Episode #1.1

ЙОГО І ЇЇ

У кожної історії принаймні дві сторони.

Твоя і моя.

Їхня й наша.

Його і її.

Тобто хтось завжди бреше.

Як ти смієш?

Ти посміла мене розбудити?

Як ти, сонце?

Можна щось спитати?

- Хто найкрутіша? - Я!

- Хто найкраща? - Я!

- Хто найсміливіша? - Я!

Так і є. Спускайся. Ходімо снідати.

Уперед!

Люблю тебе, сонце.

Чорт.

Ти забрала мою зарядку?

Зої, де моя зарядка?

Я не знаю.

- Агов. - Хочеш відростити роги?

- Га? - Так.

Пізно ліг?

Не дуже. Що тобі дати, сонце?

- Полуниці. - Так?

Полуниці? Зараз будуть.

Не чула, як ти зайшов.

Я міг увімкнути метал, а ти б не почула.

Гаразд, Джеку, не починай. Горілка дешевша за золпідем.

У неї сьогодні футбол, знаєш?

- Ага. - О котрій?

Десь 16:00.

О 16:30. Чуєш? О 16:30 щосереди.

Що?

Нічого. Просто ти добре пахнеш. Це дивно.

Чорт. Ні, чекай.

- Я не відвезу її. - Чому?

- У мене зустріч із Барбарою. - Я не поїду?

Ні, сонце. Тобто? Гадаю...

Хочеш подзвонити Барбарі й відмазати мене?

Сонце, я повезу тебе. Але приїду прямо з роботи.

- Знаєш, що це значить? - Ти маєш бути готова.

Має бути вода, бутси та?

- Щитки. - Так, сонце.

Агов, Меґ. Я люблю тебе.

Я люблю тебе.

- Бувай. - Бувай.

Бувай.

Доброго ранку. Іду до вас!

Це що? Сніданок з узбіччя?

- Гаряча. Так, ось. - Дякую, Пріє.

Добре. Гаразд, поїхали.

Куди їдемо?

Я написала. Не читали?

Телефон не працює. Що таке?

У нас труп.

КАРІССА АРМОН ЗНАЙШЛИ СНІГОВУ ЛЮДИНУ?

МАЙКЛ ПУЛ НІ... ВОНИ ЗНАЙШЛИ ТІЛО ЖІНКИ.

Зараз анестезія притуплює біль, але корінь зламаний.

Це спричиняє інфекцію.

Є два варіанти.

Або антибіотики. Може, врятуємо зуб.

Або вирвемо.

Я радив би вирвати, але й не чекати рік перед візитом.

Дайте антибіотики.

Добре.

Напиши, хто знайшов тіло.

Анонімний дзвінок.

Анонімний? Що?

Кіммі не спитав ім'я? Це чоловік, жінка?

Кажуть, попередні ознаки вказують на...

Чиї попередні ознаки? Волтерса? Що?

- Волтерса. - Так.

Білл з реєстрації? Та ну.

Вони не займалися вбивствами вже десять років, але мають дані?

Бостон, не роби цього.

Ти вище цього.

Не дозволяй наративам затьмарювати розум під час розслідування вбивства.

Потрібні факти, так? А не ознаки.

Без передчуттів.

Коли хтось покладається на чуття, не слухай,

особливо якщо вони звідси.

- Ви теж звідси, сер. - Так.

Дякую, що зауважила.

Гаразд. Приїхали.

Хочу нагадати, як тут усе повільно роблять.

Не як в Атланті?

У Далонезі не так і багато вбивств, якщо не помітила.

Овва.

- Вітаю. Детектив Прія Патель. - Вітаю.

- Як справи? - Вітаю. Добре.

- Вітаю, детективе. - Вітаю.

Незвичайне вбивство.

Так?

Доволі жорстоке. Сподіваюся, ви не гидливі.

Давно такого жахливого не бачив.

Гаразд. Є приблизний час смерті?

Зараз ні.

Гаразд. Знайшли якусь зброю?

Ні.

НОВИНИ, ЯКИМ ДОВІРЯЮТЬ

ЛЕКСІ ДЖОНС

Привіт, Семе. Не працює.

Зараз гляну.

Термін дії закінчився минулого року.

Готово, пані Ендрюс.

З поверненням.

Дякую.

- Це Анна? Агов. - Це Анна?

Знала, що вона повернеться?

Анно!

- Лексі, так? - Так і є.

Ти неймовірна. Що з твоїм обличчям?

Перепрошую, я до Джима.

- Ти повертаєшся? - Звісно.

Дві хвилини до етеру. Дві хвилини.

Рада, що ти тут.

Ти дав їй мою роботу?

Господи, Ендрюс. Ти знаєш, що не все так просто.

«Лексі, Анна повернулася. Тебе звільнено». Надзвичайно складно.

Поклич її. Або сама покличу.

У неї контракт.

- У мене теж. - Був.

Я не міг більше тримати її на заміні.

Інакше вона би пішла.

Чому вона раптом стала обличчям каналу в Атланті?

Мені чхати на колір.

Слухай, Анно.

Я батько.

Не уявляю, що ти пережила.

Ми співчуваємо тобі.

Усі.

Але як би я не співчував, ти зникла на рік.

Я не потребую співчуття.

Хоча й удячна за нього. Просто воно непотрібне.

Мені потрібен був час.

Якщо мені треба заново заслужити свою роботу, я це зроблю.

Чому зараз?

Тиждень, місяць, рік — яка різниця? Я готова.

Я надто тяжко працювала, аби просто зникнути.

Вибач, Анно. Я нічого не можу зробити. Справді.

- Далонеґа. - Що?

Там знайшли тіло.

Знаю.

Проведу репортаж з місця події.

З місця події?

Тобі не обов'язково доводити все так.

- Я народилася там. - Я не знав.

І виросла там. Я знаю людей. Вони говоритимуть.

Про що? Про одне тіло? Це щоденна новина.

В Атланті, а не маленькому містечку,

до того ж вбили білу жінку.

Це може бути не вбивство. І ти знаєш, що вона біла?

У Далонезі? Повір, Джиме, вона біла.

- Новини може й не вийти. - Тоді я піду, але ми знаємо, що щось буде.

- Репортерка, так? - Ага.

- Зарплата репортерки. - Добре.

І що з обличчям? Глядачі подумають, що це інсульт.

Новокаїн. До обіду пройде.

Кого дати оператором?

Річарда.

Річарда?

Джонса?

Чоловіка Лексі? Ти його знаєш?

Ні, лише про нього, але його хвалять.

Одна історія, Ендрюс.

Облажаєшся, я тебе вижену.

Дві години. Поквапся, як хочеш щось зняти.

Дякую, Джиме.

Так, оце щасливчик.

Чорт!

Кількість колотих ран, хаотичний візерунок

змушують замислитися над тим, що хотів сказати вбивця,

свідомо чи підсвідомо.

Вона лицемірка.

Ну, нічого ж не вказує на брехливість як причину для вбивства?

Це повідомлення, Бостон.

На її нігтях.

Бачила трупи?

Авжеж.

Де?

На навчанні.

Не такі, так?

Так. Я звикну.

Сподіваюся, ні.

ЛИЦЕМІРКА

Хочу, аби ви всі поставили собі питання.

«Чи маю я бути тут?»

Якщо відповідь ні, вальсуйте звідси

й допоможіть зверху по периметру.

Усі інші підійдіть.

Ми усвідомлюємо, хто лежить на капоті машини?

Жінка померла. Треба виявити повагу до неї і її родини.

Не хочу, аби її чоловік дізнався про втрату сьогодні,

бо ми не тримали рот на замку.

Тому зробимо все правильно.

- Так, сер. - Я йому розповім.

Він дізнається від мене. Іншим казати забороняю.

- Зрозуміло? - Так, сер.

Гаразд, мені потрібен її мобільний.