The Dink

Дехто народжений перемагати.

Том Бреді,

ЛеБрон Джеймс,

Джої Чеснат

і я.

Мене звуть Дасті Бойд,

але більшість людей на планеті знає мене як Молота.

Тато прозвав мене так до того, як сказав мені моє справжнє ім'я.

Саме так, Молот. Так.

І він тренував мене, як тенісного скакуна.

Я робив кардіо, силові й ходив з прив'язаними до рук ракетками.

Мій батько був інакший.

Він не навчив мене читати. Але навчив бити.

Ще трохи, Молот!

Це подіяло. Я бив рекорди юнацької ліги.

УДАР МОЛОТА «МАЙСТЕР ТЕНІСУ»

Виграші, ейси, сухі перемоги. Я здобув усе.

Невдовзі світ мене помітив.

Ні, Дейве. Я не б'ю сильно.

Я б'ю найсильніше.

Ще до випуску зі школи…

Д. БОЙД

- …я втілив нашу з батьком мрію. - Дасті!

- Став професіоналом. - Дасті, сюди!

ПРОФЕСІЙНИЙ СЕЗОН USTA

Друзі, така моя надзвичайна історія.

Маєте якісь запитання?

Ага, коли ми вже почнемо грати?

Який же гівняний урок.

Я мав на увазі запитання про мою історію.

Я ж ясно висловився.

Дуже ясно. Я маю запитання до короля.

Оце я розумію. Пі-Джей, кажи.

Чому в мене сироти по тілу щоразу, як ти це розповідаєш?

- У мене теж. - Серйозно,

- ти ж… - Якщо ти профі,

то чому працюєш на батька й викладаєш дев'ятирічкам?

Малим засранцям треба почути про Енді Роддіка.

- Думаєш? - О ні.

- Не треба. - Гра у Віро-Біч.

О боже!

Це був 2000 рік. Я проти Енді Роддіка.

ВІРО-БІЧ

Фактично він був відоміший, але всі прийшли подивитися на мене.

Молот, я твоя!

МОЛОТ, ЗАБИВАЙ!

Ми грали кілька разів до того.

І щоразу я стирав його на порошок.

Краще й не скажеш.

Точно скажеш.

Та на професійному рівні ми зустрілися вперше.

- І я домінував. - Так.

Молодець, Молот.

Це мій син.

Аж раптом лихий містер Енді вирішив грати по-брудному.

Так. Він вирішив мене залякати, побігши в туалет.

Тому я побіг за ним.

Послизнувся на калюжі.

- І розтрощив зап'ястя. - Ай!

Роддік!

Саме тоді я розтрощив усі надії на перспективну кар'єру.

- Що? - Енді Шахрайдік

навмисно розлив щось на підлогу.

І саме тому всі професійні досягнення Роддіка –

перемога у Відкритому чемпіонаті США й одруження з супермоделлю Бруклін Декер –

насправді належать Дасті.

Дуже цікава думка.

- Я про це не думав. - Вибачте.

Яким чином ці досягнення стають ваші?

Я теж ніяк не зв'яжу ці факти.

Може, вам потрібні уроки з фактозв'язування.

Жорстко ти їх.

Досить базікати. Щось я вже знудився.

Не думаю, що ви зрозуміли.

Хочете повідбивати м'яча?

- Так. Нарешті. О боже. - Будь ласка.

Хвилинку.

Мушу дещо зробити.

- Гей! - Вибач.

- Допоможеш? - Залюбки.

Ваш м'ячик для піклболу.

На смітник!

Дамочко, це тенісний клуб.

- Козел. - Я почув.

Добре. Ти й мав почути. Тому я сказала так голосно.

Ясно, піклбольна дамочко. Давай так.

Підж. Пропоную гру.

Ти ж любиш ігри. Як піклбол?

- Бачиш четвертак? - Так.

Постав його десь на корті, а я спробую влучити в нього з одного удару.

Якщо влучу – ти сюди більше ні ногою.

А якщо промажу, поверну тобі гроші за річний абонемент.

Ох. «Ні ногою»?

Мені байдуже, бо я не маю абонемента.

Я прийшла на урок.

Нехай. Запропоную щось краще.

Якщо я промажу,

то віддам тобі оце.

Дасті, ні. Тільки не твій Buick LeSabre 1999 року.

Так. Я віддам свій Buick LeSabre 1999 року з пробігом менш ніж 320 000 кілометрів.

Тепер я розриваюсь.

Не хочу продовжувати цю розмову, але мені цікаво, чи ти влучиш.

Що ж робити? Згода.

Зіграємо.

Де завгодно?

Де подобається.

Поставлю тут.

Складно. У кутику.

Ура!

Геть звідси!

Господи.

Котися зі своїм піклболом.

Поки ти ще тут.

Усміхнися, ти в чорному списку.

Байдуже. Боже.

Ура!

Дасті, ти здатен прочитати, що пише на табличці?

Аякже, тату.

Тут пише: «Чак Бойд Президент тенісного відділу».

Офігіти.

- Якийсь важливий перець, га? - Ага.

Не з тих, кому подобаються нечупари, які запізнюються

- і проганяють людей з клубу. - Так.

Якщо чесно, проблема не лише в тобі.

Увесь клуб зійшов на пси, і я планую це виправити.

Сьогодні я влаштовую вечерю для великих шишок, і ти теж прийдеш.

Ми з шишками будемо.

Ще б пак. І не зганьбиш мене.

Ти прийдеш вчасно, без дурної пов'язки,

І не сам, щоб люди не подумали,

що я виховав безнадійного невдаху.

Так точно.

Друже, ти вільний?

Дай подумати.

Не з ним!

Приведи свою дівчинку. Ту красиву.

На жаль, ми з Марісою… порвали.

То піди перепроси й зійдетеся.

- Це буде складно. - Іди.

Добре. Ми весь цей час говорили про мене.

Як у тебе справи?

Я вже піду. Зроблю все, що ти сказав.

Усе буде добре.

Ну й ну.

Гляньте, хто приповз назад, як я й передбачала.

- Усе, передумав. Не хочу. - Стій!

- Марісо, я не можу. - Ще й як можеш.

- Не можу. - Вернись.

Що ти хотів?

- Зроби мені послугу. - Слухаю.

Треба вдати, що ми знову разом

на вечері в мого батька.

О боже.

Ви, хлопці, любите такі ігри.

Спершу я така жахлива, що ти й бачити мене не хочеш.

Ти ж навіть назвав мене «невірною».

Марісо, я тебе так назвав, бо ти мене зрадила.

Дасті!

- Що? - Один же раз.

Вісім разів.

Так, але з одним хлопцем.

З дев'ятьма!

О боже.

Ти що, «Людина дощу»? Усе пам'ятаєш.

Марісо, прошу, виручи мене один раз.

- Будь ласка. - Добре.

Дякую.

Точно.

А ви читали Малкольма Ґладвелла?

Він пише, що Beatles стали успішні, бо багато грали.

Я від цього просто офігів.

Я постійно про це думаю.

- Он як? - Серйозно.

- Тату, глянь, кого я привів. - Марісо.

Чак, надіюся, ми не пізно.

Ми активно працювали над онуком.

На диво, сьогодні ти не спізнився, капосник.

Я капосник.

- Я просто люблю секс… - Так.

…зі своєю дівчиною.

Дуже добре.

Дуже добре.

- Прошу, сідайте. - Сідай.

- Дякую, що запросив. - Так.

Теніс.

Елегантність.

Естетичний ідеал.

Тенніс – це не лише вид спорту.

Це жива дихаюча істота,

яка потребує нашого захисту.

Нашу велику країну охопила епідемія.

Епідемія…

піклболу.

- Спортивний коронавірус. - Так.

Ми віддали цим клоунам наш найгірший корт –

і це зіграло роль дезінфектора для рук чи маски.

А тепер піклболісти просять більше кортів.

Я більше не можу відкладати голосування за розширення.

Якщо ми програємо, вони не зупиняться.

Наш клуб – серед останніх фортець.