It's All Good

Чорт.

…ЩОБ ЗНАТИ ПРАВДУ, ПЕРЕВЕРНИ МИСКУ.

ПІДИ НА РИНОК А ЦЕ СПАЛИ

- Привіт. - Нарешті йду додому.

Заскочила глянути, як ти.

- Сьогодні був важливий день. - Так.

- Усе нормально? - Ага.

Ти добре впоралася на засіданні.

Це точно початок чогось особливого.

У тебе пахне димом.

Мені не смакував суп, тому я розігріла піцу.

Ясно.

- На добраніч. - Добраніч.

Сама записка занепокоєння не викликає.

А от її рішення тобі про неї збрехати непокоїть.

Препарат стирає минуле,

але якщо вона не вірить новій ідеології,

це вже геть інакша проблема.

А ти, Каміл, граєш роль ідеолога, якому вона мусить довіряти.

Не розумію, чому це триває так довго.

Ти казав про місяць, максимум два.

У нас є 352 роки даних,

які доводять ефективність протоколу.

У більшості випадків.

За правильного застосування.

Шість бункерів успішно пройшли повне перевантаження, як і ваш 140 років тому.

І в процесі теж були нейтралізовані конкретні особи.

Бачу твоє роздратування.

Зазвичай протокол ефективний,

але траплялися винятки.

Аномалії типу Джулієт Ніколс, які вимагають додаткової обробки.

Ти, Каміл, займаєшся саме такою аномалією.

Тепер мені значно краще.

Її сон свідчить, що спогади про повернення

лишаються в підсвідомості.

Продовж вживання препарату ще на два тижні.

Посиль охорону й з подвійною силою

переконуй Ніколс, що ти її найнадійніша союзниця.

П'ятдесят кілометрів за Картерсвілем.

Шикарний захід сонця над Сосновою горою.

У нас були коні, качки й кози.

Два бульдоги.

Найлютіші на світі собаки.

Вони завжди гналися з нами від воріт

аж додому, коли ми виходили з автобуса.

Коли я розповів тобі, що став талісманом Бульдогів в університеті Джорджії…

Не зважай.

Що?

Ну, ти так сміялася, що аж…

упісялася.

Здається, я не була найприємнішою сестрою.

Маму звали Ґрейс.

Тата…

Вільям.

Прошу, я…

Вибач, Дональде, я просто…

не знаю що й сказати.

Ні.

Ні. Не вибачайся. Ти мені вибач.

Ну нахер.

Не попеклись?

Зазвичай я не лаюся на неживі предмети.

Є й гірші мішені для гніву.

Крім того, кавоварка давно напрошувалася.

Не треба.

Не переймайтеся.

У вас усе нормально?

Ага. У мене тут сестра.

Точніше її оболонка.

Я сиджу з людиною, з якою говорив щодня

тридцять років, а вона дивиться на мене, як на водія Убера.

Ви Деніел.

Ми вас чекали. Я Віктор Цернковіч.

Лікар Шарлотти.

- Дуже приємно. - Взаємно.

Радий знайомству.

На жаль, вона не пам'ятає вас через мене.

ЗА СЕРІЄЮ КНИЖОК Г'Ю ГОВІ

ТАЄМНИЦЯ БУНКЕРА

Цей препарат

ніби зводить розвідний міст між нею і її пам'яттю.

Створює, так би мовити, запобіжну прогалину між верхом і низом.

Якщо з часом міст не опустити, зміни вкоріняться,

і спогади не повернуться.

Та коли вона зміцніє, ми призупинимо прийом ліків,

опустимо міст, перейдемо й оберемо…

справді оберемо…

які спогади повернути, а які залишити в минулому.

Я втратив вас ще на розвідному мосту?

Ні.

Не знаю. Так…

Я не був готовий вести таку розмову

серед усіх нинішніх подій.

Коли міст опуститься, як повернути ці спогади?

Раз за разом розказувати її історію.

«Її історію»?

Так.

Чому світом керують люди, а не інші примати?

Не знаю.

Протиставний великий палець.

Краща моторика.

- Більший мозок. Менше шерсті. - Так.

Спробуймо інакше. У чому полягає ваша робота?

Прямо зараз? Я дзвоню незнайомцям і випрошую в них гроші.

Саме так. Ви звертаєтеся до людей і розказуєте про себе.

Берете набір даних і обплітаєте його сенсами.

Ось що ми робимо, ось хто ми. Ми оповідачі, творці сенсів.

Це наша єдина суперсила.

Ви, я, Шарлотта –

ми всі складаємося з оповідей, які самі собі розказуємо.

Пам'ять – наша внутрішня біографія.

Інформація, яку ми навантажили сенсом, щоб пояснити, хто ми.

Препарат стер книжку Шарлотти.

Розумієте? Як я вже казав,

ми припинимо прийом ліків і спогад за спогадом

наповнимо її власною історією.

Спогад за спогадом?

Спогад за спогадом.

Любляча сестра,

прекрасна військова льотчиця.

Розкажемо й про наліт на Іран, але на цей раз у вас буде вибір.

Деніеле, ви вирішите, чи вивалювати на неї всю правду.

Жахіття, якого зазнала її ескадрилья.

Ви можете лишити це в минулому.

Я можу їй збрехати?

І вона повірить?

Нащо вам брехати?

Я б хотів, щоб вона забула деякі уявлення про мене.

Власне, вживити брехню можливо.

Та це вимагає багато часу й зусиль.

Справжні спогади вкласти легше, бо вони на сторінках –

просто вона їх не бачить.

Вам потрібні предмети, щоб повернути старі спогади.

Щось з її життя, з дитинства.

Пам'ять у тілі, не лише в мозку.

Вона…

Вона в запахах з минулого, у значенні,

яким ми з дитинства наділяли предмети.

Вони служать ярликами, через які вмикаються нейронні зв'язки.

Наші батьки вмерли, коли ми були малі.

Ми переїхали до тітки.

У нас лишилося мало речей з дитинства.

Мені жаль, але між нулями й одиницями є ще щось.

Не просто нейрони й аксони, а щось інше.

Щось таємниче, як…

душа.

І ні я, ні інші нею не заволодіють.

Тому часом, десь у десяти відсотках випадків, це не помагає.

Але вона реагує добре, тому надіятися варто.

Добре? Добре.

ПАКТ МІЖ ЗАСНОВНИКАМИ Й ЖИТЕЛЯМИ

Вибачте, що перериваю, але до вас жінка.

Я прийняв заяву про зникнення,

але вона хоче поговорити особисто.

Це не звичайне зникнення.

Ім'я зниклої особи?

Орла Кент.

Це моя сестра.

Тінь голови Запасів?

Учора я бачив її на засіданні ради.

Говорив з нею.

- Вона зникла? - Вона щодня заходить до мене

після зміни.

Учора не зайшла.

Може, пішла додому й заснула.

Вона б попередила.

Батьки старі.

Вони переживають. Ми так домовились.

Ще з дитинства.

Без пропусків без пояснень, без зайвих переживань.

Я розумію, у вас багато справ,

які значно важливіші для всіх у Бункері, але щось не так.

Нутром чую.

Я збрехала батькам.

Сказала, що Орла ночувала в мене.

Сьогодні я не брехатиму.

Добре.

Добре.

ПОВІДОМЛЕННЯ КАРЛІ МАКЛЕЙН ВІДДІЛ ЗАПАСІВ

Дякую.

ШУКАЮ ОРЛУ КЕНТ.

НЕХАЙ ЗВ'ЯЖЕТЬСЯ З СЕСТРОЮ.

Як Франкенштейн.

Цернковіч?

Ні, я.

Він просить мене…

не знаю, заїхати в її мозок з возиком,

вибрати спогади, перебудувати душу.

Ну…

Хто ми, як не сума всіх наших спогадів?

Щось таке.

Я б хотіла її провідати, якщо ти не проти.

Я не служила, тому цукерки й журнали для пораненої ветеранки –

це найменше, що я можу зробити.

Авжеж.

Деніеле.

- Привіт. - Гелен.

- Привіт. - Привіт.

Ти знайома з Анною Турман?

Гелен Дру.