заклинаю, заклинаю.

Подаруйте життя, подаруйте життя.

Холодно, холодно мені. Дуже холодно, холодно.

Дайте меду. Прошу меду. Дайте мені меду.

Не хочу посварений відійти до батьків та дідів.

Давайте вип'ємо за згоду.

Нехай так буде.

Дякую. Тепер можу відійти спокійно.

За згоду.

За згоду.

За згоду.

Згода.

- За згоду. - За згоду.

- У мене все пече. - У мене теж.

Мед так не пече. Це отрута.

Зрада!

Зрада!

Ви не хотіли присягнути моєму синові. Здихайте марно.

Будь проклятий.

Щоб ти здох так, як ми. Ти і твій виплодок.

І та твоя сука.

Люди! Люди, там убивають один одного.

Князь ще живий. А вони...

Кому влада? Як пси перегризлися.

Заберіть трупи.

Складайте Богам жертви за життя князя.

Я тут.

Знаю.

- Нарешті прийшла. - Йди звідси й не повертайся.

- А це чому ж? - Бо ти мені подобаєшся.

Ти теж мені подобаєшся. Дуже мені подобаєшся.

Це погано.

Чому?

Я можу закохатися в тебе.

Боїшся?

Ні. Не можна мені.

- Носиш вінок. Не маєш чоловіка. - Батько мене Богам обіцяв.

Хочеш бути жрицею?

Хотіла.

А тепер?

- Тікай зі мною. - Що?

- Тікай! - Навіть твого імені не знаю.

Залишись тут.

Не може втекти.

Добрий постріл.

- Хто ти? - Мисливець.

Чому ти допоміг мені?

Бо не люблю, коли п'ятеро на одного нападають.

Носиш молот Тора, ти був у вікінгів.

Син П'яста - Земовіт. Я знав твого батька.