Little Big Girl (Ulvepigen Tinke)

ТІНКЕ

Пішла! Пішла!

Ти хто?

Хочеш їсти?

Молока хочеш?

Та не бійся!

Пограємось...

Дивись! Я кидаю в кухлик.

Є! Попав!

Бачила?

Тепер ти.

Кидай, дурненька!

Тобі пощастило.

Тепер я.

Знову ти.

Чого ти?

А, смієшся?

Від тебе смердить.

Чому ти така голодна? Тебе не годують?

Що ж ви їсте?

- Мух. - Мух?

- Як тебе звати? - Тінке.

Не бреши. Не смердить.

Чекай...

Погодуй якусь корову.

На... Їж.

Ясно? Смердиш.

Тінке-смердючка.

Чому твої їдять мух?

Живеш далеко, Тінке-смердючко?

Колись покажеш?

Га?

- Ні! - От паскуда!

Їсти.

Дивись, маю хліб,

яйце, сир і котлети.

Куди ти?

Не дам їсти, поки не відведеш мене додому.

Я не жартую.

Ні. Поїмо, як прийдемо до твоєї мами.

Як ні, то піду і більше не повернусь.

Ніколи?

Там.

- Не бачу жодної хати. - Іди за мною.

Ходи.

Це тут.

- Моя кімната. - Ти спиш тут?

Мені тут краще. З курми.

- Вони мої друзі. - І не мерзнеш?

Ходи.

- А тут тато похований. - Твій тато?

- Чому? - Тут найкраще місце.

Красиво?

- Коло дому не ховають. - А що ми могли зробити?

- Чому не зробили нормальний похорон? - Був нормальний.

- Чому не на цвинтарі? - Бо ми бідні.

Якби взнали, що він помер, нас би посадили до в'язниці.

Або відправили в робітню.

До в'язниці?

Так мама сказала.

А де твоя мама?

- В хаті. - Познайомиш нас?

- Ні. Не сьогодні. - Та я вже тут...

Кажу тобі, ні.

Ти вже побачив де я живу. Давай їсти.

- Я хочу побачити твою маму. - Дай їй спокій.

- Я вже тут... - Ти обіцяв, що будемо їсти.

Досить! Навіть привітатись не можна?

Дай їй спокій.

Можемо тепер поїсти?

Мама давно померла?

Давно. Ще взимку.

Ще одну яму не викопала?

Не змогла.

- Допоможеш? - Маму поховати? Ні!

Я туди більше не піду. Нізащо.

Заходь. Сховайся в кутку.

- Я прийшов. - Бачу. Не сліпа.

- Ну, то... - Корів подоїв?

Якраз йду.

Хазяїн покарає тебе за спізнення.

Я не винний.

А хто ж?

Дві котлети десь пропали. Теж не ти?

- Ще одна радість хазяїнові? - В стайні дівчинка.

- Яка ще дівчинка? - Я знайшов її.

ЇЇ мама гнила в халупі за людським.

- Там ніхто не живе. - Я не брешу!

Вона ще на Різдво померла. Я допоміг її поховати.

Ти що?..

У відро, Ларусе! У відро!

Господи милосердний...

Мама?

Але сморід! Іди до мене.

Ні! Ларусе! Ларусе!

Ларусе, помий її.

- Що? - Я пошукаю якусь одежину.

Добре потри.

Потім теж скупаєшся.

Брудна паскуда!

Легше!

Важко змивається.

Та ти руда!

Вона було руде під грязюкою.

Ага. Я знаю.

Це тобі...

Ти що тут в біса робиш?

Чому корови недоєні?

Встань!

Бігом до корів.

А то що за з'ява?

- Хто така? - Сирота. Її Ларус знайшов на людському.

- Гарненька? - На людському?

Я подумала, що вона могла б допомагати на кухні.

Відведеш до урядника. Ввечері.

Заткни її.

Божевільня.

Так краще. Хоч трохи поваги.

Не грайся зі мною, дівчинко.

Кусається!

Відпусти! Відпусти його!

Пам'ятаєш батькове ім'я?

Відповідай панові.

Ми для того й прийшли.

Як звати твого тата?

- Як його звуть? - Звали.

«Тато».

Без толку.

Можна... Можна їй у нас пожити?

Хоч на трохи?

Мусимо відправити її до робітні. Принаймні зараз.

- Вона боїться. - Це все, що я можу.

Там ніколи не миються. Їх не годують.

- Вони живуть як тварини. - Послухайте...

Емілю!

Вставай.

Прокляття! Кляте чортеня!

Куди вона побігла?

Вона вас поранила?- Ще й як!

Зараза!

Я знав, що вона втече.

Гей, це ти Ларус?

Підійди!

Тут десь має бути мертва відьма. Знаєш де?

Мама Тінке.

Там, їдьте прямо.

Це ти винен. Ти мене зрадив.

- Я не хотів. - Не треба було патякати.

- Але вона мене била. - Била...

- Що робитимеш? - Піду додому.

Його спалили.

- Що? - Твою хату спалили. Я бачив дим.

А маму забрали.

- Її викопали? - Так.

Вона вже на цвинтарі.

Я допоможу тобі, обіцяю.

Що це?

Нічого.

Зачекай! Можеш тут пожити.

Можеш трохи тут пожити.

- Дякую. - Але сховайся.

Якщо тебе знайдуть...

він мене вб'є.

Але будь обережна.

Дивись

Нічого не бачу.

Ти дверці не відкриєш?

Це Хартад. Їх син.

Він слабий на голову. Але дуже сильний і небезпечний.

Вхопив колись маленьке теля.

Він лиш хотів приголубити.

А так стиснув, що роздушив. Аж кров на нього пирснула.

Якщо він їх син, то чому не спить в хаті?

Певно тому, що більше схожий на скотину.

То ти теж скотина? Теж спиш у стайні.

Але я не син.

Я лиш пастух.

Дивись!

Красивий. Де взяла?

- Вкрала? - Він мамин.

Твоєї мами? Як це?

Як ми поховали тата...

мама дуже захворіла. Ми не могли поїхати звідси.

Одного дня вона вже не змогла встати.

Тінке, йди до моїх батьків.

Я втекла з дому.

Але тебе вони приймуть.

Бережи це.

Не загуби.

Покажеш дідусеві. Він зрозуміє, хто ти.

Вони живуть у великому будинку.

Мамо, ні.

- Іди! - Ні!

Іди вже! Іди!

Я хочу бути з тобою.

Не хочу йти.

Вона сказала, де вони живуть?

Ні.

Але я йду до них.

Мушу знайти дідуся.