Love Is Blind: Poland (Love is Blind: Polska)

Ти знаєш, я дуже емоційна.

На вечірці між нами відчувалася відстань.

А я ж не хочу, щоб у тебе нічого не вийшло. Це не змагання.

Мені здалося тоді, що ти не хочеш підтримати мене.

-Ти не казала це. Лише зараз. -Не хотіла цього казати…

Тепер кажу. Хотіла поговорити лише вдвох.

Я трохи хвилювалася, як пройде зустріч нас чотирьох.

Я не знала, як усе пройде. Що я…

Я бачила, як ти раділа, і не хотіла…

тобі заважати.

Ти не маєш казати те, що я хочу почути. Справа не в тому.

Я не така емоційна, як ти.

Те, що відбувається, — це наслідок тієї маски та броні,

які мені завжди доводилося носити.

Гадаю, треба підтримувати одна одну і в любові, і в дружбі.

Погана дружба навчила обмежувати коло друзів.

Мені ще треба багато чому навчитися.

Вибач.

Ти кажеш: «Я маю вчитися».

Мені цього достатньо.

Очманіти.

ЛЮБОВ СЛІПА: ПОЛЬЩА

Гадаю, доведеться змінити гардероб.

Їй нічого не подобається. Вона така вибаглива.

А в тебе з цим як? Бачу, ти сам обираєш собі одяг.

Ти маєш рацію.

-Ти як? -Супер, усе чудово.

-Ти така красуня. -Дякую.

Я не нудьгую, я сміюся разом із ним до сліз, бо Даміан — це Даміан.

З ним було цікаво познайомитися, але потім він щось як скаже,

і я така: «Він сміється наді мною, він жартує чи серйозно?»

-Це складна частина. -Дуже.

Я проводжу з ним час. Я знаю, він може бути емоційним

і може говорити зі мною дуже серйозно.

А Даміан-жартівник у шортах іде як бонус.

Так. А ще у вас однакова життєва мета.

Так. Нас поєднало сильне бажання стати батьками.

-Я вболіваю за вас двох. Не плач. -Дуже дякую.

-Ми тебе дуже цінуємо. -А ми тебе дуже любимо.

Думаю, я тут згоріла.

-Згоріла голова? -Треба були взяти капелюхи.

А хустки немає?

Я не взяла. Ти сказав, що вони не потрібні.

-Хто сказав? -Ти сказав.

-Я сказав тобі взяти хустку. -Ти сказав, що краще без хустки.

Гадаєш, мені краще це зняти?

Буде більше ніж добре.

Я не хотіла, але добре.

Як ти сьогодні?

-Ти поклав це сюди чи так і було? -Так і було. Розслабся.

Я хочу щось з'їсти.

Хочу M&Ms.

А ти хочеш їсти?

Ти знаєш, що ти не на сонці?

-Знаю. -Добре.

У мене білі ноги та засмагла верхня частина тіла.

Боже, це дуже круто. Приватна вечірка…

-біля басейну… -Так.

Цікаво, скільки це коштує.

Що?

Сьогоднішня вечірка показала мені, що…

для мене важливо, щоб жінка була романтичною.

Мені потрібно знати, що інша людина щось відчуває.

Гадаю, найкраще це виразити словами або жестами.

Не розумію, що коїться.

Гадаю, Маліка відчуває, як я про неї піклуюся. А я цього зовсім не відчуваю.

-Ще не йди. -Ще ні?

Посидь зі мною.

-Тобі весело? -Так.

-Хоча зі мною веселіше? -Так.

Я піду до хлопців, добре?

Ми будемо…

Хочеш випити?

-Не зараз. -Ні?

Гаразд, тоді йди.

Каміле!

Позичиш окуляри?

Не надовго, добре?

Ти пішов, щоб її поцілувати? Полудень, час поцілунків?

-Я дав їй сонцезахисні окуляри. -Ну, йди!

-Одні окуляри на двох. -Йди до дівчини!

Уно, ви склали розклад поцілунків?

Юліє, ти стала набагато спокійніше.

-Вони доповнюють один одного. -Так.

У тебе інше почуття гумору, він грубіший, але ви ідеальна пара.

-Як і всі ми. -Я заспокоїлася.

Він трохи заспокоює мене. З хлопцями він такий веселий і енергійний.

Хочу, щоб він дарував мені стільки ж енергії, скільки дарує іншим.

Гадаю, це працює в обох напрямках.

ЮЛІЯ, 27 ПОДІАТР

Боїтеся, як усе піде у Варшаві?

Дуже боюся.

Я багато літатиму. Мене не буде поруч. Мене може не бути цілий тиждень.

Справді?

Зараз чудово, але потім не буде на неї часу.

Ти теж відчуваєш, що… зараз чудово,

мені все подобається, я люблю свою жінку. Але думаю, що все занадто прекрасно.

-Я відчуваю те саме. -Вчора

я сказав: «Вона просто надто солодка та приємна». Мовляв, це добре і я вже…

-Це не реальне життя. -Так! Я вже звик…

Коли я її бачу, таке відчуття, що знаю її багато місяців.

Ми дражнимо одне одного, жартуємо й цілуємося —

-мені це все дуже подобається. -Так.

Але все одно щось не те. Після всього цього.

Я звик, що все лайно. Що відбувається?

-Відчуваю те саме. -Я теж.

Гаразд, ходімо до наших дівчат,

-щоб поцілуватися… -І повертаймося.

-І повернемося -Чи погодяться вони? Своєрідний тест.

Привіт, красуне. Можна мені трохи підлити?

Поцілуємося?

-Піділлєш Поросекко? -Воно не дуже солодке?

-Ще є пиво, так? -Пиво після Просекко?

Ні, як скажеш.

Мені трохи ніяково. Я не звикла до такого.

Я була емоційно розгублена.

Сьогодні я зрозумів, що Маліка будує між нами стіну.

Мені не потрібні компліменти від неї.

Для мене комплімент — це її посмішка, коли кажу їй щось приємне,

або коли вона шукає мене в натовпі.

Ви йдете?

Мене хвилює те, що буде далі.

Стосунки мають емоційно розвиватися. Інакше ми просто будемо кружляти по колу.

МАЛІКА ТА КШИШТОФ

-Що не так? -Нічого.

Що не так?

-Добре, не буду… -Нічого такого. Просто…

незручна ситуація.

Якщо не хочеш говорити, я не буду з тобою говорити.

Що мені… Тоді я пішла, якщо не хочеш говорити.

Гаразд.

Справді?

Гаразд, я пішла.

Ні, я йду. Не розумію цієї ситуації.

Я теж не розумію. Будемо говорити про погоду?

Добре, тоді я просто піду.

Я не дуже зрозумів, що відбувається.

Для мене спілкування — це можливість ділитися почуттями.

Мені потрібно почути, що їй не байдуже.

Вона могла б відкритися і показати мені свою чутливу сторону.

Чогось не вистачає, але не знаю чого саме.

Може, не вистачає розмов про почуття.

У цей момент мені спало на думку,

що я помилився, коли обирав, із ким мені бути.

Ну…

Так.

ЮЛІТА ТА ЯЦЕК

Хочеш десерт зараз?

Я забула про нього.

Смакота.

-Є на щось алергія? -На дурість.

І як ти живеш із собою?

Ачхи.

-Ти був іншим у капсулах. -Це був випробувальний період.

Потрібно подати скаргу.

Поки що наші жарти ще не досягли червоної лінії.

Ми ще не перейшли її.

Сподіваюся, ми не перейдемо цю межу, і що кожен знає, де зупинитися.

Я розповіла дівчатам, що ти сказав, ніби у мене «суче обличчя».

Це правда. Але коли знаєш, що насправді ти не така…

-І що тоді? -Тоді твоє личко навіть миле.

Гаразд, круто.

-Таке життя, старий. -Ми вже старі?

-Ти так, а я ні. -Жартуєш… чи ні.

Ти за це заплатиш. Так чи інакше.

ЮЛІЯ ТА КАМІЛ «УНО»

-Зрадієш, коли побачиш мене в сукні? -Так, я буду плакати.

-Будеш плакати? -Буду.

Яку пісню хотів би на наш перший танець?

-Можна я придумаю наш танець? -Я вже бачу його.

Що?

-Можна почати з пісні 50 cent. -Давай.

Зараз покажу тобі рухи.

-Ні. -Ну, так…

Ні?

-Не хочеш ось так? -Ні. Буде ніяково.

Потанцюємо для задоволення.

-Давай. -Що?

-Ні. -Ні?

-Серйозно? -Так.

Ну, можливо, ти занадто спокійний для мене.

-Тому що я не хочу танцювати? -Не знаю.

Де ця усмішка?

-Впевнений, що встигатимеш за мною? -Ти надто хвилюєшся.

Як ти взагалі зможеш зі мною танцювати, якщо тобі це незручно?

Не буде незручно.

Ти знаєш, я ж трохи…

Можливо, це буде для тебе занадто.

ЮЛІЯ, 27 ПОДІАТР

Не знаю, я просто хвилююся, чи достатньо я гарна,

чи він дійсно хоче зі мною поговорити, чи він уже втомився від мене.

-Щось сталося? -Нічого.

Знаю, що багато що змушує тебе ніяковіти. Може, ми занадто відрізняємося.

Не хочу, щоб ти сказав потім: «Мені не подобається те чи інше», —

і це мене стримує.

Не знаю, я перестану бути собою

і почну бути тихішою, і стану… Я не хочу цього.

-Ти така мила, коли сердишся. -Гаразд.

Добре.

МАРТА ТА ДАМІАН