Episode #1.2

Трясця!

Бляха! Чорт забирай!

Ти бляха не могла стриматися?

Просто зніми репортаж і просто...

І потрахайся з ним! Молодець.

Чорт забирай!

Це зайняло багато часу,

але тепер я розумію, чому все пішло не так.

Усе веде сюди.

До цього місця.

РЕЙЧЕЛ ГОПКІНС

До людей, які вчинили так, як не мали б.

ГЕЛЕН ВАН

ЗОЇ ГАРПЕР

Будь витонченою, Зої.

Чорт.

Привіт, Джеку.

Джеку?

Джеку?

Усе гаразд?

Анно!

- Що? - Неймовірно.

Тобі досі подобається мене кривдити?

- Ти це обожнюєш. - Не драматизуй.

Чекаєш, аби встромити ніж у спину?

Це трохи занадто, враховуючи характер злочину.

«Я даю слово, Джеку».

- Я такого не казала. - Але мала на увазі.

Слухай, я трохи побуду в місті, тож спробуймо поспівіснувати.

Поспівіснувати? Він тут?

- Хто? - Твій хлопець?

Мій оператор.

Нехай, оператор.

Сьогодні він добре постарався.

Куди б він не сунув камеру, але в новинах цього не було.

Смішно? Дуже?

Не думала, що ти дотримувався целібату.

А що я мав робити? Що ти від мене хочеш?

Аби я чекав? Я мав чекати?

Так, саме це ти й мав робити!

Якби це так і було, це б щось змінило?

Я не знаю.

Так.

Може, ти маєш рацію. Може, нам варто...

Спробувати поспівіснувати.

Роби свою роботу, я робитиму свою. Підемо власними шляхами.

- Так, добре. - Добре.

Гаразд.

Маєш підозрюваних?

Ти просто не можеш стриматися, так?

Що? Я роблю свою роботу!

Хоч скажи, чи це Даффі.

Не знаю, Анно...

- Боже мій... - Що?

Що?

Ти не опитав чоловіка.

Я прийшов до нього, а його не було. Ми опитаємо його. Що?

- Тримай мене в курсі! - Авжеж.

Померла жінка, яку ти знала.

Жива людина померла.

Не лізь до мене. Інакше заарештую.

- За яким законом? - Проти покидьків.

Неймовірно.

ЙОГО І ЇЇ

- Що це? - Браслет.

Це браслет дружби.

- Що? - Звідки ти знаєш?

Моя сестра такий носила. Це для дівчат-підлітків.

Цікаво. Я була підлітком. І не носила такого.

У тебе було багато друзів, детективко?

Перевіримо ДНК. А ще я не отримала від ваз мазки.

Так, візьмемо із собою.

Це ж п'ять секунд. Зробіть і йдіть собі.

- Треба знайти чоловіка. - Я це вчора чула.

Боже...

Мої співчуття, пане.

Пане Даффі, чому ваша жінка припаркувалася

в лісі посеред ночі?

Гадаю, у неї був секс.

У мене діабет і серцева недостатність.

Ерекції в мене частіше немає, ніж вона є.

Зрадливість дружина вас не турбувала?

Я б так далеко не зайшов.

Я не просив про хворобу серця.

Але я не звинувачував Рейчел.

Жінка зі здоровим лібідо.

Пане, у вас є здогадки,

з ким вона могла бути тієї ночі?

Ми порозумілися.

Не вдома, не в Далонезі й без імен.

Чоловіки, жінки...

Рейчел любила секс із людьми, до яких їй байдуже.

Що менше знаєш людину, то краще.

Вона любила автівки.

Вантажівки.

Автівки й вантажівки?

Блудити в них.

Її притягувало це, це її фетиш.

Наче вона була досі школяркою і переховувалася.

Ось чому ліс.

Звучить так, наче ви були невисокої думки про дружину.

Я маю рацію?

Ви одружені, детективе Гарпере?

Так. Так, пане.

Я любив дружину.

Вона зробила мене щасливою.

Рейчел буяла енергією,

від її життєрадісності паморочилося в голові.

Вам здається, що я зневажав її, але це ваша упередженість.

- Гаразд. - Чи любила вона мої гроші?

А ви б ні?

Тут це важливо. Та й будь-де.

Як ви ділили гроші?

Спільний рахунок?

Ну, Рейчел була марнотраткою.

Я заробляв гроші. Вона витрачала.

Іноді надто агресивно. Я давав їй немалу суму.

Але...

Ми були командою.

Як би це банально не звучало.

Пробачте.

Пане Даффі, не хочу питати,

але де ви були в ніч її смерті?

Більшість часу вдома.

І це може хтось підтвердити?

Мері Ен.

Рейчел їде.

Я виводжу Мері Ен.

Ми повертаємося додому.

Ви часто вигулюєте собаку в дощ?

Коли собаці треба, так.

Ага. Навіть у грозу?

Це стокілограмова собака. Приберете за нею?

Ні, пане.

Можете перемотати до моменту від'їзду Рейчел?

Авжеж.

Отут. Дякую.

Вона говорить телефоном, як виходить із будинку.

Дружина не розповідала вам про те, куди йде?

Зважаючи на нашу домовленість, ні.

Так. Ми попросили оператора відстежити її телефон,

тож, сподіваюся, він не розряджений.

Не розряджений.

Я дзвонив їй учора і сьогодні

й слухав автовідповідач.

Я сумую за нею.

Пане Даффі, я розумію.

Я розумію, але перестаньте.

Так ви розряджаєте її телефон.

Ви зменшуєте шанси знайти його. Розумієте?

Так, розумію.

Сподіваюся, знайдете його.

Знайдете, з ким говорила, знайдете з ким займалася сексом.

І це, швидше за все, ваш убивця.

Дякую, пане Даффі,

але краще не робити поспішних висновків.

Жінку вбили, вона зникла безвісти...

Перший підозрюваний чоловік, потім хлопець.

Я знаю, що це не я.

Нам потрібен відеозапис, пане.

Також нам потрібні відбитки пальців і мазок ДНК,

а також одяг, у якому ви гуляли.

Ось тут, детективко.

Це він?

Він же чистий.

Я виправ його того вечора.

- Вимите взуття? - Воно було брудне.

Ви спеціально підготували його для нас? Це дуже зручно.

Я не знав, що її вбили.

Якщо можна запитати,

чому Рейчел подобався секс, якщо їй було байдуже до людини?

Вона не знала тих людей.

Казала, що мала найсильніший оргазм тоді, коли партнер був нижче неї.

Буквально і переносно.

Гадаю, вона давала про це знати людині,

доки вона ще була всередині неї.

З чого ви це взяли?

Рейчел,

попри всі свої якості,

стала дратівливою.

Гадаєте, це призвело до смерті?

Сорок ножових поранень.

Вона когось розізлила.

- Звідки ви це знаєте? - Звідки я знаю що?

Ви сказали, що її вдарили 40 разів. Звідки ви це знаєте?

Розповіла Анна Ендрюс.

- Вона працювала на WSK-TV... - Я знаю її.

Схоже, вона говорила з половиною ваших колег.

Знає більше, ніж ви обоє.

- Коли вона була тут? - Сьогодні вранці.

Барабанила у двері о 6:30.

Просила про інтерв'ю?

Так. Я відмовився.

- Гаразд. - Але...

Але що, пане Даффі?

Вона настирлива.

Пане Даффі, під час інтерв'ю

вона питала про щось, про що не питали ми?

Чи казала комусь Рейчел, з ким зустрінеться в лісі.

Так.