The Journal

ЛЮДИНА-ПАРА

У нього багато ножових поранень.

Коли приїхали медики, він був уже мертвий.

А речі жертви?

У його сумці був гаманець. А, ще телефон.

Більше нічого важливого.

Ви шукаєте щось конкретне?

Так, мабуть…

Він он там.

-Ось. -Ми розслідуємо.

Алло.

Що сталося?

Обата…

мертвий.

А журнал?

Це не твоя справа. Залиш це.

Це не відповідь. Ти знайшов його?

Кажу тобі, не лізь у це!

Тебе мало не вбили.

То й що?

Хай там як,

ти досі можеш бути ціллю.

Тобі підготують безпечне місце. Залишайся там.

Там було двоє журналістів.

Чоловік і жінка.

-Чоловік і жінка. -Так.

Перепрошую, можна вас?

Я зараз.

Так, що таке?

Чому ви стежили за якудзою, який на мене напав?

Я не можу вам це сказати.

Я питаю як жертва, яку мало не вбили.

Здається, ви не розумієте, тож я поясню.

Ділитися з репортерами

деталями розслідування заборонено правилами.

До речі, Окамото зв'язався зі мною.

Ми відвеземо вас у підготоване місце.

Я підігнав авто.

Не треба.

У мене ще є робота.

Жертва, Хірокі Обата, був директором «Білого центру».

Після його закриття він зник.

Схоже, він намагався віддати журнал центру Коно,

і через це його вбили.

Ймовірно, хтось із синдикату Фудзісіро,

хто полює на цей журнал.

Що, в дідька, відбувається?

Невже справа справді пов'язана з Людиною-парою?

Так.

Вони давно залягли на дно. Тому те, що вони когось убили,

означає, що журнал містить справді важливу інформацію.

Детективе Окамото!

Хвилинку.

Ми знайшли авто підозрюваного на записі з камер.

Власник — Сіндзо Ямадзакі, 32 роки, з синдикату Фудзісіро.

Треба ордер на його телефон.

-Він не міг далеко втекти. -Ясно.

Перепрошую. Я повідомлю, якщо щось станеться.

Алло?

Я вкрав журнал, як ви й просили.

Він у мене.

Сфотографуй вміст і негайно надішли мені.

Я подумав, що мене можуть відстежити, тож викинув телефон.

Ідіоте! Про що ти думав?

Слухай.

Мені байдуже, як ти це зробиш. Просто надішли мені фото.

І ще одне.

Якщо тебе спіймають, позбудься оригіналу.

Зрозумів?

Почнемо!

Мобільний телефон, фото…

Ось і черепахи!

Привітаймо їх гучними оплесками.

Двадцять на Червону птаху…

Гаразд, починаємо!

Номер три.

Номер один, номер два…

Кладіть їх!

Жереб кинуто.

Черепах виставлено!

Почали!

Черепахи обертаються!

Колесо долі крутиться!

Робіть ваші ставки!

Лише черепахи знають, яка доля їх чекає!

І вони стартують!

Вони вільні!

Черепахи під номерами один, два і три ще не рухаються!

Черепаха номер три рушає, тиха, як снайпер!

Третя вже всередині колеса!

Це Чорна черепаха!

Як щодо першої та другої?

Вони рухаються! Номер два, Лазуровий дракон!

Номер один теж на Чорній черепасі!

1 — Чорна черепаха! 2 — Блакитний Дракон!

Третя, Чорна черепаха!

Шостий раунд завершено!

-Чому стільки складок? -Вибачте.

-Де бос? -Усередині.

Заклеюй щільніше, ідіоте!

Інакше Пара потрапить усередину!

-Агов, лисий. -Так?

-Там щілина. -Пробачте!

-Роби як слід. -Так.

-Садаоко. -Так?

-Ти теж, дурню. Усе криво. -О, вибачте.

Зроби як тут.

-Так. -Так.

Чому в тебе так криво, йолопе?

Ти…

Не жартуй тек зі мною, негіднику!

Загаси!

Людина-пара, так?

Як якудза може боятися пари?

Ми маємо справу з монстром, а не людиною.

Ямадзакі дістав той журнал.

Нехай принесе його сюди.

Я тут подумав, тату,

що насправді це може бути чудовою нагодою.

Чи не варто нам зробити перший крок?

Зв'яжімося з ними й отримаймо щось за це.

-Нам вийти на зв'язок? -Так.

До цього часу ми робили за них усю брудну роботу.

Тепер можемо шантажувати їх цим журналом.

-Агов. -Так?

Бос буде телефонувати. Забирайтеся.

Слухаємось.

Перепрошуємо.

Давненько не чулися.

Так. Ми першими заволоділи щоденником.

Ви ж теж його хочете, хіба ні?

Скільки готові заплатити?

Що за маячня, покидьку?

Я наступна ціль?

Що? Виродку, я можу злити це всьому світу, якщо захочу.

У кого тоді будуть проблеми?

То швидше вирішуй це, бовдуре!

Ну що?

Вони налякані. Я це бачу.

-Вони заплатять 300 мільйонів. -300 мільйонів?

Ми можемо на це розраховувати?

-Ну, почекаємо й побачимо. -Так.

А поки збери молодих хлопців у штабі.

Зрозумів.

Тату.

Якщо ми спіймаємо цього парового хлопця…

Можна ми проведемо парфіні?

Що?

Минуло три роки.

Авто підозрюваного знайдено. Номерний знак закінчується на 268.

Нісіідзу, Ніхара.

Готова? П'ять!

-Швидше! -Чотири…

Три, два, один…

-Що? -Агов!

-Ти що! -Агов!

-Що ти робиш? Стій! -Момо?

Момо!

Агов, ти! Стій!

Момо!

Допоможіть!

-За ним. -Слухаюсь.

Момо… Хто-небудь, допоможіть!

Момо!

Невже цей журнал дійсно вартий такої метушні?

Судячи зі слів Обати,

там записані імена цілей Людини-пари.

Що?

Чекай, а ми тоді хіба не в небезпеці?

Якщо ми про це повідомимо, вони можуть нас прибрати.

Не подобається таке — не будь репортером.

Я хочу бути, навіть якщо загину.

Чекай-но.

Звідки якудза взагалі знали, що ми зустрічаємося з Обатою?

Дійсно.

Може, тебе прослуховують?

Не може бути…

Дай-но свій телефон на хвилинку.

-Ось. -Дякую.

Ну що?

Ще хвилинку.

-Я так і знав. Тебе прослуховують. -Що?

На твоєму телефоні вірус.

Він зберігає дзвінки як аудіофайли

і надсилає їх на певний сервер.

Де ти такому навчився?

В університеті я брав участь у змаганнях із хакерства.

Чому ж ти став репортером?

Я хочу бути репортером, навіть якщо загину.

Але послухай,

я не пам'ятаю, щоб відкривала якісь підозрілі листи чи посилання.

Так, його встановили безпосередньо на твій телефон.

Але

я нікому не даю свій телефон…

Абе! Це вже занадто.

Ми перевірили ваш телефон.

Нічого підозрілого немає.

Вибачте.

Можете йти додому.

Усе.