Imaginaerum

Ось так. Ніжно.

Маємо повертатися, Томе. Зігріємося.

Починається завірюха.

Він виглядає трохи моторошно, хіба ж ні?

Я буду позаду, Томе.

Мі-мінор.

Це правильний акорд.

- Алло. - Пані Вітман, це доктор Янссон.

У мене погані новини.

Що трапилося, принцесо? Чому ти не кружляєш?

Нам знову довелося забрати Вашого батька.

Як ми й передбачали, його напади почастішали.

Цей був досить серйозним.

Так... Я розумію.

Пане Вітмане. Томе.

Вам далеко їхати, але якби ми могли обговорити це особисто...

Постараюся приїхати якнайшвидше. Бувайте.

Ви мене чуєте, пане Вітмане?

"Мет'ю знав, що це безнадійно.

Все втратило сенс.

Тіло Містера Вайта тануло просто на очах.

Сніговик більше не міг говорити. Радісне обличчя, яке так любив Мет'ю,

перетворилося на мокрий сніг.

Мет'ю задивився на небо,

спостерігаючи за падінням останньої сніжинки цієї зими.

Кажуть, її дотик має чарівну силу,

але Мет'ю більше не вірив казкам.

Та коли сніжинка врешті торкнулася простягненої руки Містера Вайта,

його пройняло морозом,

і калюжка під сніговиком тріснула,

замерзнувши.

Серце Мет'ю сповнилося радості, коли він побачив, що Містер Вайт ожив.

Історія про останню зимову сніжинку здійснилася.

Чарівна зима ніколи не закінчиться."

Час вкладатися в ліжечка, діти.

Ти новенький, Том.

Ти зліпив того сніговика на подвір'ї.

Я Енн.

Що це?

Вона красива.

Ти не вмієш розмовляти?

Я вмію.

Це твої батьки?

Це моя мама. Вона захворіла і...

Зараз вона мертва.

Мій тато пілот. - Він також помер?

Він не мертвий! Мій тато Теодор Вітман.

І він герой.

Він урятував усіх своїх пасажирів під час буревію.

Але літак розбився при посадці.

І коли його врятують, він приїде і забере мене.

Тут ніхто не має батьків. - Вимикаю світло!

На добраніч, Томе.

Солодких снів, принцесо.

Я тебе за це розплавлю.

Так, так, так...

Погляньте, хто тут.

Приємно зустріти старого друга.

Я просто стояв там на подвір'ї,

думаючи про своє, коли відчув, як щось шпигнуло мене в руку.

Що?

Думаю, то була ота крихітка.

Томе, рушаймо у подорож! Подивимося, куди її занесе.

Хтозна? Може ми натрапимо на когось знайомого.

Побачимо те, про що ти міг лише мріяти.

Я.. Я вві сні.

Ось чому все таке чудернацьке.

Тож ходімо. Буде весело.

Зі мною ти в безпеці.

Послухай, друже, якщо ти боїшся йти зі мною, я розумію.

Яблучко від яблуньки буває й відкотиться.

Не переймайся цим, можеш просто повернутися до ліжка.

Або можеш піти зі мною і пошукати пригод.

На дотик наче справжня!

Крига і натуральний дуб.

Тримайся, хлопчиську! Полетіли!

Оце краєвид для спраглих очей.

Що то? - Нічого, друже.

Просто купа гнилого дерева й іржавої сталі.

Чому б нам не полетіти поглянути на неї?

Дивися, це твій батько.

Не радий його бачити?

Це лише сон.

Все це справжнє настільки, наскільки ти захочеш, друже.

Пані Вітман?

У Вашого батька мультифокальна деменція.

Цей стан спричинений численними нападами.

Ми кілька разів говорили про це по телефону.

Так. Але зважаючи на його теперішній стан...

Ви хочете його відключити.

Ну, не зовсім так. Він не під'єднаний до апарату життєзабезпечення.

Однак його серце спинялося двічі.

Ми повернули його, але знову робити це... - Де мені підписатися?

Це слушне рішення.

Краще відпустити його.

Він уже кілька років живе у світі уяви.

Він зійшов на дитячий розум. Я гадаю, що було б жорстоко...

Я зможу знайти Вас в батьківському домі, якщо нам треба буде поговорити?

Не думаю, що Ви полетите назад в таку погоду.

Не полечу.

Що ж, залишу вас наодинці.

Нічого не змінилося, еге ж?

Я навіть не спогад, чи не так?

Лише непевні обриси. Як завше.

Знаєш, я надто довго чекала на твою віддяку.

Це була помилка. Я вже задосить зробила для тебе.

Ой-ой! Треба вернутися.

Запізно! Я не зможу!

Ні! На поміч!

Ні! Рятуйте! - Тримайся!

Що? Що це?

Це лише ти, сам собою.

Привіт, Томе. Давно не бачилися.

Я Вас знаю? - Аякже.

Ми знаємося з дитинства. - Ви не сповна розуму.

Я була. Досить довго.

Ходи сюди. Я тебе підлатаю.

Тобі цікаво, де ти?

Я вві сні. З причинною.

Якщо я причинна, то це позначиться і на тобі.

До певної міри.

Насправді, я була твоїм здоровим глуздом.

Бачить Бог, тобі він був потрібен.

Ти багато до чого мав хист.

Але не до того, що стосувалося реального світу.

Це все купи не держиться.

А має.

Я говорю лише те, що ти сподіваєшся почути.

Друже! Агов, де ти?

Агов! Я тут! - Тихше.

Він знайде тебе.

Ох! Облиш це. Лише нагадуватиме тобі про нього.

Вам клепки бракує! Дайте мені спокій!

Самозакоханий і грубий. Так, ось Том, якого я пам'ятаю.

Сніговик - не найкращий провідник, знаєш.

Він не такий, яким здається.

Не дай йому вкрасти решту тебе.

Я тебе не бачу, хлопче!

- Я ... - Гукни ще раз, з усіх сил!

Малий паскуднику, ти ховаєшся!

Уже не такий ґречний, еге ж?

Агов, ти!

Стережися там. Ті колії хисткі.

Можуть завалитися на нас коли завгодно.

Чому ця штукенція тут? - Біс його зна.

Хтось вирішив, що це чудова ідея побудувати щось у Богом забутому місці.

Агов! Заждіть!

Ви знаєте, звідки музика? Я вже чув її раніше.

Хлопча, ми всі вже чули її.

Щодня, від рання до смеркання. Та сама триклята мелодія.

Мене від неї верне.

Ааа! Годі вже!

Гівна варте! Чому я взагалі переймаюся?

Цього вже ніколи не полагодити!

Що ти збираєшся робити, Джем?

Джем?..

Облиш, та й по всьому.

Так. Дякую тобі. Хай собі гниє.

Будь обережним.

Пісня про себе...

Безнадійний йолоп! Я втратив його з поля зору на якусь хвильку!

І все це лайно повилазило!

Від малого засранця більше клопоту, ніж користі.

Ох, чорт! Отакої, пропустив ляпку.

Що це ти робиш?

Нічого. Просто шукав тебе.

І нарешті знайшов.

Підійди-но! Дай я на тебе подивлюся!

Що? Це?

Буревій мене трохи обшарпав, от і все.

Не хвилюйся за мене.

Гей! Давай трохи розважимося, еге?

Ні! Та що з тобою? Спершу я впав, а тепер оце!

Цей сон дурнуватий. Я йду геть. - Гей! Зачекай, друзяко.

Розслабся. У мене є дещо лише для нас двох.

Два квитки до цирку. Погуляємо на славу, друже.

Це ось тутечки, за рогом. Давай я покажу тобі. - Ні.

Дай мені спокій! Це все надто химерно.

Не втікай від мене!

Виходь звідтіля!

Ходімо подивимося, що в них є! - Забирайся!

Все гаразд, я не гніваюся.

Приходь поділишся

цим образом зі мною.

Ні.

Ні! Що сталося? Що Ви накоїли?

Відкрий мене, чарівнику, що досі не зазнав невдачі.

Це глибоке зітхання обгорнуло мої груди.

Привіт, Томе. Рада, що ти втік.

Що ти зробила з моєю кулею? - Раніше ти називав її своєю принцесою.

Скажи мені, вона й справді може кружляти, як ти розповідав?

Чи це ще одна дурнувата брехня?

Пробач. Не той оповідач.

Срібна тареля!

Ти дійсно думаєш, що полагодивши оцю, налагодиш стосунки і з отою?

Ні. Насправді ти не хочеш миритися з нею, чи не так?

Я її не хочу! Вона розбита.

Що це ти робиш? Вона моя!

Я матиму те саме, що вона має.

Замки з морозива, ритми на вушко.