The Rundown

Я дуже люблю гриби.

Один з моїх улюблених, або, як я його називаю,

король грибів, порчіні-боровик.

Давайте тут зупинимося.

Не хвилюйтеся.

Так буває, в цій країні нерідко плутають порчіні,

італійську назву, і сепи, французьку назву.

Вони товсті і низенькі.

Порчіні в цій країні найчастіше продають сушеними.

І вони завжди будуть з наліпкою

-«сушені порчіні», «не сушені сепи». -Бек!

-Йди сюди! -Вони дуже ароматні.

Нарешті. Півтори години чекав.

Друже, тобі пощастило взагалі потрапити. Цілковито закрита вечірка.

-Що він п'є? -«Ягермайстер» і «Крістал».

Чудово.

-Охорона? -Непогана, але є невеличка проблема.

Насолоджуйтеся.

Яка проблема?

Це твоя проблема.

Хлопець зліва – Джаліл Джонсон.

-Здається, лівий півзахисник. -Джамал Джонсон.

Захисник.

Найкращий захисник

«Нотр Даму» за останні 20 років.

Можливо і за всю історію.

Зліва від нього Камбуї Джексон.

У минулому році він пробіг 2000 ярдів,

5 років підряд у списку всіх зірок.

Хлопець з пов'язкою - Фернандо Льюїс.

Центральний півзахисник.

Грає так, як Рей Льюїс.

-Але б'є сильніше. -Мені байдуже. Не захоплююсь футболом.

Інші два хлопці – Джиммі Коґґешел...

...і Девід Мюлейр.

Один з Університету Південної Каліфорнії, інший з Огайо.

Лежи, суко!

Той, хто тобі потрібен, там. Браян Наппміллер.

Кидає, як Брет Фавр.

Робить ставки, як Піт Роуз.

Отже, я говорю цьому хитруну: «Я знаю, що це ти стрибнув.

Я тебе бачив. Не треба брехати, що це не ти». А він: «Я не знаю».

-Перепрошую. -«Повір мені. Я знаю, що це був ти».

Перепрошую. Не хочу, хлопці, вас турбувати.

-Вибачте. Мені треба... -Друже.

У мене немає зв'язків. Тобі треба просто прийти.

Думаю, що ти туди проб'єшся.

Отже, я говорю тому чуваку: «Я не хочу...»

Я прийшов не для того, щоб мене прийняли у команду.

-Мені потрібна одна хвилина... -Зрозумів. Давай мені.

Кому я це підписую?

Кому я це підписую? Як тебе звати?

-Бек. -Бек?

Б-Е-К.

-Як справи? -Як поживаєш?

Ось. Насолоджуйся.

-Задоволений? -Дякую.

Що ти будеш робити? Ти повернешся чи ні?

Вибачте.

-Я справді... -Чувак, що ти робиш?

Декілька місяців тому ви з моїм товаришем робили ставки.

-Два, три місяці тому. -Що там, Напі?

-Нічого. Все в порядку. Пий собі далі. -Як справи?

Ставки? Ти соромиш мене перед друзями, говорячи про ставки?

Я і не думав соромити вас. Мені самому соромно.

-50 тисяч. Ви повинні пам'ятати. -Я знаю, в чому справа, друже.

Ось тобі пару сотень для початку. Зроби мені послугу,

скажи своєму товаришу, що в понеділок принесу решту...

...і нехай більше нікого до мене не посилає, добре?

Браян.

Мені від вас потрібна певна гарантія.

Що?

Мені потрібен перстень.

-Перепрошую. -Ти? Чи ти?

Передайте його під столом, з рук в руки.

-Я гарантую, він повернеться до вас. -З рук в руки.

-Я дам його тобі. Вип'єш? -Дякую.

Ось перстень. Ось що я думаю про це.

Забирайся звідси, чувак. Давай, чувак! Давай!

-Зроби щось. -Ти чув чувака.

Ти, чувак, вставай!

Добре.

Так, ось так, плейбою, гуляй. Дуй звідси, чувак!

Хочеш пострибати?

Прибери звідси свою дупу.

Ти в порядку?

Це гімно пече.

Ей, це я.

О, так, він тут. Хоча, у нас проблема.

У нього тут вся лінія нападу.

Дозволь, я зроблю це іншого разу. Що скажеш?

У команди є шанс повторити успіх минулого року.

Я не хочу їх травмувати. Я не хочу виходити...

Добре, Біллі.

Наппміллер! У тебе два варіанти на вибір.

Варіант A – ти віддаєш мені перстень.

Варіант Б – я примушую тебе віддати мені перстень.

Вибираю варіант Б.

Неправильний вибір.

Добре.

Давай, покажи йому, чувак!

-Звідки така ворожість? -Треба було вибирати варіант A.

Чувак, ти в порядку?

Все добре?

Дякую, друже.

-А ось і він. -Навіщо ти його послав, Біллі?

Мартина? О, на всяк випадок.

Після твого дзвінка я не був впевнений, чи ти справишся.

-Що трапилося? -Він вкрав його у мене!

Він дістав тебе своїми кулями? Ні.

10% знімається з твоєї долі, розумієш?

Біллі, ти знаєш, у мене є плани! Перестань ошукувати мене.

Це важкий бізнес - ресторанна справа.

Я чув, що 75% прогорають вже у перший рік. Знаєш чому?

Недостатня капіталізація, ось чому. Я не думаю...

Біллі, я хочу вийти, я хочу нове життя.

Я хочу свої гроші і хочу їх зараз!

Зараз?

Зараз.

Добре.

Одна справа.

Одна справа, я очищу твій список...

...і ти отримаєш свій ресторан.

Давай, відкривай.

Давай.

На фото Тревіс Альфред Уолкер.

Вилетів із Стенфорда, шукає скарби. Лише до сьогодні...

...не знайшов нічого, окрім проблем.

-Ти сказав «Уолкер»? -Мій син.

Від третього шлюбу. Він тривав біля трьох хвилин.

Фото було зроблене два місяці тому...

...на золотій копальні, у місті Ельдорадо, на середній Амазонці.

-Скільки? -250 великих.

За таку суму чому сам не кличеш його повернутися?

-Він мені не довіряє. -Але його викрадення йому допоможе.

Це сарказм?

Сарказмом можеш хизуватися перед своїми друзями!

А переді мною цього не роби! Зрозумів?

Вибач, Біллі.

Так набагато краще.

-Що він накоїв? -Розізлив не тих людей.

Мені не потрібно тобі нагадувати,

що відбувається в такому разі, так?

Я викупив йому прощення.

Але якщо я не зможу повернути його сюди, щоб він відповів за всю оту музику,

ти сам збіса добре знаєш, що я не зможу вести мелодію.

Тому достав сюди мого хлопця, проведи його в ці двері...

...і вийдеш звідси вільним власником ресторану.

Це ізоляційна стрічка?

Не хвилюйся, хлопче. Живи вірою, а не тим, що бачиш.

Подивись на це! Ми не можемо приземлитися зараз.

-Чому? Чому не можемо приземлитися? -Там бики на дорозі.

«Які носороги»?

Бики. На дорозі. Худоба йде.

-Корови? -Так.

Я їх полякаю. Геть звідси! Пішли!

Геть з дороги!

Геть з дороги, ви!

Вперед! Вперед, швидше!

Геть з дороги!

Геть з дороги!

Так, хлопче. Я тебе спіймав.

Що я тобі казав щодо лампи? Моя голка зовсім зносилася.

Не вистачає обертів.

-Це єдиний шлях туди і назад? -Якщо хочеш вижити.

-Чому це? -Ось. Це джунглі, хлопче.

Там анаконди.

Дереволази, мухи цеце, отруйні мурахи.

Якщо не вони, тоді повстанці дістануть тебе.

-Що? -Повстанці. Я кажу тобі.

Для них Корнеліус Хетчер побудував Вавилон у раю.

-Що побудував? -Вавилон.

Ця копальня так близько,

як лиш людина може підійти до воріт пекла...

...доки її серце ще б'ється.

Це тобі зовсім не пікнік після недільної школи, скажу я тобі.

Тримайся подалі від джунглів, хлопче, добре?

Я знайшов ці квіти, що ростуть в самому серці джунглів.

Наскільки мені відомо, про них ще ніхто не знає...

...це означає, що саме я повинен назвати їх.

Я знаю тільки одне слово, яке підходить до такої краси.

Маріана.

Скільки тобі потрібно?

-Що? -Скільки?

Потрібен човен твого дядька. День, два максимум. Маріана...

Ти брав мою машину, а повернув її без лобового скла.

-Скутер мого брата... -Я в цьому не винен.

А тепер тобі потрібен човен мого дядька?

«Я знайшов, знайшов». Ти ніколи не знайдеш цей свій Гарбо.

-Це «Гато», я тобі казав. -Гато.

Вона там, Маріана. Я точно знаю, де саме.

Але мені потрібен човен.

-Скільки? -Я ж казав тобі...

Ні. Скільки коштує твій Гато?

Це дуже важливе наукове відкриття.

-Скільки? -Справа не у грошах.

-Ти брешеш, як дівчинка, Тревісе. -Я не брешу.

Якщо я дістану тобі човен, ти повинен взяти мене з собою.

Дурниці. Ми говоримо тільки про човен.

-І ми розділимо всю здобич 50 на 50. -Я ж зробив усю роботу.