In July (Im Juli)

Перепрошую.

Хто ти? Чого тобі треба? З якого біса ти розмовляєш німецькою?

- Що? - Чого тобі треба?

Я подорожую автостопом і хотів дізнатися, чи не підвезете мене, ось і все. Легше, легше.

Трясця!

Трясця! Трясця твоїй матері! ТРЯСЦЯ!

Лайно! Прокляття!

Агов, я з тобою розмовляю!

Трясця. Ну ж бо. Треба забиратися звідси!

Трясця твоєї матері!

Ніби одного трупа було замало. Тепер я тягну два довбаних тіла!!!

Що ти сказав?

З тобою все гаразд?

- Так, я в порядку. - От і добре. Забирайся до біса!

Ой. Здається, у мене щось з шиєю!

- Я сказав: ВИМІТАЙСЯ! - Вислухай мене.

Ти ледь не вбив мене. Та я живий. І ти щасливий, що не вбив мене.

Чому б не розділити з тобою цю радість, дозволивши поїхати з тобою?

Прошу тебе.

Сідай попереду.

Я Деніел.

Іса.

Гаразд, Деніеле.

Звідки ти?

З Гамбурга.

Моя тітка живе в Гамбурзі.

Чим займаєшся?

Проходжу стажування.

- Я буду вчителем. - Вчителем? Ти?

Дідько! Ти геть не схожий на вчителя.

А на кого я схожий?

Не знаю. Більше схожий на волоцюгу.

Їдеш на південь?

- До Туреччини. - Зрозуміло.

Вирушаєш у відпустку?

Ні.

Я шукаю дівчину.

Дружину?

Ні.

Виходить, що кохану?

Добре. Ну то розповідай докладніше.

Це досить довга історія.

Попереду у нас до біса довга дорога.

Застосувавши закон Ньютона до цієї задачі, ми бачимо -

що швидкість є найважливішим фактором.

З якою швидкістю X повинен з'їхати з рампи під кутом нахилу 10 градусів -

- щоб подолати 25 метрів гравітаційної сили?

Анетт?

- Анетт? - Не бачите, що я зайнята?

- Ерні? - Без поняття, старий.

Кіро?

Не можна проводити звичайний урок в останній день перед літніми канікулами!

- Що ж нам робити натомість? - Іти додому.

- До побачення, пане Баньє. - До побачення, Кіро.

Веселих канікул.

Він проходить повз тебе щодня, а ти ні разу не розмовляла із ним?

- Я надто сором'язлива. - Ти? Сором'язлива?

Дідько.

Це він!

- Той хлопець в окулярах! - Давай, підійди, побалакай з ним!

Агов, приятелю!

Ходи сюди.

Схоже, тобі не завадило б трохи везіння.

- Швидше мені потрібен новий пакет. - Що це?

- Сонце. - А що таке сонце?

Газова куля, навколо якої обертається Земля, а також вісім інших планет.

Сонце освітлює життя. Для тебе, для неї і для мене.

- А іншими словами, сонце - це...? - Енергія?

- Світло - це вдача. - А, гаразд, перстень приносить удачу.

- А ти розумний. - Я майбутній учитель.

Учитель? Справді? Кумедно.

- Як тебе звати? - Деніель. Даніель Баньє.

Чудове ім'я.

- А вас як звати? - Я Юлі.

Як щодо перстня, не хочеш приміряти?

Це старий перстень племені майя. Легенда розповідає, що той, хто носить його, -

може розпізнати удачу.

Найближчим часом ти зустрінеш жінку, яка також матиме на собі символ сонця.

Тільки вона може принести тобі справжнє щастя.

- Яка його вартість? - 50.

- Тобі не подобається? - Подобається, але...

Тоді чому б тобі не поборотися за нього?

- Гаразд, 30. - 40.

35. Це все, що в мене є. Але я дійсно хочу його отримати.

Гаразд, але тільки тому, що ти мені подобаєшся.

- Дякую. - Зачекай.

Це буде сьогодні. Приходь, якщо хочеш.

Щиро дякую.

- Чекаю з нетерпінням. - Я теж.

Бувай.

- Юлі? - Так?

- То хто це? - Це був Даніель Баньє.

Так, я зрозуміла, але що ж у ньому такого особливого?

Щось глибоко всередині душі, що проситься назовні.

І що ж це?

- Агов! Перша особо однини, учителю! - Привіт, Кодзьо.

Ти знав, що я їду на Ямайку, пити холодну піна-коладу, курити траву,

та полювати на сестричок Кіні? Ти знаєш сестричок Кіні?

- Не думаю, Коджо. - Бікіні і цукіні.

- А ти куди вирушиш? - Цього року залишуся в Гамбурзі.

Залишишся тут? І нікуди не збираєшся? Тобі потрібно трохи сонця.

- Воно тут теж світить. - Поливатимеш мої рослини?

- Звісно. - Вранці та ввечері?

Добре.

Ось ключі від машини. Користуйся скільки завгодно.

Давай їм води, щоб великі росли.

Перепрошую!

Агов!

Вибачте!

Пива, будь ласка!

- Даруй, це в тебе сонце? - Що?

- Твій амулет, часом не сонце? - Ні, це місяць.

Вибачте! Можна і мені...

Наступна пісня про кохання.

Про кохання, яке не знає меж.

Агов, ви не знаєте, де тут можна недорого переночувати?

Я приїхала з Берліна. Я тут нічого не знаю.

Ні? Ну добре.

Вибачте, зачекайте хвилинку.

Вимкнувся на мить, -

проте щойно згадав...

що неподалік є дешевий гуртожиток для молоді.

Якщо хочете, можу показати дорогу?

- Якщо тобі не важко? - О, ні, я на машині.

- Дуже мило з твого боку. - Моя машина он там.

- Я Даніель. - Мелек.

- Гарне ім'я. Звідки ти родом? - Туреччина.

Ти - туркеня?

- Дозволь допомогти? - Дякую, не треба.

- Вона не важка. - Ні, але ж ти її цілий день носиш.

- Зголодніла? - Так.

Не може бути!

Це Стамбул. Босфор. Європа ліворуч, Азія праворуч.

Під мостом, близ мечеті, уночі - люблю спостерігати за водою.

Коли місяць світить на поверхню води, це виглядає наче...

танець тисячі маленьких рибок.

У нас в Туреччині це має назву - "Якамоз".

У п'ятницю під тим мостом, у мене побачення опівдні.

А ти не плануєш кудись поїхати?

- Не плануєш кудись поїхати? - Ні, не планував.

- Але ж усі роз'їжджаються на канікули! - Так, я знаю, проте хочу залишитися тут, у Гамбурзі.

Влітку Гамбург дуже красивий. Парки, кав'ярні -

ресторани і тому подібне. А ще є пляж!

- У Гамбурзі є пляж? - Ти не знала? Справжнісінький пляж.

З піском і водою, мушлями та іншим.

Хочеш його побачити?

Рахунок, будь ласка.

Ось ми й прийшли. Мушель не так вже й багато, але...

- Хочеш пива? - Так, будь ласка.

Вибачте, чи не продасте мені два пива?

Авжеж.

- Прошу. - Дякую.

- Зачекайте! Скільки я вам винен? - Усе найкраще в житті - безкоштовне.

Твоє здоров'я.

Я починаю розуміти, чому ти не хочеш їхати.

Сонце моє, місяце мій, нехай твоє проміння сяє

мій пісок зігріває

я вітром торкаюся шкіри твоєї

вуста мої жадають твоїх

очі твої

нехай не перестають шукати мене

вуста твої

нехай не перестають цілувати мене.

Отже, твоє ім'я... Мелек, воно щось означає?

Янгол.

- Тобі пасує це ім'я. - Дякую, але ти про мене нічого не знаєш.

То де ж я сьогодні ночуватиму?

Ти живеш сам?

Так.

У тебе є дівчина?

Ні.

- Хочеш чаю? - Так, будь ласка.

Це так дивно, що ми зустрілися сьогодні, адже...

Я відчував, що ми зустрінемося.

Може, я не знав, а швидше сподівався.

Це так, ніби ти можеш вирішити свою долю за один день.

Я стояв там і чекав, чекав, чекав на тебе, і...

не вірив, що ти прийдеш.

Але ти прийшла.

Мелек?

- Дякую за все. - Мені було дуже приємно.

До побачення, Деніелю.

Нісенітниці! Отямся і залишайся тут!

Ні! Ненавиджу це кляте місто!

Так, так, але куди ти поїдеш?

Куди вітер повіє.

- Що ти маєш на увазі? - Я просто хочу втекти!

Перша автівка, що зупиниться, визначить мій пункт призначення.

А якщо вона їхатиме до Баварії?

Хочеш жити у Баварії, чи що?

Мабуть, це моя доля.

- Я сумуватиму за тобою. - Я теж за тобою сумуватиму.

Привіт, Юлі.

Швидше, я поспішаю.

- Це твоє авто? - Ні, мого друга.

Де тебе висадити?

А ти куди їдеш?

Стамбул.

Стамбул?

Чому саме Стамбул?