Love is Blind (Love Is Blind)

ЕШЛІ ТА АЛЕКС

Давай!

-Найкращий захист, який я бачив. -Тільки без трюків. Бо я нічого не вмію.

Це не трюк, це просто.

Спробую забити гол.

Молодець!

М'яч летить мені в обличчя, ні! Як страшно! Я краще піддамся.

Я забив гол.

ЕММА ТА МАЙК

Ура! Дозвіл на шлюб!

Легко й просто.

БРІТНІ ТА ДЕВОНТА

П'ять, шість, сім, вісім. І поворот.

Нахиліть її.

Чудово! Встаємо, розворот.

Прекрасно!

А тепер разом.

-Так. -Гарно.

ЛЮБОВ СЛІПА

4 ДНІ ДО ВЕСІЛЬ

-Ти купив мені квіти? -Так.

БРІ, 33 РОЗРОБКА ПРОДУКЦІЇ

Конноре…

-Дякую! -Будь ласка.

Сьогодні ми, як ви чуєте…

КОННОР, 32 МЕНЕДЖЕР З РОБОТИ З КЛІЄНТАМИ

Вони люблять похизуватися. Клас!

Я запланував гарне побачення. Останнє перед весіллям.

Здуріти!

Знайомство з твоїми… Чи не найкращий вечір у моєму житті.

Як Тіна й Брендон прийняли нас! Він хотів показати колекцію бурбона,

а Тіна: «Ходімо нагору, дамо вам свіжі рушники».

Я б хотіла, щоб ми, як сім'я,

підтримували інших так, як вони підтримали нас.

Щоб у нас усі почувалися, як удома.

Створити такий дім — дуже важливо для мене.

Так, згоден.

-Я старався називати Джі-мена… -Містера Мак-Ніза.

Я стараюся.

Я знала, що він думатиме:

«Як батько Брі, я мушу показати, хто тут головний.

Моя доця виходить заміж. Я не схвалю абикого».

Чого усміхаєшся? Ти підсміюєшся з мене чи просто радієш?

-Ні, просто… -Для мене це так дивно.

Я зараз дуже щира з тобою.

Це дивно, але мені здається, що ми з ним

схожі набагато більше, ніж визнаємо.

Навіть у манерах. Озирнутися, щоб перевірити, чи в тебе все добре.

Притримувати двері, оплачувати рахунки.

Думаю, він бачить у мені простого хлопця.

І це дуже приємно. Ми багато говорили.

І він такий: «Вона не передумає.

Ти вже це знаєш».

Він навіть сказав: «Діти, я вам довіряю».

Коли ми їхали геть, він сказав: «Треба купити смокінг».

Я знаю, чого хочу.

І я хотіла бути з тобою.

Ти не церемонишся. Ти робиш, що хочеш і коли хочеш.

І те, що ти обираєш мене щодня,

додає мені впевненості в собі.

-Бо я знаю, чого хочу. -Ти дуже ділова.

Я така: «Я хочу цього чоловіка».

І ти думаєш: «Чорт забирай, вона обрала мене».

-Так. -Цікаво.

Бо це не найкраща версія мене.

Я зараз сама не своя.

І дивно, що ти закохався в цю частину мене,

бо я зараз не в найкращій формі.

Будуть дні, коли тобі треба буде перезавантажитися…

повір, я не…

ображатимуся на тебе.

Ти надриваєш зад на роботі, і я бачу

й відчуваю, під яким ти тиском.

Та навіть коли ти приходиш виснажена,

ти однаково мене обіймаєш, цілуєш, усміхаєшся мені.

Ти знаєш, як зі мною розмовляти, навіть коли в мене невдалий день.

Ти завжди була поруч, коли була потрібна мені.

Це має велетенське значення.

Я щодня закохуюся в тебе дедалі більше.

Годі! Гаразд.

Щовечора, коли ми лягаємо спати, я такий: «Як чудесно!»

Щоразу, коли я прокидаюся й чую: «Буди мене раніше…»

Ті п'ять хвилин уранці, коли я нарешті можу тебе обійняти,

бо ти всю ніч тікаєш від мене…

-Гаразд. -Не всю ніч. Так!

Але в такі миті я думаю: «Здається, це назавжди».

Ти будеш хорошою мамою.

Ми мрійники. І я постійно про це думаю.

Я такий: «Так». Як наш маленький лівий півзахисник добре грає,

а ти вболіваєш за нього.

Список — нескінченний.

Я б шість годин міг розказувати, чому ти будеш хорошою дружиною.

Припини!

Дозволь розповісти тобі, чому… я кохаю тебе.

-Гаразд. -Друзі розмовляли про побачення.

Я чула, як вони розмовляли про шлюб і так далі.

І всі казали: «Ти просто це відчуєш».

У мене пурхали метелики в животі, серце билося, як шалене, — було все.

Я не знала, що зі мною робиться.

Я така: «Боже, це те відчуття, про яке всі говорять.

-Я збожеволіла. Здуріти!» -Знаю.

Я подумала: «Усе. Виходжу заміж.

Усі ставки — на Коннора».

Я закохалася в тебе. Або ти, або ніхто.

Найбожевільніше те, що тепер я знаю, як воно — бути коханою.

Ти, бляха, мене кохаєш.

Я в цьому впевнена.

Ти мене кохаєш.

Ти щодня даруєш мені квіти.

Біжиш у гараж, щоб зустріти мене з роботи.

Я іноді зганяю на тобі злість. А ти такий: «Ти така мила!»

Я кажу: «Та я ж мегера!»

Ти мене кохаєш.

Я психічка.

Я божевільна.

Ти такий: «Ти прибацана». Я кажу: «Знаю». І ти кохаєш мене.

-Ти моя прибацана. -Я не мушу вдавати ту, ким я не є.

-Ніколи. -Я можу бути собою.

Твоє кохання розплющило мені очі — і я подумала: «Я заслуговую на це».

Я маю бути з тим, хто любить мене цілком і повністю.

І знайти таку людину — це щось.

Ти показав мені, що таке кохання.

За останнє побачення на цьому експерименті.

-Здуріти! -За те, що ми знайшли улюблену людину.

Центр розваг «Африка». Пограємося з мавпочками.

«Пограємося з мавпочками».

Я повертаю тебе у твоє середовище.

-Я повертаюся додому. -Додому.

-Добридень! -Вітаю!

-Як справи? -Боже!

-Добре. -Вітаю!

-Боже, як весело! -Це чудесно.

Скиньте те, що не хочете забруднити слиною.

Гаразд.

У зоопарку Колумбуса живе 17 жираф.

Досить немало. Це Боббі.

Привіт, красеню!

Він наш бугайчик.

Гаразд, Боббі.

-Він у парі з чотирма дамочками. -Нічого собі!

Ось і одна з них — Зурі.

Як бачите, вони вдають, що їх не годують.

-Ти… -Давайте по листочку.

Ти… Знаєш, ти…

Заспокой свого хлопця.

Заспокой свого хлопця.

Тримай, друже.

Ти мій найкращий друг. Ого!

-Можна ще салату? -Він такий: «Дай сюди!»

Вона віддала все.

Більше немає.

-Як круто! -Тут гарно.

Було дуже круто.

-Я ніколи такого не робив. -Чорт!

Це мій хлопчик?

-Мабуть. -Крутяк!

Як круто! Чудове фінальне побачення перед весіллям.

-Так. -Я пахну жирафами.

-Справді? -Трішки.

-А як вони пахнуть? -Хочеш… Понюхай!

Годувати жираф — це щось.

На кожну нашу річницю ми обиратимемо щось зі списку —

і… робитимемо щось круте й божевільне.

Чи це прогулянка зоопарком удвох,

чи посиденьки зі смаколиком у фастфуді…

Я хочу, щоб ми спробували щось у цьому житті, перш ніж створити сім'ю.

А коли в нас з'явиться сім'я,

ми теж робитимемо щось круте — їздитимемо в «Дісней Ворлд» і так далі.

Але я хочу робити цікаві речі, які ми можемо робити, поки молоді.

-Так. -А тоді робити це з дітьми.

-Цілком із тобою згоден. -Так.

Ти…

-Ти сказала: «Із сім'єю». -Так.

-Ти обмірковувала цю тему? -Я думала про це, і…

Я…

Я на всі сто впевнена, що ти той, хто мені потрібен.

Я не…

Я не думаю… Я… Я уявляю…

-Секунду. -Ти смієшся. Перепрошую.

Ні, я…

Але з тобою я відчуваю

міцний ґрунт під ногами, почуваюся впевнено. Ти — один на мільйон.

Я…

Відкрита до цього варіанту.

-Просто ти зачепила цю тему. -Ні.

Тому я такий: «Може, ти про це подумуєш».

Я про це думаю. І хочу тобі це показати.

-Так, я вдячний. -Бо так і є. І я можу… уявити це.

Я уявляю сім'ю з тобою. Уявляю…

Вибач, я збилася з думки. Жирафи розбазікалися.

Продовжуй.

Я уявляю…

Це як тоді в Кабо. Не можу перестати сміятися.

Я уявляю це все з тобою, але я…

Думаю, мені потрібен час, щоб звикнутися з цією думкою.

Авжеж.

-Звісно. Я розумію. -Так.

Гаразд, сонечко.

Ти дуже мила.

Не сказала б, що минуло лише півтора місяця.