The War Next-door (Guerra de vecinos)

Вони прожили щасливе й спокійне життя.

І згоріли разом.

Як мені справити поминки по Пукі?

По кому?

Це її собака. Вона згоріла разом із моїми батьками.

Бідна моя Пукі. Її змішали з тими людцями.

Це наш прах.

Моєї сестри та зятя, хай спочивають вони в мирі.

-Царство їм небесне. -Амінь.

-Поминки тільки по ним. -Ти така ж вперта, як твоя сестра.

-Як там тебе звуть? -Аґустіна Сальсідо.

-Як захисника нашої… -Футбольної команди, твоя сестра казала.

Не хочу втручатися, та може, справимо поминки й по собаці?

Дамо білявці 100-150 грамів праху, щоб заспокоїлася.

Ми тут не хамон ділимо, Ріґо.

-Вибач. -Я свій прах не віддам.

Точніше, прах Леонор та Генаро, хай спочивають у мирі.

-Царство їм небесне. -Амінь.

-Це і мій прах також. -Ні.

Так. Мій і Пукі.

Ви з Пукі у всьому винні.

Вона вкусила Генаро, він застряг, сестра кинулася на поміч, і вони згоріли.

Тому свій прах я тобі не дам!

Ні, моя Пукі!

Ні, це ж моя Пукі!

-Чівіс. -Моя Пукі!

Годі тобі, годі. Ну ж бо, ходімо.

Вона й моя Пукі.

Мені шкода.

Годі.

-Пукі! -Еспіноза, гуртуймося.

Не розумію, нащо тій білявій істеричці поминки по її клятій собаці.

Мажорки люблять своїх тварин, інколи більше за дітей.

Менше з тим.

Мої сестра та зять заслуговують на найкращі у світі поминки.

-І ми їх влаштуємо, правда? -Атож.

Придумав, чому б нам…

Подаватимемо біррію, мій зять її обожнював.

Біррію?

Він хіба не барбекю любив?

А музик запросимо з Веракрусу. Моя сестра їх любила.

-Хіба вона не маріачі любила? -Точно.

Заграють її улюблену пісню.

«Libre» Маноелли Торрес.

-Вона її обожнювала. -Так.

«El Querreque». А прах їхній розвіємо над океаном.

Але ж вони страшенно боялися океану.

Ще відтоді, як подивилися «Щелепи».

Збільшіть це фото, вони тут чудово виглядають.

-Воно їм не подобалося! -Поминки будуть у нашому кварталі.

-У твоєму домі. Добре, Ріґо? -Добре.

Нам краще триматися своїх, ніж водитися з тими чваньками. Домовилися.

Це суто між нами,

але відколи вона знає Лео краще за нас?

-Вони сто років не спілкувались. -Мама домальовувала їй вуса на фото.

-Казала, вона з ними гарніша. -Точно.

Годі цих балачок.

Сестри люблять одна одну, навіть коли одна ненавидить іншу.

Розумієте?

Чи ні?

Ми мусимо повернути Пукі.

Ні, люба. Ти мусиш заспокоїтися

і дозволити Аґустіні попрощатися із сестрою та зятем.

Він був моїм кращим другом, класний мужик!

Я найняла медіума, щоб як слід попрощатися з Пукі.

Робитимемо все, що вона любила.

Надзюримо мені на ліжко?

Пограємо у фрісбі,

вона це так любила.

Я буду кидати речі, а ви їх приноситимете.

Легко.

А тоді поховаємо її прах під деревом Беатріс,

яке від сьогодні називатиметься Пукітріс.

ПУКІТРІС

Усе ясно?

Добре.

А як ми дістанемо її прах?

Я відчиню.

Я прийшов за футболкою Броуді, яку мені залишив мій друг.

Він мені її заповів, коли був напідпитку

кілька років тому. Дивись.

МОЄМУ ДРУГОВІ РІҐО

Це почерк Генаро?

Так. Усе офіційно, скріплено печаткою в нотаріуса.

Вибач, але Генаро залишив її мені.

Якщо не хочеш, щоб дух померлого тривожив тебе ночами,

вшануй його волю і віддай футболку.

Я зрозумів.

Ти заздриш, бо Гені вважав мене своїм кращим другом.

«Гені»?

Моє рекламне агентство найняло його, коли він потребував роботи.

Я був поруч із ним у найважчі часи.

-Це я був поруч із ним у найважчі часи. -Та невже?

Коли Мексика програла Німеччині у 98-му

та Болгарії у 94-му.

-І Аргентині у 2006. -Правда?

Але на матчі з США у 2002 не був, бо літав на чемпіонат світу,

а йому грошей не вистачило. Так мені й не пробачив.

То була жахлива поразка.

Нащо випускати Рамона Моралеса, а тоді міняти його на «Убивцю»

Ернандеса? Убивця мрій, от він хто.

-І надій. -Повністю згоден.

Це був кошмар.

Якщо тобі потрібні гроші на футболку, не хвилюйся.

Я скину тобі на картку.

Я погоджуся, але тільки тому, що мій друг Генаро,

царство йому небесне, цього б хотів.

-П'ятдесяти вистачить. -Скину п'ять.

-Компроміс, тридцять. -Гаразд.

Дивно, «не вистачає коштів».

Нічого, я приймаю векселі, ваучери й годинники.

Гісе…

Заспокойся. Що сталося?

Я перевірю рахунки.

Усі мої гроші зникли.

Хтось зняв усі гроші з кредитки.

Як я поясню це Сільвії?

Тим більше зараз, коли вона горює через Пукі.

Це жахлива новина.

Та що там новина.

Шопінг допомагає їй від депресії, як я їй це скажу?

Нічого їй не кажи, я знаю хлопця, який допоможе тобі швидко заробити.

Він робить прогнози перед боями.

-На цьому тижні бій Канело. -І що?

Це легко. Канело розмаже того тюхтія за кілька раундів.

Цього разу він програє.

Я тобі позичу, поставиш і повернеш собі частину грошей.

Дуже дякую, але я краще не ризикуватиму.

Гаразд, тобі ж гірше.

Привіт, Като, як справи?

Не допоможеш? Відчини задні двері, будь ласка. Ось ці.

Дякую.

-Привіт. -Усе добре?

Пані Сільвія хоче з тобою поговорити.

Гаразд.

Мені потрібен прах моєї Пукі.

Я не можу, пані.

Я ще у в'язниці навчився поважати мертвих.

Добре.

До того ж, я не можу вчинити так із сестрою.

І раптом зять почне ввижатися мені ночами.

Слухайте, я не можу.

Тому ти такий бідний. Вузько мислиш.

Куди ти забираєш мою Пукі?

На поминки Леонор та Генаро в нашому старому кварталі.

Приходьте, якщо хочете.

Пукі ніколи не ходила по вулиці без своїх чобітків!

Я їх принесу.

Бачиш? Ось чому наша країна в такій дупі.

Мені так сумно через Пукі.

Я навіть не змогла зробити селфі з її обгорілим тілом.

Кріс, люба.

-Ти як, тримаєшся? -Чесно тобі сказати?

Я рада, що Пукі померла.

Як ти можеш так казати?

Люба,

-годі вже тобі неробствувати. -Хочеш, щоб я знайшла роботу?

Ти за кого свою матір маєш?

Звісно, ні.

Ти маєш переконати Пабло віддати мені Пукі.

Але як?

Так само, як я переконую твого тата.

Фліртом.

Пукі б цього хотіла.

Мені так сумно.

Як справи, тату?

Зачекай, перевірю курс акцій.

Дієго, у нас скінчилися гроші.

Хай Ката ще зніме.

Ні, Дієго.

Ми банкрути.

На рахунках ні копійки.

На всіх?

Ми банкрути як хто?

Як Трамп, Луїс Міґель чи Аскаррага? Вони втрачали активи.

Як Лопеси.

-Ні. -Так.

Чим я можу допомогти тепер, коли ми збідніли?

Подбай про Сільвію. Вона не має про це дізнатися.

І протринькати ті копійки, які ми ще маємо.

Як вона перенесе смерть Пукі без шопінгу?

Не знаю. Мені байдуже.

Прошу, допоможи мені.

Ти ж завжди вмів щось вигадати.

Вирішено: я оновлю весь свій гардероб.

У мене весь одяг в собачому хутрі, це нагадує мені про Пукі.

Като!

Чому ми зустрічаємося в такому дивному місці?

Ми колись тут жили, і тітка хоче провести тут поминки.

Вони й так мертві, нащо карати їх поверненням у це місце?

Слухай,

як люди фліртують у парку? Ось так?

Чого тобі, Крісто? Ти б нізащо зі мною не фліртувала.

Гаразд. Мама хоче, щоб я переконала тебе віддати мені Пукі.

Вона проведе сеанс. Я хочу їй допомогти.

До того ж, хороші дівчата прощаються з мертвими. Як у «Коко».

Так.

Алло?

Ернесто, це твій бухгалтер. Я з усім розібрався.

Усі вкрадені гроші знову в тебе на рахунку.