Make 'Em Dance

Я знаю, коли йти

Я знаю, коли лишатися

Робити свої справи

- Так. - Я знаю.

Я ловлю хлопця з газетами Але нічого не міняється

Я стою на вітрі Але не махаю рукою на прощання

Що далі?

Але я намагаюсь

Намагаюсь

ВІТАЛЬНЯ – КНИЖКИ – КАБІНЕТ

- Іде поруч зі мною - Сучасне кохання

- Проходить мимо - Сучасне кохання

Приводить вчасно до церкви

- Вчасно до церкви - Лякає мене

- Вчасно до церкви - Мене веселить

- Вчасно до церкви - Дарує віру в Бога і в людей

- У Бога і в людей - Ніяких конфесій

- У Бога і в людей - Ніяких релігій

- У Бога і в людей - Не вірю в сучасне кохання

ЗА МОТИВАМИ РОМАНУ МАРІССИ СТЕПЛІ

ЛАКІ

МАЙКЛ ЛЬЮЇС НЕСКІНЧЕННІСТЬ

Армстронґ. До тебе відвідувач.

Не за графіком же.

Сам знаю. Але на тебе чекають.

А ви не зайдете?

Іди сам.

Скучаєш за мною?

Коли-не-коли.

Вигляд у тебе на мільйон.

Прісцилло, більшість людей, які щойно вийшли з в'язниці…

туди більше ні ногою.

Отака я дивачка.

Ти ж з нею розмовляєш.

Коли-не-коли.

Знаєш, де вона?

Ти ж розумієш, що я не сказав би тобі, навіть якби й знав.

Думаю, ти врешті передаси мені

повідомлення, для чого й прийшла.

Ти так добре мене знаєш.

Мав час узнати.

Хай принесе мені гроші, Джоне. І швидко.

Тоді я владнаю все з Вейном

і не дам убити наших дітей.

Твій малий

збунтувався.

Чи його схопили.

Я ще з'ясовую цей момент.

Хай там як,

а це означає, що гроші вже не в неї.

Якщо поки що ні, ми з тобою знаємо, що скоро будуть.

Я її бачила.

Он як?

І як минула зустріч?

Для неї – не дуже.

Але ж вона пішла.

Я б сказала, шкутильгаючи.

Він її вб'є.

Ти її вб'єш.

Якщо не підіграє.

Прісцилло, вона й так підіграє.

Просто ти ще не освоїла правила гри.

Я й забула, як ти вмієш діймати бравадою.

Існує батьківська гордість, а існує сліпий нарцисизм.

Ну,

моя дочка зі мною принаймні спілкується.

Я можу простити тобі крадіжку.

Тебе вже не переробити.

Але…

коли твоя дівчинка вмиратиме самотня й налякана

з кулею в голові в богом забутому сховку,

думаю, навіть ти відчуєш себе відповідальним.

- Коли я звідси вийду… - Прошу, не починай.

Не ганьбися.

Я…

Я скучаю за тобою…

коли-не-коли.

Її час спливає, Джоне.

Так їй і передай.

Ой боже.

Відійди від моїх дівчат.

Вибачте. Я не хотіла вас налякати.

А я налякана з вінчестером у руках?

Я вмираю зі спраги. Ішла кілька годин.

Та ну?

Значить, пройдеш іще.

- Вона вбила змію. - Невже?

Та хотіла вжалити.

Я просто зреагувала.

Ви зробили б так само.

Як ти тут опинилася?

Потрапила в аварію.

Поранена?

Кілька порізів, але кров, здається, вже не йде.

- Швидку викликати? - Ні. Не треба. Я…

не маю страховки.

Не мулятиму вам очі.

Дякую, що дали попити водички.

Не підкажете, де тут найближче містечко?

Кінґман кілометрів за 60 на південь.

Поки дійдеш, тебе доб'є тепловий удар.

Заходь у дім.

Умиєшся й поп'єш води зі склянки.

Подумаємо, що з тобою робити.

Відомо, хто наші друзі?

Поки що ні.

Документів нема. А номерний знак записаний на підставну компанію в Делавері.

Чому ви вважаєте, що вони мають відношення до справи?

Смертельна аварія,

машина з липовими номерами

менш ніж за 50 км від місця збиття Мейсона.

Думаєш, це збіг?

Ми обоє знаємо, що там, де Прісцилла, там завжди гора трупів.

Думаєте, вона була тут?

Ні.

Прісцилла рук не бруднить.

Думаю, тут була Лакі.

І чинила опір.

Одна дівка вбила двох бандюків? Вона ж важить 40 кг, ще й наскрізь мокра.

Не знаю, що тут сталося, але впевнена, що вона тут була.

Вона ж утекла.

Що притягло її назад?

Десять мільйонів доларів.

Ні.

Щось інше.

Прямо за вами.

Добрий ранок, помічнику директора.

- Про Мейсона щось чутно? - Я щойно з лікарні.

Він сильно постраждав від удару.

Його прооперували, але із завданнями покінчено.

Я все думаю, що гірше:

що ти очолила з Веґаса масштабну операцію, не повідомивши мене,

чи що нічого не добилася.

- Не найзірковіша моя мить, сер. - І тут ти мала б сказати,

що це не пов'язано з твоїм бажанням

знов запроторити за ґрати Прісциллу Мастерсон.

Погуляй, Ґейтс.

- Пітере. - Ти здаєш позиції, Біллі.

Нічого подібного.

Я роблю свою роботу.

- Я вистежую гроші. - Аж до Прісцилли?

До Вейна Віттакера.

По-твоєму, Прісцилла вкрала у Віттакера?

Ні. Вона б так не ризикувала.

Зате Джон Армстронґ і долара не упустить.

Підозрюю, що він назбирав за її спиною непогану заначку.

А тепер вона вийшла з тюрми,

і він хоче перевезти гроші, поки їх не знайшла Прісцилла.

І дзвонить дочці.

Віттакер послав Прісциллу відслідкувати гроші.

Якщо вона знайде гроші, вважай, що ми її взяли.

Вона здасть Віттакера, й посадимо їх обох.

Того разу не здала.

Але відчула смак тюремного життя.

Добре, даю тобі свободу дій.

Але триматимеш мене в курсі, чуєш?

- Ти мене чуєш? - Я вас чую. Так, сер. Чую.

Я вас чую.

Я все бачу.

Отой твій погляд.

Який погляд?

- Отой. - Оцей?

Вендети гроблять такі справи.

Не зроби її знов своїм «білим китом».

Так, сер. Ґейтс.

Прибери волосся назад. Отак.

- Отак? - Так.

- Трохи… - І заколи.

- Добре. - Так. Повністю.

Щоб я бачила рану.

Глибокий поріз. Це ж треба.

Рану можна було б зашити, але вже пізно.

А ваша мама знає, що робить.

Вона нам не мама.

А бабуся.

Це дівчатка моєї дочки.

То було давно, але у старших класах я працювала санітаркою.

І ти б здивувалась, узнавши, скільки таких ран я відмила.

Скільки дітей, що впали зі скейтборда й…

Усе.

Це ви намалювали?

Я. Коли була мала.

Гарний? Вона здібна художниця.

Як її мама.

Мені малюнок не подобається, та бабуся його не знімає.

Що?

А можна подивитися?

Аякже.

Ану.

А чим тобі не подобається малюнок?

Я хотіла намалювати нас з бабусею.

- Але… - Вони схожі на птахів.

Неправда.

- Це ж пір'я. - Я попрошу.

По-моєму, це явно волосся.

Це її шедевр.

І він тільки мій.

Я його не зніму.

Може, подзвонити твоїм рідним?

Ні. Не треба.