Love Is Blind: Sweden (Love is Blind: Sverige)

Вітаємо на спеціальних епізодах шоу «Любов сліпа: Швеція».

Ми запросили шість гостей подивитися весь сезон.

- Як взагалі це може вийти? - Це історичне шоу!

Який сезон!

Так!

Мені дуже цікава їхня реакція. Час починати.

ЛЮБОВ СЛІПА: ШВЕЦІЯ

- Привіт? - Я дуже радий знову почути твій голос!

Я теж. Почуваюся як вдома.

Я травмований.

В основному так почуваються жінки, коли зустрічають твоїх хлопців на вулиці.

Це не мої хлопці. Цей сезон — моє феміністичне пробудження.

Відтепер ми будемо доброзичливо трактувати все, що бачимо.

- Вип'ємо за це, Кароліно! - За це, люба!

Вони починають реальне життя і будуть зустрічатися з родиною і друзями.

Сподіваюся, їхні друзі та родина зможуть щось…

- Їм пояснити. - …пояснити.

- Статися може все… - Авжеж.

…і тому це так захоплює!

- Як справи? - Добре.

Я не відчуваю креветок, але креветки й не мають смаку.

Припиніть! Це так починається епізод?

Чому вона не поговорить із ним?

У нас раніше була невелика розмова, і мене це хвилює.

Ми тут разом, тому не варто так легко вирішувати, що йдеш.

Як я вже казав, у мене постійно стільки думок, і, звісно, я хвилююся,

коли ми обіймаємося й цілуємося, а ти повторюєш: «Ні, не розмаж помаду».

Мене це трохи напружує.

Я розумію його, чесно.

І тоді я думаю: «Чорт, вона може зараз усе покинути».

І перш ніж вона все покине, він повинен піти?

Тепер я відчуваю… Я отримала те, що просила.

Так.

Невелике покращення у спілкуванні.

Так тримати, Даніелю.

- Він як підліток. - Я дуже вболіваю за Даніеля.

Я борюся за своє життя, Даніелю!

Треба дивитися, як воно піде.

Знаєш, чого я найбільше чекаю? Ти радієш, коли зустрічаєш людей.

Хочу знову побачити цю радість.

Я з нетерпінням чекаю, коли ми не будемо разом.

Тоді ти будеш рада позбутися мене.

- Це дуже сумно. - Хіба може бути добре в цій ситуації?

Ти засмутився, коли я сказала, що якщо ми прийдемо в Стокгольм, і мине тиждень

а я нічого не відчую, тоді я не хочу продовжувати.

Це не так вже й дивно.

Жорстко так казати.

Ні, стоп! Ти так і просишся.

- Не можна… - Припини захищати хлопців.

Не можна обмежувати почуття часом.

Вона ж нічого не відчуває.

Найдовша тиша, яка в нас була.

Нічого страшного, коли тихо.

Ти мені подобаєшся.

Вона звела брови. Ти побачила?

Я просто не думаю, що Ларс-Ерік розуміє жінок.

Абсолютно. Чудово.

Він думає, що цього хоче Роня, що цього хочуть жінки.

Якщо він це зробить, Роня полюбить його.

Зараз вони знову зустрінуться з іншими,

і йому просто потрібно дати їй подихати.

Точно.

А потім, коли вони повернуться, вони можуть

зайнятися сексом… якого в них не буде.

- Чорт. - Я люблю нас.

Вважаєш, у нас дуже різні думки?

Не дуже. Але…

Може, таке іноді трапляється щодо динаміки й чогось подібного.

- Ти думаєш, що я занадто відверта? - Трохи, так.

Я іноді думаю, що ти сприймаєш це як критику.

- Так, сприймаю. Абсолютно. - Але це не так.

Іббе хірург, розумієш?

Він король лікарні. Ніхто йому нічого не може сказати.

І коли вона каже якусь дрібницю йому, він каже: «Ти мене критикуєш».

Я думаю, що ти дуже дивна.

Вона явно критикує.

Це просто її особистість. Це не ілюзія.

Вони обидва відверті та комунікабельні.

Як гадаєш, зараз усе по-іншому порівняно з капсулами?

Може, я відчував, що мене трохи більше…

бачили та чули в капсулах.

Очманіти, він відчуває, що його більше бачили в капсулах.

Мені іноді цікаво, ти хоч розумієш, який я?

Це його завдання, щоб вона змогла зрозуміти.

Так, а потім це як… Я маю на увазі, я іноді відчуваю…

Я зі своїм партнером сім років. І іноді я думаю, хто ж він, у біса, такий.

Але ми з тобою маємо завжди бачити наше спільне майбутнє.

Бо в нас немає минулого.

Немає дзеркала заднього виду.

Скільки… Що?

Я вмію водити, коли дзеркало заднього виду розбите.

Бо я завжди дивлюся вперед.

Це не просто слова, я ніколи не дивлюся в заднє дзеркало.

Важливо іноді дивитися в дзеркало заднього виду.

А чому воно менше ніж переднє вікно?

Гаразд…

Він зловживає шведською мовою!

Ти розумієш, про що я, так?

- Ні, не думаю. - Він думав, що з'їв пуд солі!

Думає, що ділиться мудрістю.

Це смішно.

Він балакає годинами. А я досі нічого про нього не знаю.

- Добре, це вечірка, чи що? - Думаю, що так.

Я постійно проявляю симпатію у фізичний спосіб. Завжди її обіймаю.

А яка в неї мова кохання?

Він нічого в неї не питав, Іббе!

Так, ти не слухав.

Я точно про це не питав.

Може, це буде наступне запитання.

Ні! Кожен може це зрозуміти.

А де Людде?

- Людде і Камілла не прийшли. - Ні!

- Де Людде і Камілла? - Де Людде?

Вони втекли?

Але король, де наш маленький король?

Боюся, вони не прийдуть.

Людде не пропускає вечірки.

- Я це знаю. - Ні, я знаю!

Вони просто запізнилися.

Вона дивовижна в багатьох відношеннях.

Але мені потрібен хтось, хто виявляє свою симпатію на фізичному рівні.

Чоловіча потреба в симпатії — найбожевільніша річ, яку я чув.

Йому потрібна соска.

Днями я розійшовся з Каміллою.

- Овва! - Дідько.

- Що? - Овва.

Мені боляче закінчувати все саме через це.

Минуло лише півтори доби. Ми не…

Ти чула, Каелі? Півтора дні.

Це божевілля.

О, тепер я зрозуміла.

Йому відмовили у спальні.

Він відходить, зализує рани і кидає її.

Я знаю, що мені потрібно і чого хочу від партнера.

Забудь про дзеркало заднього виду, дивися вперед!

У нас із Даніелєм теж не було близькості.

Це не відкривачка для ніг, це обручка.

Добре! В біса, добре сказала…

- Мені це сподобалося. - Оце сказала.

- Це не відкривачка для ніг. - Це обручка.

Мені їх дуже шкода.

У нас теж будуть проблеми. Виникатимуть несподіванки.

Але важливо, що ми можемо про це говорити. Ми доклали до цього зусиль.

- Це було приємно. - Дуже приємно.

Це поверне Даніеля до життя.

Так, однозначно.

Це також може привчити чоловіків симулювати сльози та вдавати, що їм сумно,

аби домогтися сексу.

Без коментарів.

Добре, що він наважився бути вразливим.

Потім вона підійшла до нього і була ласкава.

Точно.

- Тепер у мене є надія. - У мене теж.

Вперед, Сідней і Даніель!

- Можна позичити Людде? - Так, звичайно, можна. Авжеж.

Ми кудись підемо?

Він такий щасливий!

Можемо сісти тут.

Сподіваюся, тепер усе зміниться.

Я справді вірю в цих двох.

Я розумію, що фізичний аспект важливий.

Але здається, рішення прийнято поспіхом.

Я не хочу закінчувати. Я хочу продовжити.

Я б хотіла, щоб він поклав руку їй на стегно і сказав:

«Будемо рухатися у твоєму темпі».

Особливо після розмови з Йоганною.

Вона сказала, що в них не було фізичного контакту.

Гаразд, але я в це не вірю.

Чесно?

Вона так у це вірила!

Відпустіть уже його!

Нехай іде! Виріжте його!

Я знаю, тобі важко з такими речами.

- Ти кажеш, що мені важко. - Що?

Ми ще навіть не пробували.

Хочеш, щоб я ще раз пояснив, чому я так думаю?

Ні! Що з цього тобі не зрозуміло?

Якого біса, Людде!

Він не розуміє, що зробив. Вона зробила те, що він хотів.

У коханні часто трапляються непорозуміння.

- Це так сумно. - Він її не послухав.

Аж ніяк.

Я не розумію. З мене досить.

- Боже мій! - Ой, ой, ой!

Я так пишаюся, що вона йде.

- Може, він не твій «король». - Не твій «король».

Який сезон!

Вони зараз приїдуть додому.

Зараз або все, або нічого.

- Настає страшна частина. - Тепер ми побачимо, які вони насправді.

Не треба брати весь огірок.

Ось тобі й повсякденне життя.

Помив огірок?

Овва!

- Помив? - Вона все коментує.

Тихо. Просто роби свою справу.

Знаєш, що я думаю, що вона робить? Перевіряє його.

Робить це, як допитлива дитина, щоб подивитися, як він відреагує.

Де межа?

Ти взагалі буваєш спокійною?