Step Up 2: The Streets

Пам'ятаю, як уперше побачила танцюристів,

вони так рухались, ніби були з іншої планети!

Не могла на них надивитись.

Ще в дитинстві мама якось відвела мене

на танцмайданчик.

Починалось все поволі, але з'являлись чутки.

Згодом почали приїжджати кращі танцюристи

на конкурс, що називався "Вулиці".

Ця подія ставала центром уваги...я бачила, як твориться історія.

Я мріяла робити ґлайди, спіни й флаї, як вони.

Але це не так і легко.

Мама казала: "Не здавайся і будь собою,

тому що життя закоротке, щоб бути кимось ще."

Вона мала рацію.

Коли мені було 16, мама захворіла.

А вже за кілька місяців її не стало.

Все змінилось...

... у тому числі й Вулиці.

Викличте ще людей.

- Вони побігли до сходів. - Пане, Ви в порядку?

Так! "410", ми зробили це!

Це було неймовірно!

Я геній.

Авжеж, хвали себе... Дівчата, ходімо звідси..

Зніми маску.

Сьогодні буде, що викласти на YouTube.

Ходімо. Треба дістатись до місця першими.

Справжній скарб! Подивись, Ді!

Просто бомба!

На форумах ми всіх порвемо цим записом.

- Давайте швидше викладемо його. Не я. - Не я.

Чому завжди я?

- Бо ти наймолодша. - І, очевидно, найповільніша.

Досить дратувати мене іспанською, Телемундо.

- Акі-кі-кі-кі - Акі-кі, в дідька!

- Піймав. - Господи, Так!

Бачили б ви зараз свої обличчя.

- Ну в тебе й жарти. - То що скажете?

Якщо серйозно...

- Ми їх порвали! - O!

О, так!

Вулиці точно будуть нашими цього року.

- Нарешті. - Дай-но глянути.

- Віддай мені камеру. Віддай. - Швидше, швидше!

Ну що? Йдемо відриватись увечері?

Я не знаю. Просто...

Зараз якісь божевільні часи, з Сарою проблеми.

- Так, я чув це. - Гей, Таку!

Ти йдеш? Ми вже рушаємо.

- Пора. - Гаразд.

- Побачимось на репетиції. - Oк.

Це відео, розміщене в інтернеті кілька годин тому,

було знято сьогодні вранці.

У ньому показується чергове громадське порушення

порядку на вулицях Балтимора.

Скандально відома невловима команда "401"

взяла на себе відповідальність за цей випадок,

в результаті якого було пошкоджено громадське майно

і на годину була закрита станція метро Чарльз Центр.

Поліція слідкує за новою небезпечною тенденцією

і нашим джерелам стало відомо...

- Не так швидко, Енді. Йди-но сюди. - Енді!

Нам треба поговорити. Я не можу тобі вірити.

- Обід був годину тому. - Вибач, Саро, автобус спізнився.

Я вже тут, заспокойся.

Маленька, йди нагору спати.

Oк.

Я знаю, де ти була. Це показують в усіх новинах.

То ж не бреши мені.

Ти хоч розумієш, що тебе могли арештувати?

Нічого страшного не трапилось.

Ти маєш стати відповідальною.

Ти не можеш слідувати за "401" до скону.

Ці люди - злочинці. У мене вже опускаються руки.

І це має припинитись. Зараз.

Ні! "401" - це єдина сім'я, яка у мене залишилась.

Хто ти мені така, щоб вказувати, як мені жити?

Твоя мати була моєю кращою подругою!

Я сказала їй, що стану твоїм опікуном.

Я пообіцяла їй, що піклуватимусь про тебе,

щоб ти нормально росла,

але ти не даєш мені цього робити.

Натомість ти прогулюєш школу, десь вештаєшся ночами.

Не маю жодного уявлення, чим ти займаєшся.

Я не можу все так і залишити.

Ми з твоєю тіткою Еліс поговорили...

- Ти більше не можеш тут жити. - Ти відсилаєш мене у Техас?

Хіба я й так не досить втратила?

Ти не можеш так вчинити зі мною!

Твоя мати не дозволила б тобі робити і половини тих речей, якими ти зараз займаєшся.

Ні, ти не маєш жодного уявлення, що б робила моя мама.

Фелісія...Ти де?

Я не знаю, що робити. Я божеволію.

Мені треба десь переночувати.

Я більше не можу залишитась у Сари. Передзвони мені. Я буду в "Драконі".

Як життя? Я ді-джей Сенд.

Сьогодні у нас Бенджаміни.

Виходимо на Вулиці, щоб підзаробити зелених.

Трохи нової музики.

Привіт, Мізі! Як життя?

- Привіт, Ді. Які люди! - Як ти?

- Збираєшся щось утнути сьогодні? - Візьмеш мою сумку?

Так, так, давай. Сьогодні тут справжня божевільня.

- Так, бачу. - Покажеш їм?

- О, так. - Правильно, дай їм майтер-клас.

Ви тільки гляньте, хто так виріс!

Тай! Що ти тут робиш?

- Як життя, мала? - Я думала ти в Нью-Йорку

-з Норою. - Так і є.

Приїхав забрати решту своїх речей.

- Вгадай що. - Що?

- Ми з Норою їдемо в тур. - Що?

Нереально! Не забувай мене,

коли станеш популярним.

Жартуєш? Я пам'ятаю тебе ще з того часу,

як ти пішки під стіл ходила. Ох і діставала ж ти мене!

Не найкращі спогади.

То що там у тебе з Сарою?

- Вона подзвонила тобі. -Ні, вона не дзвонила.

Я зайшов у гості, а вона розповіла мені ситуацію.

Вона дуже переживає.

А вона сказала, що відсилає мене?

Вона не знає, що ще можна з тобою вдіяти.

Вона лише старається добре піклуватись про тебе,

як твоя мама і всі інші піклувались про мене.

- То ти на її боці. - Ні.

Я ні на чиєму боці.

Гей, охолонь.

Ти ж знаєш, що це ще не пізно змінити, є інші варіанти.

О, та невже? І які?

МШМ.

- Мерілендська школа мистецтв. - Так, я знаю, що це.

Але ти жартуєш? Я дуже схожа на балерину?

Енді, а в тебе є інші варіанти?

Давай поясню тобі ситуацію.

Сара дасть тобі останній шанс.

Але МШМ - це не жарт.

Ти ходитимеш на уроки, не прогулюватимеш, вчитимешся.

Ні, нізащо.

Ну добре, я викликаю тебе на батл. Зараз.

Якщо ти перемагаєш - я тебе сьогодні не бачив.

Перемагаю я - ти повертаєшся додому і йдеш до МШМ

вже завтра вранці...

Якщо злякалась, так і скажи.

Я б, мабуть, теж злякався на твоєму місці.

Не боїшся?

Чи таки злякалась?

Стривайте, народ!

До нас в клуб завітала особа королівської крові! Тайлер Ґейдж, отакої!

У нас щось намічається, я бачу?

Очистіть танцпол!

Поставте щось новеньке!

О, невже це батути?

Стрибай, поки є сили! Починаймо!

Вона при своєму розумі?

Ти все ще танцюєш, як дівчисько?

Покажи їй, Тайлере!

Покажи клас!

Ого, даєш жару!

О, непогано. Як відповіси?

Ну давай...

Що він робить? О, ні...

Він вилазить за своїх лахів!

Ну все, це кінець!

Ти молодець Енді. Переможеш наступного разу.

Все добре.

Привіт.

Не парся. Вони не люблять крутіших за них.

Знову тікаєш?

- Ні. - Ні?

- Я стараюсь допомогти. - Як скажеш.

Не кажи мені "як скажеш".

Ходімо вже, я відвезу тебе додому.

Ще треба з Сарою поговорити.

- Я думала, вона вже погодилась. - Я з нею поговорю.

Ні. Я відсилаю її у Техас і крапка.

Вона в школі на випробувальному терміні.

Їй потрібен шанс зібрати свою злість

і пустити її на щось хороше.

Вона не ходить зараз до школи.

То що змусить її піти до іншої школи?

- Простіше не буває. - Та ну.

- Це ти так дякуєш? - Вона погодилась?

Віриш чи ні, але вона думає, що я подаю тобі гарний приклад.

- Що? - Не знаю.

Мені вже тут нічого робити. Піду додому.

Тобі залишається лише вступити.

Я думала, ти про все потурбувався.

Я лише записав тебе на прослуховування.

Тож покажи їм все, на що ти здатна.

Зроби так, щоб я тобою пишався. Обіцяєш?

- Обіцяю. - Ну все.

Тримайся подалі від неприємностей, гаразд?

Не можу повірити, що ти зробиш це.

Ну...або це, або Техас. Вибір невеликий.

Не профукай його.

- Хвилинку. - Може, там не все

так і погано.

Місі, припини.

- А що таке? - Просто перестань.