Love Is Blind: Poland (Love is Blind: Polska)

У цьому романтичному експерименті

п'ять пар заручилися, не бачивши один одного.

ЮЛІЯ ТА КАМІЛ «УНО»

-Ти вийдеш за мене? -З радістю.

МАРТА ТА ДАМІАН

МАЛІКА ТА КШИШТОФ

-Мені все одно трохи дивно… -Мені теж.

ЮЛІТА ТА ЯЦЕК

Ти навіть гарніша, ніж я думав.

Ти не залишила багато для уяви.

Тут майже нічого немає.

Філіпе!

Це було трохи дивно.

Зустрівшись нарешті віч-на-віч, вони вирушили у передвесільну подорож

до сонячної Греції, де вони зможуть поглибити стосунки.

У капсулах лише вогонь у їхніх серцях мав значення.

Тепер вони можуть з'ясувати, чи розквітне між ними й фізичний зв'язок.

Вони заручилися, але все ще мають пізнати один одного.

Їхні весілля все ближче, і залишилося лише одне запитання.

Чи справді любов сліпа?

ЛЮБОВ СЛІПА: ПОЛЬЩА

МАРТА ТА ДАМІАН

Кохана.

Моя красуня.

Підемо?

Зараз? Ти серйозно?

МАЛІКА ТА КШИШТОФ

Оце пригода.

-Я почуваюся трохи… ніяково. -Я теж.

-Так? -Не хвилюйся.

ЮЛІЯ ТА КАМІЛ «УНО»

-Ти гарно виглядаєш. -Ти теж.

ЮЛІТА ТА ЯЦЕК

-Овва. Тут так гарно. -Так?

-Як справи? -Якщо нервуватиму, скажи мені.

-Добре. -Це скоро пройде.

-Тобі вже краще? -Так.

Вже заспокоївся?

Так, але наша зустріч була суцільним жахом.

Я ще подумала: «Де це мій Філіп із капсул? Де ця енергія?»

Гаразд, давай відкриємо.

Ударом ноги!

Може, сядеш тут?

Ні, нам треба засмагати на сонці.

Я жартую.

-Ти від природи така засмагла? -Так.

-Чесно? -Так.

-Якби в нас були діти… -Так?

…в них була б молочна шкіра та трохи засмаги.

Я уявляла собі нашу першу зустріч трохи інакше.

-Бачила, який я був напружений? -Бачила,

але я уявляла, що ти будеш більше у захваті, типу: «Овва».

Але я таким і був, типу…

І тому я була, я не знаю…

я хвилювалася, що не сподобалася тобі.

Ні.

Може, ти не очікував таку зовнішність,

-тому що я не… -Ти красуня.

Тож мене це хвилювало, бо в мене не типова польська зовнішність.

Це мене зовсім не хвилює.

-Чесно? -Так.

Я така людина… Мені потрібні ніжні слова.

Мені подобається говорити їх і чути.

МАРТА ТА ДАМІАН

Овва.

-Я люблю тебе. -Я теж люблю тебе.

Покормиш мене макаруном?

Увечері.

Ні, ось цим. Рожевим.

Подумав, ти називаєш мій піструн «макаруном».

Я б не був собою, якби не ляпав те, що в мене на думці.

Тому я радий, що з нею я можу випустити свою внутрішню дитину,

а не приховувати її.

ДАРІЯ І ФІЛІП

Я до самого кінця думав, що ти мене кинеш.

Чому так думав?

Через освідчення. Якось усе пройшло не дуже добре.

Ну, я уявляла це собі трохи інакше.

-Чесно? -Так.

Я б повторив це.

-Тільки більш… спокійніше. -Тепер, коли ти вже…

Спокійніше, так? Спокійніше б реагував.

Найважче для мене було — це поєднати все.

Знаєш, я ще досі чула твій голос, і ось, вже бачу тебе.

Цікаво, я тобі сподобався чи ні?

Отже, не сподобався.

Ти казав, що граєш у баскетбол. Гадала, ти вищий.

-Який у тебе зріст? -Метр 81 см.

-Чесно? -Так.

-Мені здалося менше. -Ні, чесно кажу.

Філіп не схожий на хлопців, з якими я зустрічалася раніше.

Якщо чесно, на його зовнішність я б зазвичай не звернула уваги.

МАЛІКА ТА КШИШТОФ

-Отже… за нас? Та за відпочинок… -Так. І за чудовий час.

Так.

-Ходімо все дивитися? -Пішли.

Щоб ти знав, тут є диван.

Я не кажу, що… Я оптиміст, але знаєш.

Я буду спати в саду, якщо треба.

Тут теж диван.

Добре. Якщо буде потреба, я буду там спати.

-Ні, я буду, якщо що. -Дякую.

Це добре.

Моя проблема в тому, що мені важко відкритися.

Наразі Кшисік ще чужий для мене.

Не люблю, коли хтось порушує мої границі чи торкається мене занадто рано.

Мені потрібен час.

Я думала, ти — бабій.

Я не люблю таких людей.

Якщо це думала, чому зі мною розмовляла?

Я не знаю, що ти казав тій іншій дівчині.

Тій… з якою ти врешті розійшовся.

Здається, я казав тобі, що закохався одразу у двох людей, і це божевілля,

але це частина експерименту.

Я маю на увазі, чи ти їй щось обіцяв…

Ні.

Якби щось пообіцяв, я б сприйняла це не дуже добре.

Було багато емоцій.

Я з нею не дружила, але чула багато речей.

Ну, я точно буду…

-Поганим хлопцем? -Так, авжеж.

А ти поганий?

Не хочу бути з поганим хлопцем із поганими намірами.

Іноді неможливо зробити всіх щасливими.

Я ненавиджу, коли в людей погані наміри…

Я точно не прикидався.

Гаразд. Побачимо.

Якщо немає довіри з самого початку, це важко.

Я тобі довіряю. Просто не хочу, щоб мене десь змушували

-і так далі, і… -Я теж.

ЮЛІТА ТА ЯЦЕК

Тепер будемо весь час разом.

У тебе не такі темні очі, як у мене.

Може, це на сонці?

Ох ти і нудна.

Що?

-Що? Вибач, я сказав уголос? -Не кажи про мене так.

-Не можна так казати про мене. -Якось вислизнуло.

Пам'ятай, я твоя принцеса.

Тобі ще треба заслужити титул принцеси.

-Не може бути! Я це сказав чи подумав? -Боже.

Це моя фішка.

Іронія — це мій спосіб проявити симпатію.

Одного дня можу зайти надто далеко, і це буде щось на кшталт…

«занадто», гаразд?

Мені цікаво це побачити. Де наша межа?

-Так. -Бо ми обидва однакові.

Побачимо.

Я іноді можу захопитися.

На жаль, у нас із Яцеком однакове почуття гумору.

Мене трохи хвилює, що це вийде з-під контролю,

і я не хочу перестаратися.

Іноді, на жаль, це виходить так природно між нами, типу, Боже…

ДАРІЯ І ФІЛІП

Тут дуже гарно.

Мені подобається чути цей голос із капсул, очманіти.

Дуже хотілося б подолати свої шаблони, але я боюся.

Я просто хочу слухати своє серце та цінувати те, що маю, врешті-решт.

Я ж казав тобі, що для мене все або на 100%, або нічого.

Поясни.

Що я… справді докладу всіх зусиль, як і обіцяв.

-Сумніваєшся, що докладу? -Ну, так.

Може бути чудово.

Овва!

Місто. Неймовірне.

Бракує лише великої вивіски.

Хіба ні?

Типу, «Я кохаю тебе, Єло».

-Я маю на увазі вивіску. -Облиш!

-Одного дня. -Боже.

Гаразд.

Нам стало трохи незручно. Повернемося назад.

Ходімо.

Кудись усе поділося.

І нам цього не повернути.

Якби було можна. О, ні…

Не зараз! Я мав на увазі обставини.

Красиво.

Йди сюди

Я відкриваюся з ним.

Я в шоці від того, що зараз зі мною.

І я подобаюся собі такою. Раніше я собі подобалася…

але ця ніжна Єла теж класна.

Точно?

Це чудово.

Я почала показувати йому, що дбаю про нього. Для мене це дуже багато.

Я відчуваю, що в мене дуже сильна закоханість.

Дуже близько до кохання.

ЮЛІТА, 37 ПЕДАГОГ І НЕВРОЛОГОПЕД

Ти мене ошукала. Не казала, що така чудова.

У мене є питання до тебе.

Ти п'єш горілку?

Ну, іноді.

-Я не п'ю. -Але має бути привід.

-Я ніколи її не пробувала. -Справді?

Є хронічні захворювання?

Ні, напевно, ні.

-Ні. -Сімейні захворювання?

Заспокойся.

Я навіть хотіла спитати…