East of Eden

УВЕРТЮРА

НА СХІД ВІД РАЮ

У ПІВНІЧНІЙ КАЛІФОРНІЇ ГОРИ САНТА-ЛЮЧІЯ,

ПОХМУРІ ТА ЗАМИСЛЕНІ, СТОЯТЬ СТІНОЮ

МІЖ МИРНИМ ПРАЦЬОВИТИМ МІСТЕЧКОМ САЛІНАС

ТА ГАЛАСЛИВИМ І ГРУБИМ РИБНИМ ПОРТОМ МОНТЕРЕЙ, ЩО ЗА 25 КІЛОМЕТРІВ.

МОНТЕРЕЙ, 1917 РІК Околиці міста

Чудовий вклад. Ви не прогадали, Саллі.

Дякую. Доброго ранку.

Роблю вклад.

Ще один чудовий вклад.

- Ви з Саллі не прогадали. - Я поспішаю.

Привіт, Кейт.

Ти прибрала будинок через дорогу?

Не встигла.

Зажди починай звідти.

Анно!

Іди сюди.

Іди сюди.

Ти бачила цього хлопця раніше?

Здається, вчора у барі.

Відправ за ним Джо.

Джо.

Привіт, красунчику.

- Ти мене кликала, Кейт? - Так. Поглянь у вікно.

Там хлопець, він ішов за мною у банк і назад.

Іди сюди, юначе. Іди сюди.

Ви мене кликали?

Навіщо ти кидаєш каміння?

А що, законом це заборонено?

А ти - хуліган. Іди сюди!

Чому ти вештаєшся тут?

- Вона поговорить зі мною? - Кейт?

Навіщо? Що тобі потрібно?

Я хочу поговорити з нею.

- Що тобі треба? - Нічого.

Ти живеш неподалік?

- У Монтереї? - Салінас.

Як тебе звуть?

Не скажеш. Що ж, послухай...

Чому ти переслідуєш Кейт?

Навіщо, хлопче?

А що, законом заборонено ходити містом

за мадам, не пам'ятаю, як її звуть?

Не знаю, чи законом заборонено, але їй це не подобається.

Цей будинок теж належить їй?

Але ти не підеш туди, юначе. Ти надто молодий.

А тепер геть звідси.

Це її справжнє ім'я?

- Кейт. Це її справжнє ім'я? - Звісно. А що?

Яке у неї прізвище?

Тут нема прізвищ. А що?

Перекажіть, що я ненавиджу її.

Я мав би зайти туди.

Я мав би зайти і поговорити з нею.

САЛІНАС

Кела не було вдома усю ніч. Хлопцю перепаде від батька.

- Знаєш, як його дівчата в школі називають? - Ні, як?

Злодієм.

- Я йому скажу. - Ні, не треба, Ароне.

- Пообіцяй, що не скажеш. - Чому?

Не кажи. Я не хочу, щоб ти...

- Привіт, Келе. - Привіт.

Привіт, Келе.

Пробач, що розмовляємо.

Ми йдемо подивитися на льодовню, що татко хоче придбати.

- Хочеш з нами? - Яку льодовню?

Ту, що він хоче придбати для заморожування овочів.

Він цілий тиждень торочить про неї.

Тато там буде?

Звісно, він же купуватиме її.

Тоді я не піду.

Ти однаково зустрінешся з ним, Келе.

- Ходімо. - Гей, Ароне.

- Так. - Чому ти не питаєш, де я був?

А ти скажеш мені?

- Ні. - Тоді навіщо запитувати?

- Тато злий на мене? - Тебе цілу ніч не було.

Він хвилювався.

Так, звісно.

Ти прийдеш чи ні?

Гаразд, побачимося за вечерею.

Він іде.

Він іде.

Вілле, я прочитав одну статтю, і у мене виникла ідея.

Десь у Сибірі знайшли мастодонта.

Він тисячі років пролежав у льоді, а м'ясо не зіпсувалося.

Мастодонта?

І що ти скажеш?

Це - мій син, Кел.

Гадаю, у його віці ти вважав за необхідне

повідомити батьку, що тебе не буде вдома всю ніч.

Або щонайменше вибачитися за те, що ти не прийшов додому.

Часи змінюються.

Так, мастодонт - це різновид слона.

Вони жили на Землі недовго.

- А м'ясо й досі свіже? - Солодке, як відбивна зі свинини.

Ти ніколи не був таким збудженим.

Так і є.

Розумієш, Вілле, на ранчо мене поглинула рутинна робота.

- Протягом 16-17 років я нічим не цікавився. - Розумію.

Однак тепер, якби я міг щось зробити,

перед тим як помру, щось маленьке, щось незначне для розвитку,

можливо, для людей. Називай, як завгодно.

Я б наздогнав усі втрачені роки.

Тож тепер я читаю усе про заморозку.

Мене не покидає думка про те, що будь-що можна зберегти

у холоді. Як з мастодонтом.

- Доброго дня, Абро. - Доброго дня, пане Траск.

- Добридень. - Привіт.

- Привіт. - Привіт, татку.

Мій син Арон вважає мій замір чудовим.

Татко загорнув салат-латук у вощанку

і поклав його до морозильної камери на три тижні,

- салат і досі свіжий та смачний. Так? - Так, синку.

- Татку, ти не проти, якщо ми оглянемо тут все? - Звісно, Ароне. Вона тепер наша.

Знаєш, де знаходиться найбільший овочевий ринок узимку?

- Де? - У Нью-Йорку.

А овочі там не вирощують.

На залізниці пообіцяли дати вагони для перевезення овочів.

Тобі нічого сказати мені, Келе?

- Є що. - Уже час.

Я прочитав у газеті Монтерея,

що, якщо ми вв'яжемося у війну,

то зможемо нажити великі статки.

А ти здобудеш ці статки на бобах і кукурудзі.

- Тобі не потрібен цей лід. - Ти маєш рацію.

Боби коштують три центи. Хочеш отримати прибуток - вирощуй боби.

Їх і вирощують.

Однак я не зацікавлений у примноженні прибутку, Келе.

Поглянь, Вілле.

Я - не винахідник, не науковець,

однак у мене є певні ідеї.

Я народився у сім'ї науковців, у яких таких ідей було безліч.

Лише у мене не було жодних, я лише заробляв гроші.

Хочеш отримати прибуток - вирощуй боби.

Викинь сигарету! Там повно тирси!

- Облиш його, Адаме, він - такий необачний. - Необачний? Він - нерозсудливий.

Не знаю. Я не знаю, що робити з цим хлопцем.

Я його не розумію. Ніколи не розумів.

Арона я розумів з малечку.

Допоможи мені.

- Він нікого не любить, правда? - Хто? Татко?

Ні, Кел.

Тут темно і моторошно.

Чому він завжди сам?

- Йому так подобається. - Нікому не подобається бути постійно самому.

Татко зробив чудову покупку, правда? Ми заморожуватимемо овочі.

У нього тепер з'явиться натхнення жити.

Що таке, Абро? Тобі не до душі Кел?

- Гадаю, я погано його знаю. - Я люблю його.

Звісно, він - твій брат. Але він страшний.

- Страшний? - Коли дивиться на тебе.

Схожий на звіра.

Не знаю, він мене лякає.

Ароне, коли ми одружимося?

Щойно я закінчу цю прокляту школу.

Якби я хотіла... Якби я хотіла, аби це трапилося вже.

- Я теж. - Справді?

Абро. Абро.

- Коли ми... - Я кохаю тебе.

Коли ми одружимося, усе буде чудово.

Усе буде прекрасно.

Абро, ти будеш чудовою мамою.

- Сподіваюся. - Будеш.

Ідеальною.

Ти зовсім не пам'ятаєш своєї матері, Ароне?

Ні, вона померла відразу після нашого з Келом народження.

Напевне, важко ніколи не знати своєї мами.

- Що це? - Що він тут робить?

- Божевільний. - Він підглядає за нами.

- Ні. - Так.

Пересядемо сюди. Ароне. Ароне!

- Він не бачить нас. - Здається, що й досі бачить.

Абро, Абро.

Я кохаю тебе, Ароне.

Справді, кохаю. Справді.

Звісно. Я тебе теж кохаю.

Келе, стій! Зупинися, Келе!

Що ти робиш? Припини!

"Благословенний той, кому пробачили його проступок,

кому простили його гріхи.

Благословенний той, кого Бог оберіг від несправедливості,

і чий дух непідступний".

Твої гріхи прощено, Келе.

Сподіваюся, твої вчинки не несуть беззаконня,

лише щось, що я й сам не знаю.

Навіщо ти викинув звідти лід?

Я не знаю.

Тобою керувала...

Тобою керувала помста? Злість?

Страх перед тим, що я покараю тебе за те, що ти не прийшов додому?

Що це було?

Я хотів подивитися, як він з'їжджає з драбини.

- Мабуть, краще почитай це. - Я почитаю, татку.

Ні, Кел мусить прочитати.

Починай з п'ятого вірша.

Вірш п'ятий.

"Я визнаю свої гріхи та беззаконня.

Я сказав, що зізнаюся у скоєнні злочину перед Богом,