The Man Who Saved the World (Dünyayı Kurtaran Adam)

Щойно людина зробила перші кроки до зірок, почалась Космічна Ера.

Це був час швидкого прогресу для землян.

Цей період тривав тисячі років.

З часом Космічна Ера перейшла у нову Галактичну Еру.

Пройшли ще тисячі років,

і Сонячна Система стала частиною значно більшої Галактичної Системи.

Літописи та цивілізації відійшли у минуле,

а Людина повернулась до простішого життя, як це було у сиву давнину.

Людство стало завзято шукати секрет безсмертя

Межі, що розділяли нації, раси, релігії, зникли,

оскільки люди Галактичної Ери розділяли єдиний спосіб життя.

Та все ж, через ядерне озброєння, Земля балансувала на межі знищення.

Земля вже стикалася з такою небезпекою, та все одно існувала завжди.

Але, зрештою, планета невідворотно розломилась.

Фрагменти Землі відкололись, ставши астероїдами.

На одному з таких уламків життя вціліло.

Та все одно здійнялась ядерна війна.

Після спустошення Землі її лідери накопичили ще більшу силу.

Не пройшло багато часу, як з'явився новий, незримий, ворог людства.

Чужоземні сили безперервно бомбардували Землю...

наймогутнішою лазерною зброєю у Всесвіті.

Ким був цей новий ворог? З якої галактики він прийшов?

Людство об'єдналось у спробі захиститись від нападів.

Воно сконструювало органічний щит, який використовував силу людського мозку.

Цей бар'єр, створений зі стиснутих клітин мозку, огорнув планету.

Спустошена Земля задихнулась у щільних пилових хмарах, але вижила.

Лише зброя, створена з використанням сили людського мозку могла пробити цей щит.

А ворог Землі, незважаючи на свою нищівну зброю,

не володів таким мозком.

Ресурси Землі та її люди довели свою найкращість.

Людство почало прочісувати космос у пошуках свого загадкового ворога.

На жаль, жоден пілот не повернувся.

Цивілізація Земля відчайдушно шукала вирішення.

Єдиним варіантом було знайти ворожу базу та знищити її.

Багато воїнів, включно із двома найкращими Турками...

приєднались до боротьби з невідомим ворогом

Дехто не долучався до боїв, проте усі з ясним розумом та уявою......

вирішував заступити на службу.

Земля зараз у своєму найгіршому стані. Її буде легко завоювати.

І все ж в они чинять супротив. Я не розумію.

Це, напевно, і є силою людського розуму.

Якби я міг отримати хоча б один людський мозок, я б завоював їхню планету.

Час нашої атаки настав.

Крейсери, чекайте на мою команду!

Тайфун-1 - базі. Підіймаюсь.

Тайфун-2 теж підіймається, Мурат.

Обережно, Алі, ось і вони.

Скидаю висоту.

Один в тебе на хвості.

Дякую, друзяко.

Починаємо, бережи себе.

Гарний постріл.

Ми повинні пробити Землі захисний шар.

Знищити Землю!

Таке враження, ніби земляни використовують магію.

Їм кінця не видно. Наче хмара.

То давай приймати бій.

Оце по нашому.

Нам потрібно збільшити швидкість. Приготуватись до удару.

Купа невдах. Краще б тут були дівчата у міні-спідницях.

Вони навчились перетворювати силу їхнього мозку у енергію.

Якщо я захвачу один-єдиний мозок, я завоюю увесь їх світ.

Нас відтягує якоюсь невидимою силою.

Ми занадто далеко від Землі. Монітори не працюють.

Я не отримую дані.

Це стає ризикованим. Будь обережним.

Земле, поки що я тебе не підкорив, проте це не означає, що я програв.

Ми все більше віддаляємось від Землі.

Ми не можемо вирватись.

Тайфн-2, алло!, Тайфун-2!

Тайфун-2, відповідай! Тайфун-2, відповідай!

Ти знову мені не підкорилася, Земле.

Та ніщо не врятує тебе наступного разу.

І тоді я стану наймогутнішою істотою в космосі.

Де це ми?

Я не знаю.

Краще б нам зрозуміти, де це ми.

Інакше ми помремо від голоду та спраги.

Я смертельно стомився. Давай трохи спочинемо.

Це саме те, чого вони хочуть. Щойно ми спинимось, нам кінець.

Що б ти сказав, якби я сказав, що мені страшно?

- Най буде, але не показуй те. - Чому?

Можливо ми розбились на планеті, заселеній лише жінками.

Вони можуть випробовувати нас, щоб визначити, хто сміливіший.

Тоді я йду вперед.

Не забудь груди роздути.

Тут вони знайшли записи про численні нації, епохи та цивілізації.

Мільйони років тому вони теж стикнулись із незримим ворогом.

Але чим усе закінчилось?

Чималенька була битва. Я пам'ятаю вибух, і більше нічого.

Як ми тут розбились? У нас ні корабля, ні зброї... нічого.

Ми не розбились. Вони притягнули нас.

Я тобі казав, що нас притягувала якась загадкова сила.

Ну, ось ми тут. Перевіримо, що доля приготувала нам.

Тут були зображення зла та смерті. Вони нагадували сучасну ядерну зброю.

Вони, певно, жили у розвинену атомну еру.

Можливо, вони були знищені під час ядерної війни.

Чи буде Земля знищена у беззмістовному ядерному конфлікті?

- Думаєш це правда, те що ти сказав? - Що саме?

Що планета заселена виключно жінками?

Чому б ні?

Було б чудово, якби ми також мали шампанське та музику?

Давай починай свій відомий Свист, перед яким жодна жінка не встоїть.

- Ти певно щось не те свистиш. - Чому?

Бо замість жінок прийшли скелети.

Що вони таке? Так дивно виглядають.

Не схоже на твоїх коханок з Землі.

Схоже, нас спіймали.

Дуже спостережливо. Як ти став таким розумним?

Воїни, якщо переможете - житимете.

Це смертельний спорт.

Програєте - ваші смерті потішать нашого володаря.

Ваша кров забезпечить нашого володаря молодість та щастям.

Готуйтесь до бою.

Схоже на якийсь цирк.

Це, певно, якийсь кошмар. Хто небудь, розбудіть мене.

Думаю, нас збираються вкласти спатоньки назавжди, ще й без колискової.

Слабкі помруть. Галактична Ера стане ерою мого безсмертя.

Віддайте мені мого сина! Натомість заберіть мене!

Облиште моє дитя!

- Що ми чекаємо? - Що надумав робити?

Боротись із гнобителями!

Схопіть їх. Схопіть цих людей.

Кров землян!

Земляни! Ті, на кого я чекав.

Земляни! Земляни!

Земляни!

Схопіть їх. Не дайте їм втекти.

Сюди, пане! Сюди!

Швидше!

Вони повернуться. Вони шукають мене.

- Вони чогось бояться. - Але піклуються про нас.

Твоя врода їх нервує.

Ти взагалі можеш бути серйозним?

Знаєш, чому почалась ядерна війна, що майже знищила наш світ?

Чому?

Люди були надто серйозні.

Що занадто, те не здраво.

Якби вони знали хоч трохи сміху, вони б обрали мир, а не війну.

Тоді я сміятимусь та перетворю це пекло на рай.

Нічого не змінилось.

Зміниться.

Вони обережні.

Наблизяться, коли будуть готові.

Вони всередині.

Якщо це не витівки Чаклуна, вони можуть бути нашим спасінням. Ідемо.

Хто ви?

Просто старий. Старий благочестивий філософ.

Щоб рухатись у майбутнє, слід вивчити минуле.

Це ключ до вселенської Мудрості.

Ви несете зброю, я - знання.

Ми схожі. Ми - люди.

Ви знайшли, що шукали?

Ви знаєте, що ми шукаємо?

Так.

Колись ви були механічним народом з передовими технологіями.

Тут ви знайшли свою історію, славетну цивілізацію своїх предків.

Так, ми бачили ті руїни.

Та їхня цивілізація видавалась значно більш розвинутою за нашу.

І вони використовували свої технології не для винищення один одного,

а для розвитку усього людства.

Вони мали віру. Оптимізм.

І вони усі були братами.

Бо вони усі були з одного племені.

Трниадцяте плем'я!

Трниадцяте плем'я? Це ж плем'я наших предків.

Тоді яка це частина Землі?

Це земля нескінченності, сопвнена пітьми та секретів.

Тисячі років тому, Землю розколола перша атомна війна.

Усе стало камінням...

та розпорошилось у пустці.

Це місце - фрагмент Землі.

А її правитель, Чаклун, має намір покорити ваш світ.

А оскільки ви прибули сюди, він ніколи не облишить нас в спокої.

Життя цих людей в небезпеці.

Наш ворог тут?

Тоді ми залишимось. Наша остання битва зі злом починається.

Я не забув тебе, Земле. Тепер доля прихильна до мене.

Я чекав тисячу космічних років щоб знищити тебе.

Тобі не знайти мене, проте я завжди знайду тебе.

Дуже скоро ти будеш моя.

Ти переді мною...

і ти будеш знищена.

Ти будеш знищена!

Ти будеш знищена!

Терпіти не можу чекати. Щось має трапитись.

Давай дізнаємось, що має трапитись.

Як ми це зробимо?

Ми подивимось. Ідемо.

Ідемо, швидше! Сюди!

Залазь!

Швидше! Залазь!

Швидше, швидше! Зачини двері!

Відійдіть!

Я бачив твою силу. Лише ти зможеш нас врятувати.

Щоб подолати Чаклуна, ти повинен зміцнити свої тіло та розум.

Моя дочка покаже шлях на зовні.

Виведи їх до зеленої долини.

Ви не впорались.

Ви не впорались!