Plunkett & Macleane (Plunkett & MacLeane)

Юніверсал Студіос

Поліґрем Філмд Ентертейнмент представляє

Виробництво компанії Воркінґ Тайтл

Фільм Джейка Скотта

Роберт Карлайл

Джонні Лі Міллер

та Лів Тайлер

ПЛАНКЕТТ І МАКЛЕЙН

ЛОНДОН, 1748-ИЙ РІК.

Капітане Джеймс Маклейн...

НАЙТСБРІДЖ, БОРГОВА В'ЯЗНИЦЯ.

Вас ув'язнюють у борговій в'язниці Найтсбрідж

за порушення порядку і зловживання спиртним.

Ви залишитесь тут доти, доки не протверезієте.

Заберіть його.

Швидше, вперед!

Господи, Робе!

Все буде добре, синку.

Я знайшов рубін і проковтнув його, щоб ніхто не знайшов.

- Вибач мені. - Давай, синку.

Тікай. Тут був якийсь хлопець. Він помітив тебе, біжи.

- Все буде добре. - Втікай! Швидше!

Я не залишу тебе.

- Ім'я? - Скал Дін.

Я повісив його місяць тому.

- Хто твій спільник? - Він уб'є вас! Не сумнівайтесь.

Хто твій спільник?

Замовкни!

композитор Крейґ Армстронг

оператор Джон Метісон

автори сценарію: Роберт Вейд, Ніл Первіс і Чарльз Макфлоун

продюсери: Тім Беван, Ерік Фелнер і Руперт Гарві

режисер Джейк Скотт

Добре...

- Не стріляйте! Прошу вас! - Замовкни!

- Якщо потрібні гроші, я віддам все. - Замовкни. Копай, мерзотнику.

Я не мерзотник. Мій батько – священик.

Давай, копай. Швидше!

О, Господи.

Коли ви втекли,

прийшли солдати і чоловік з собакою.

Містер Чанс.

- Ви його знаєте? - Знаю.

Я вб'ю цього покидька!

Присягаюсь.

Візьми.

- А тепер діставай. - Я не зможу це зробити.

Гаразд.

Давай!

Не там. Вище, пошукай у кишках.

О, Боже.

Протри його.

- О, так! - Стій!

- Не поспішай, сину священика. - Тільки не бийте по обличчю!

- От дідько. - Зачекайте, зачекайте.

Дідько. Тікаймо!

- Послухайте... - Відвали, хлопче!

Зачекайте... Стривайте ж!

- Може, здамося? Вони вб'ють нас! - Я не здамся!

Ми здаємось!

В'ЯЗНИЦЯ НЬЮҐЕЙТ

- Трунарів привів. - Чудово. Джеммі?

Лорде Пельгем? Ви ж на волі?

Можна й так сказати. Але за мною ще лишається боржок.

Вибачте, Пельгеме.

Містере Гаррісон, поселіть капітана Маклейна в королівській палаті.

Там йому буде затишно.

- Зараз організуємо. - Дякую, мілорде.

Сподіваюсь, це триватиме не довго.

Що ж, помирати, так із музикою.

Маклейн...

Ви відрізняєтесь...

від цих покидьків.

Після вас, капітане.

Непогано.

Капітане Маклейн? Ця людина хоче з вами поговорити.

Дякую, містере Гаррісон.

Проходь.

Розумієте, я врятував його, і тепер він відчепитися не може.

Навіщо прийшов? Мені незручно перед панами.

- Досить прикидатися дурником! - Джентльмени, може, ви усамітнитесь?

Вибачте, джентльмени, не попередив вас.

Послухай, жартівник, пам'ятаєш той рубін?

Який ти проковтнув?

З його допомогою ми вирвемося звідси.

То де він?

Прекрасно. Завдяки твоїм кишкам, я вийду на волю.

- Ми вийдемо на волю. - Так.

Я дістаю камінь, а ти домовляєшся, зможеш?

- Слово джентльмена. - Чудово.

А тепер, вибач, донька тюремника вимагає кохання і ласки.

А ти не марнуй час. Чорнослив добре допомагає.

Хто з’їв мій горох?

Ангеле мій, ти — муза натхнення.

Я заплутався в твоєму розкішному волоссі,

потонув у глибині твоїх очей, твої губи такі ніжні.

Які гарні слова...

Леді Діптон прибула в Гемстад

разом із герцогом Ноутомберленським.

Вона виграла півтори тисячі

і втекла із герцогом Норфолдським.

Та ну?

Стерво!

Даю 10 гіней за те, що Маклейн кінчить раніше за дівку.

Ставлю 20 на дівку.

30 гіней за те, що вони кінчать разом.

- А ти що думаєш? - Навіщо мізки, якщо є гроші?

Давай, Маклейн! Не підкачай!

Дідько!

По 30 гіней з кожного, джентльмени!

Ну ж бо. Давай.

Тужся, тужся.

Йде. Йде. Йде. Боже!

Є.

- Вітаю. У тебе дівчинка. - Так, рубі.

Ваш камінець не допоможе у звільненні, Маклейне.

Містере Гаррісон, якщо мудрість – це дерево, тоді ви – кущ.

- Знущаєтесь? - Чи знущаюсь я?

А дарма. Ніхто не насміхається наді мною.

Мудрець насміхався над дурнем, а той, у свою чергу сміявся з мудреця.

Ви праві. Гаразд.

Я прибережу його.

Ну що ж, слово джентльмена – закон.

Так, але ти зовсім не джентльмен.

Поки ти розважався, я прислухався до всього.

Звісно, що тобі ще залишалося?

Ні, я маю на увазі, я прислухався до розмов.

Можна збагатитися, завдяки тонкому слуху. У потрібний момент.

Це точно.

Послухай, ми зможемо розбагатіти. Ти і я.

Знаєш, я не розумію, про що ти.

Адже я джентльмен, тому

вибач, але... пішов ти.

- Пробачте. Скрізь ці жебраки. - Сволота!

Що?

Ні, давай не будемо. Очевидно у нього великі здібності.

В музиці?

Ти знаєш, що таке багатство, але сам ти бідний.

- Вони сміються з тебе. - Хіба?

Завдяки мені, ти міг би потрапити в їхнє середовище.

Юний і недосвідчений, але багатий. Таких люблять.

А потім ти зрозумієш,

що можна вкрасти, коли і звідки. Подобається ідея?

Не впевнений.

Так набридло красти дрібнички.

Якби підвернулося щось... серйозне.

- Але мене, все ж, мучить сумління. - Правда?

Чесне слово.

- Хочеться чогось серйозного? - Більшого.

Америка... Кілька вдалих справ, і я дістануся туди.

- Що там робити таким, як ми? - Ну так.

Я – розумний і спритний, а ти – схожий на джентльмена.

Ну як?

Щоб нам повірили, у мене має бути гарний будинок,

дорогий одяг, слуги і багато грошей.

Розважимось?

Будь ласка, сер.

Так сер, доведеться трохи підравити.

Чи не могли б ви трохи розставити ноги?

Що? Погано? Так зараз модно.

Тоді ходімо.

Тільки не перегравай, це серйозна справа.

А втім, нас все одно повісять разом.

Дурень.

Хлопче, лови.

Не розкидайся грошима.

- Хто нам потрібен? - Старий знайомий. Він тут усіх знає.

10 гіней на чорного.

- Рочестере! - Здоров. Маєш чудовий вигляд.

- Я чув, що... - Що?

...ти потрапив у боргову в'язницю. Знову.

Не вір пліткам. Я зупинився в готелі Атена.

Невже? Якось зайду в гості.

- Ти все розважаєшся, Рочестере? - Так, я велелюбний!

- 20 проти одного. - Відвали.

Вітаю, хто цей невихований красень?

- Мій слуга. - Правда, чудові бої півнів?

Обережніше.

Плати 10 гіней.

- Що розповіси? - А що цікавить?

- Де буде гра? - У мене.

І ...візьми слугу з собою.

Везіть мене. Швидше.

- Прокляття! - Не твій день, Джеммі.

Я виграв. Знову.

На, з’їж цукерку.

- Не пощастило, Джеммі. - Все ще попереду.

Хто сьогодні ще збільшив свій капітал?

Верховний суддя Ґібсон. Здається, всі піддаються йому.

Цікаво, чому?

- Він багатий чи дуже багатий? - Він казково багатий!

Вітаю! Перепрошую.

Вінті, Діксі, як ваш виступ?

- Бачу, ви не джентльмен. - Пробачте?

Непристойно так витріщатися на дівчину на людях.

Перепрошую.

Капітан Джеймс Маклейн, до ваших послуг.

- Так ви, все-таки джентльмен... - Так.

Вам має бути соромно.

- Джеммі. - Хто вона?