Love Is Blind: Poland (Love is Blind: Polska)

Сьогодні мав бути один із найкращих днів у моєму житті,

але все вийшло не дуже. Вийшло досить сумно.

Я хотіла, щоб мама була щасливою.

- Чудово. - Красиво. Дійсно.

- Яка краса. - Я була вражена.

Не треба її вмовляти, якщо вона сама цього не хоче.

Я розумію, що це все дуже складно.

Ми швидко приймаємо важливе рішення. Ти маєш право сумніватися.

Тобі треба відчути всі ці емоції.

- Добре! - Згадай, що казала Зося,

вирішуєте лише ви вдвох.

- Я теж інших не слухаю. - Знаю.

Близькі бажають нам добра, але іноді вони бояться.

Насолоджуйся такими днями, як сьогодні. І приймай рішення, які підходять тобі.

Дякую за підтримку тобі й твоїй мамі.

Завжди раді. Мама вже… Вона дуже вболіває за тебе, ти й гадки не маєш.

Твоя мама мила.

- Пішли. - Дякую, Даріє.

ЛЮБОВ СЛІПА: ПОЛЬЩА

ЧЕРЕЗ ТРИ ДНІ

Ви обидва вже пройшли через це. І як враження?

Я виглядаю на мільйон баксів, маєш наздоганяти.

Я буду виглядати сексуально.

А ще, ти ж особливий. Такий собі принц.

Дякую, що прийшли.

- Брати по зброї. - Так і є.

На жаль, мої близькі не змогли бути сьогодні тут.

Їхня присутність була дуже важлива для мене.

Життя мене випробовує.

Я стикаюся з багатьма проблемами у приватному житті під час експерименту.

Все це сильно відчувається.

- Ти напружений через весілля? - Трохи, це очевидно.

Ми досі іноді сваримося й сперечаємося.

У тебе є сумніви щодо вас двох?

Трохи.

Я сказав: «Філіпу краще не налажати».

Я сподіваюся, що так.

Вітаю, панове.

- Привіт. - Радий вас бачити. Філіпе.

Проходь.

Дідько. У що я, в біса, вляпався?

Я ось-ось одружуся.

І до тебе лише зараз це дійшло?

- Я приміряю кляті смокінги… - Ніхто не казав, що буде легко.

- Боже. - Чудово.

Красиво.

Хрещений батько. З Підляшшя.

Дуже подобається.

Зніми піджак.

- Ось так буду танцювати. - Оце мій хлопець. Або її хлопець.

- Яка краса. - Це було…

Я закохався в Дарію.

І хочу сказати «Так», але прямо зараз я просто дуже нервую.

Не знаю, що зі мною.

Як ти?

Як справи, пане Джонні Браво?

Це було… дідько, це відбувається.

- Так. - Все вже серйозно.

- До тебе дійшло нарешті? - Так.

- О, Боже. У що я вліз? - Все стає ближче.

Все відбувається дуже швидко, це божевілля.

От лайно.

ЮЛІЯ ТА КАМІЛ «УНО»

- Ти сьогодні така красива. - Дякую.

- Погодувати тебе? - Ні.

Чому я така незграбна?

Ти б не була собою, якби це не впало.

Чекаєш на парубочу вечірку?

Ага.

Тільки без стриптизерок.

Обіцяєш?

Що ж, час покаже.

Як ти ставишся до того, що час летить так швидко?

- Дуже швидко, занадто швидко. - У гарній компанії…

Я радий, що вибрав тебе.

Ані секунди не шкодувала, що вибрала тебе.

Просто скажи: «Я вибрала найкращого».

ЮЛІЯ, 27 ПОДІАТР

Мені було важко говорити про почуття, бо…

мама сказала, що не довіряє Камілу.

Що мною повністю маніпулюють.

Що його наміри нещирі. Але з іншого боку, він мені не байдужий.

Навіть не знаю.

Вони казали те саме про мої минулі стосунки.

Але я цього не бачила й чинила опір. Тож не знаю, поки що не хочу.

Не знаю.

Ти розумієш, що не кожен день буде все чудово й мило.

Треба любити один одного й у погані дні.

Я знаю.

Треба попрацювати над нашим спілкуванням.

І ще над кількома речами.

Так?

Авжеж. Відносини — це постійна робота.

Не плач.

- Давай я. - Ой, ой.

Чому ти плакала? Про що ти думаєш?

Щось є між зубів?

Між твоїми передніми зубами цілий стілець влізе.

Ну ж бо…

- Що? - Це був жарт.

Я знаю.

Ти гарно виглядаєш.

Моє життя змінилося, і я думаю, що зараз я готовий до весілля.

І я сподіваюся, що цей експеримент дозволить мені… побудувати сім'ю…

Так.

Хоп. Ти знаєш, що я боюся висоти?

- Я пам'ятаю… - Щось не те з літаком.

Ні, ні. Я казала тобі…

- А що з літаком? - …що стрибну з тобою.

- Так. - Я тобі це казала, я знаю.

- А що з літаком? - Ти нічого не боїшся.

- Не прикидайся. - Я нічого не боюся?

Ми справді стрибатимемо з парашутом?

Як гадаєш, що легше: весілля чи ось це?

- Це. - Овва!

ЗБИРАЙТЕ СПОГАДИ, А НЕ РЕЧІ!

Це була моя ідея.

Наші стосунки занадто спокійні.

Стрибок додасть трохи пікантності, трохи адреналіну.

- Привіт. - Привіт.

- Привіт. - Я Войтек.

- Марта. - Привіт, Марто.

- Дамісь. - Привіт, Дамісю.

Від тебе йде… впевненість.

- Хороша енергія? - Так.

- Добре. - Почуваюся в безпеці.

Треба підготуватися до стрибка.

Перший крок, він веселий, обираємо костюм, в якому будете сьогодні стрибати.

Овва!

- Ти будеш єдинорогом. - Так? Гаразд.

Є ще людина-павук. Боже, в нього буде зайва вага.

- Будь рішучим. Уяви, що обираєш дружину. - Хочу ведмедика.

- Боже. - Я обрала.

Підійди до мене. Обернися. Спочатку ноги. Права нога.

Це та, що ближче до стіни, коли ти спиш.

- Знаю. - А тепер встав сюди руки.

Ближче до стіни.

- Знаю. - Повернися до мене обличчям.

Як довго ти цим займаєшся?

У тебе тут хвіст. Він затиснув твій хвіст.

- Можеш помовчати? - Я стрибаю з 98 року.

Гаразд.

У мене теж є хвіст? Так.

Я спокушаю тебе своїм хвостом.

Я торкнусь твого хвоста.

Припини вже.

Хочеш, я прочитаю, що у тебе на спині?

- Ні. - Іноді

система може «відмовити».

Будь ласка, не заважай.

- Точно. - Буде і твоя черга.

Повернись до мене спиною. Права нога.

Інша нога.

- Давай. - О, Боже.

А тепер повернися до мене.

- Хочеш побачити мій хвіст? - Ні, дякую.

Тролінг Даміана стає…

МАРТА, 30 МАЙСТРИНЯ МАНІКЮРУ

…дедалі частішим, і мені це вже не здається смішним.

- А зараз? - Зараз страшно. Якесь жахіття.

- Поцілуй мене. - Ні.

- Хочу поцілунок. - Аж ніяк!

Ну ж бо…

- Це так трагічно. - У тебе вже є…

ЗОНА ПОСАДКИ

Зараз втечу.

Припини.

БАР

Може, припиниш бути собою? Я серйозно.

МІСЦЕ ДЛЯ ПАРАШУТИСТІВ

Для мене це нетипова ситуація.

Коли ти спочатку почав дуріти, я подумала: «Не може бути».

Було б дивно, якби мої емоції були б такими самими.

Я була б якоюсь психопаткою, якби нічого не відчувала.

От лайно!

Вітаю, Земле.

Це дуже круто, дідько!

Догори, догори, догори!

Чому так близько?

- Чудово. - Дякую, що подбав про мою жінку.

Це було, в біса, круто.

- Ти кричала? - Не думаю.

Чув, як ти кричала.

- Справді? - Ні.

Можливо, на початку.

- Так? - Так.

- Весь час була в окулярах? - Це було… Так.

Було так страшно, коли ти зник.

- Так! - Ти бачила, як я полетів?

Я найбільше хвилювався за тебе. Серйозно.

- Чесно? - Так.

Мавпочко, дякую, що стрибаєш зі мною.

Який твій найемоційніший спогад на цьому експерименті?

Перша зустріч. Магія тієї миті… Це мене просто вразило.

Щось змінив би в нашій історії?

- Ти мене відволікаєш. - Вибач.

Можете вже заспокоїтися там?

Поглянь, які вони галасливі.

Але серйозно?

- Ти б щось змінив? - Ні.