The Shrink Next Door

Терапія без кордонів

ЗА ПОДКАСТОМ «ВОНДЕРІ» І «БЛУМБЕРҐ»

Вам щось принести?

Алоха.

Махало.

-Ребе Шерман. -Привіт, хлопче.

-Чи краще – король пінг-понгу? -Точно.

-Обережно. Він ніндзя. -Дякую.

Теа? Або ти ростеш, або я зменшуюся.

Ви Нік і Тоні, так?

-Середа вечір. Я подзвоню! -Ще б пак.

Кукурудза чудова.

Фермерська. Сам лущив. А от і він!

Народ, пригніться!

-Не кажи. Навіть не думай. -Що?

-Я з тобою в гольф не гратиму. -Чому?

«Чому?» То був не гольф, а радше хокей.

Я боявся за своє життя.

Уже були в джакузі? Підіть у джакузі.

У нього ти попадеш.

Я ж тобі…

Бенджаміне, що таке?

Ти явно перегрівся. Ще зомлієш.

Свіже повітря не для мене.

Бо мама тримала тебе вдома, як кота. Ходімо.

Зайди всередину. Там кондиціонер.

Сотні фільмів – усі лауреати «Оскара».

М'ячі для бочче.

Лізо. Айк Гершкопф.

-Гей. -Вітаю.

-Як завжди розкішна. -Дякую.

Можна з вами сфотографуватися?

-Авжеж. -Яку кнопку…

-Вгорі. -Треба перекрутити…

Ні. Усе готово.

Добре.

-Вгорі. -Я натис не ту.

-Я сходжу по окуляри. -Ні. Просто…

Нічого. Гей! Іди сюди.

-Дякую. -Так.

Іди сюди. Можеш… Сфотографуй нас.

-Вам тут весело? От і чудово. -Так.

Прекрасно. Гарний будинок.

Дякую.

-Є! -Чудово.

Я покажу вам корів. Купив їх у галереї.

-Добре. -Вони дуже цікаві.

Збери мокрі рушники.

Будьте тут.

Стійте. А тоді… Куди це ти? Назад.

Я його знайду… Он він. Сюди. Привітайся з дядьком, Ліззі.

Ой-ой. Філліс, викликай дезінсектора.

У будинку завелися надокучливі комашки.

Я домовилася про зустріч з доктором Гершкопфом

-сьогодні ввечері. -О боже. Вони повсюди.

Що це за комашки?

Погляньмо. Волохаті… Та ще й з чіпкими лапками.

-Ти мене почув? -Не можу піти.

-Чому? -Слухай, не хочу

-говорити з незнайомим… -Він не незнайомий.

Його порадив ребе Ґолдберґ.

Ні, я знаю. Гей!

Не лоскочіть мене.

Дівчатка, заспокойтеся. Дайте дядькові Марті спокій.

Давай, просто сфотографуємо вас, поки ви не замастилися.

Дівчатка! Ідіть сюди. Швидко.

Ану поклади телефон.

Це твій?

Ні. Добре, дякую. Ви дуже красиві.

Лише погляньте. Головне питання:

чи знайдуться у них великі пастки на всіх цих набридливих комашок?

Аякже. Бачила такі в кімнаті.

Точно. Брюсе, принеси мітлу.

Позбудемося…

-О боже! Моя голова! -Візьми мітлу!

То що, підеш?

Мені не потрібен доктор Гершкопф. У мене все добре.

У будинок таки прокрався шкідник.

От чорт!

-Візьми фотоапарат. -Так.

-Я візьму її на себе. -Так.

Добре.

Ну от.

-Дебора! -Де він?

Я теж рада тебе бачити.

-Ти передала мої повідомлення Марті? -Так. Усі вісім.

Точно? Бо він не передзвонив.

Може, через те, що ви розійшлися.

Ні. Філліс, ніхто по факсу не розходиться.

Згодна, але бувають і гірші способи.

Мій чоловік розірвав наш шлюб, трахнувши секретарку.

Тому краще вже по факсу.

Мені байдуже. Просто… Так.

Хочу його побачити.

-Його тут нема. -Він не зможе ховатися вічно.

Таки зможе.

Він мені винен.

Припиняймо цю мурню. Не сьогодні. Сьогодні не можу.

Він нічого тобі не винен. Це кінець.

Нам треба поговорити.

Це особисте.

Ти знову вагітна?

-Як ти смієш мене звинувачувати? -То це вперше?

-Пішла ти, Філліс. -Послухай.

Марті – хороший.

Занадто хороший. А от я на це не страждаю…

І я не дам тобі на ньому їздити.

Ти його сторожовий пес?

Гірше. Я його сестра.

Сторожовий пес тільки вкусить, а от сестра вирве тобі трахею

й зіграє на ній, як на флейті.

Бачиш різницю?

Філліс, це тебе не стосується!

Ти помиляєшся!

Марті мене стосується.

Ясно.

Що ж.

Якщо він мені до вечора не передзвонить, будуть неприємності.

Ну то будуть неприємності.

-Великі неприємності. -Я з першого разу почула.

-Поцілуй мене в зад, Філліс. -Гарно.

Тупа сучка.

Гарно.

Широко всміхніться на три. Раз, два, три.

О боже. Знаєте що?

Не всміхайтеся. Просто не хмуртеся так.

Ніби хтось клонував близнюків з «Сяйва».

Містере Ейблмен, хвилинку.

Брюсе, познімаєш? Переконай їх усміхнутися.

У них вигляд, ніби ми їх викрали.

Постараюся.

Погляньмо, ви замовляли

театральну завісу з велюрового напівоксамиту.

-Зі складками-метеликами. -Так.

Як бачите, вирівняний ворс і матове покриття.

Це блідо-рожевий? Якийсь темний.

Та ні, блідо-рожевий. При такому світлі здається темнішим.

-Не знаю… -Також маємо

для вас театральну сітку й бокові завіси.

Покажіть завіси.

А це що таке?

Чорна велюрова завіса.

З вивороту.

Це підкладка.

Нащо?

Для кращої світлонепроникності.

Я підкладки не замовляв.

Ми рекомендуємо

нашивати її на нові завіси,

бо з підкладкою повільніше зношуються.

Ви глухий? Я її не замовляв.

Ми не шиємо завіс без підкладки.

-Не сумніваюся. -Бо так

-вони довше зношуються. -Щоб здерти більше грошей.

-Послухайте. -Ви послухайте.

Такого безглуздя не було, коли всім керував ваш батько.

Я роблю якнайкраще.

Я ходжу сюди тридцять чотири роки.

-І ми раді співпраці. -Де Джером?

-Дядько вже тут не працює. -Чому?

Бо… складно пояснити.

Хочу говорити з Джеромом.

Зачекайте, будь ласка.

Містер Ейблмен!

Добрий день!

Я не заплачу ні цента, поки не поговорю з Джеромом.

Зрозуміла.

Я підійду через хвилинку.

Марті, що ти робиш?

Ти мусиш вийти.

Марті, перестань. Марті, відпусти.

Перестань.

У тебе напад паніки?

Та що з тобою?

Чого ти… Чого ти боїшся?

Це всім невдоволений меламед, у якого з тридцяти років вуха волоссям обросли.

Чого ти так боїшся?

Глянь на мене. Ти тепер головний. Ти бос.

Боси не жують тканину, Марті.

Що таке? Марті, ти непритомнієш?

Устань негайно. Припини.

Ти повинен туди вийти. Ти…

Перестань! Марті, встань!

Ти знущаєшся?

Прокляття, Марті!

Даруйте, Марті пішов на дуже важливу зустріч.

За шторою?

Так, за шторою. Чим вам допомогти?

Він нашив підкладки на бокові завіси. Я їх не замовляв.

Якщо не заберете їх з рахунку, я у вас більше не замовлятиму.

Нам буде дуже жаль з вами прощатися.

Вашого батька це засмутило б.

Це правда.

Утім, його все засмучувало, тому…

Бувайте, містере Ейблмен.

Вставай.

Іди сюди.

Марті.

Глянь на себе.

Дорослий чоловік сповзає по стіні