Wild Strawberries (Smultronstället)

Спілкуючись із людьми,

ми переважно обговорюємо й оцінюємо

характер і поведінку інших.

Саме тому я розірвав

усі так звані стосунки.

Це зробило мою старість досить самотньою.

У моєму житті було багато тяжкої роботи, яка надала йому сенсу.

Воно почалося як праця задля хліба з маслом,

що переросла в любов до науки.

У мене є син, теж доктор, він живе у Лунді.

Він не один рік у шлюбі. У них немає дітей.

Моя стара мати досі дуже діяльна попри свій вік.

Моя дружина Карін померла багато років тому.

Вечерю подано, професоре Борг.

Дякую.

Мені пощастило мати добру економку.

Може, варто додати, що я старий педант,

що іноді дратує

і мене, і оточуючих.

Мене звуть Ісак Борг,

мені 78 років.

Завтра я отримаю почесний титул в соборі Лунда.

СУНИЧНА ГАЛЯВИНА

На світанку 1 червня

мені наснився дивний і дуже неприємний сон.

Мені снилося, що протягом моєї ранкової прогулянки

я заблудився серед безлюдних вулиць

між порожніх будинків.

Ви хворі?

Фрьокен Агда, будь ласка, приготуйте сніданок. Я поїду машиною.

Будь ласка, професоре! Поверніться в ліжко і я принесу вам каву о дев'ятій,

ми вирушимо о десятій, як заплановано.

О, та ну, я обійдуся без сніданку.

А хто спакує вам фрак?

- Я сам. - А як же я?

Можете їхати машиною або летіти. Як захочете.

Я так чекала дня, коли ви отримаєте почесний титул.

І ми вже все продумали,

а тепер ви їдете машиною.

Церемонія починається аж о п'ятій.

Якщо я поїду одразу, то в мене є 14 годин до церемонії.

Ви усе зіпсуєте!

Як же ваш син? Він вас чекатиме в аеропорту в Мальмо!

Можете вигадати пояснення.

Якщо ви поїдете машиною, буде вже не те.

Послухайте, фрьокен Агда!

Їдьте машиною, і ви зіпсуєте кращий день мого життя.

Ми не одружені, фрьокен Агда.

Я щоночі дякую за це Богові.

У 74 роки я ще при своєму глузді, тож якось це переживу.

Це ваше останнє слово?

Так.

Я віддаю життя егоїстичному дратівливому чоловікові,

який ніколи не думає про ту, яка йому вірно служить 40 років.

Неймовірно, що я мирився...

із вашим бурчанням так довго.

Тільки скажіть, і я завтра піду.

Усе одно я поїду машиною, а ви робіть, як вам заманеться.

Я, здається, доросла людина, і мені не потрібні ваші накази.

Ніхто не вміє пакувати, як ви, фрьокен Агда.

Справді?

Стара буркотуха.

Зварити вам пару яєць?

Так, будь ласка, якщо ви будете такою неймовірно милою.

Мені мали б присвоїти звання почесного ідіота.

Потішу стару подарунком.

Не люблю ображених людей.

Та я й мухи не ображу, що вже казати про фрьокен Агду.

Тост?

Ні, не хвилюйтеся через мене.

І чому ви гніваєтеся?

Вип'єте зі мною чашечку?

Доброго ранку, дядьку Ісак.

Ну, ну, і чому моя невістка так рано на ногах?

Хто ж спатиме, коли ви і тітка Агда піднімаєте такий шум?

Ніхто не сварився.

Ні, аж ніяк.

Ви до Лунда їдете на машині?

Так.

Можна мені з вами?

Їдеш додому?

Так, я хочу додому.

Додому до Евальда?

Не треба запитувати чому.

Я б поїхала поїздом, якби могла собі це дозволити.

Звичайно, можеш поїхати зі мною.

Я буду готова за десять хвилин.

Господи!

Будь ласка, не кури. Я не можу терпіти сигаретного диму.

Я забула.

Має ж бути закон, який забороняє жінкам палити.

Чудова погода.

Так, але задушливо.

- Думаю, буде гроза. - Я теж так думаю.

Дай мені сигару.

Це стимулює і розслабляє. Чоловічий порок.

А які пороки можуть бути в жінок?

Плакати, народжувати і злословити на сусідів.

А скільки вам років насправді, дядьку Ісак?

А чому запитуєш?

Просто. А що?

Я знаю, чому ти запитала.

Та ну.

Не вдавай. Я тобі не подобаюся. Ніколи не подобався.

Я знаю вас тільки як свекра.

Чому ти їдеш додому?

Імпульсивно. Більше нічого.

Евальд мені, до речі, сином доводиться.

Так і є.

Ми з Евальдом дуже схожі. У нас є свої принципи.

Не треба мені цього казати.

Візьмемо, наприклад, цю позику.

Я вже знаю, що ви збираєтеся сказати.

Він мав би усе виплатити, коли став кандидатом наук.

Це справа честі для нього повернути 5000 на рік

і так далі, так далі.

Обіцянка є обіцянка.

Для нас це означає, що ми більше ніколи не будемо вільними,

що ваш син боржник до смерті.

У вас свої прибутки.

Особливо коли зважити на факт, що ви багатій

і вам не потрібні гроші.

Обіцянка є обіцянка. І я знаю, для Евальда це справа честі.

Можливо. Але він також ненавидить вас.

А що ти маєш проти мене?

Чесно?

Так, я ж тебе запитую.

Ви егоїстичний старий, дядьку Ісак.

Ви вкрай жорстокий і нікого, крім себе, не слухаєте.

Але ви ховаєте все це за своїми старомодними манерами і шармом.

За вашою доброзичливою зовнішністю ви твердий як цвях.

Але ви не надурите нас, бо ми бачили вас зблизька.

Пам'ятаєте, коли я приїхала до вас місяць тому?

У мене була дурна думка, що ви можете допомогти Евальду і мені.

Тому я попросилася пожити з вами тиждень-два.

Пам'ятаєте, що ви відповіли?

Я сказав, що я буду дуже радий.

Може, ви забули, але ви сказали:

"Не намагайтеся втягувати мене у ваші сімейні проблеми.

Мені плювати.

Ви з Евальдом і розбирайтеся".

Я таке сказав?

- І не тільки. - О, ні.

Це були ваші слова:

"Я не поважаю душевних мук,

тому не приходьте до мене плакатися.

Якщо треба терапія, краще зверніться до психіатра.

А може, до священика? Це зараз модно".

Я таке сказав?

Ваші судження дуже категоричні, дядьку Ісак.

Дивно, як я все це терпіла.

Мені подобалося, що ти в домі.

Як кішка.

Кішка чи людина.

Ти гарна молода жінка, мені шкода, що я тобі не сподобався.

- Це не так. - Справді?

- Мені вас шкода. - Шкода?

Я хотів би розказати тобі сон, який мені наснився сьогодні.

Мене не дуже цікавлять сни.

Ні. Ні, звичайно.

Куди це ви?

Хочу показати тобі дещо.

Ми тут жили щоліта перші двадцять років мого життя.

Нас було десять дітей. Мабуть, ти знаєш.

Тут зараз хтось живе?

Ні, не цього літа.

Я піду поплаваю, якщо ви не проти. У нас повно часу.

Так, саме так.

Те саме місце, де росте суниця!

Може, я став трохи сентиментальним.

Може, я став трохи втомленим

і відчуваю смуток.

Можливо, я почав думати про те, про се,

пов'язане із місцями, де я грався у дитинстві.

Я не знаю, як це сталося,

але ясна дійсність

розчинилася у ще ясніших образах пам'яті,

що виникли перед моїми очима

із переконливістю справжнього потоку подій.

Саро.

Саро,

це твій кузен Ісак.

Ну, я постарів, звичайно, тож виглядаю інакше.

Але ти, ти зовсім не змінилася.

Доброго ранку, мила кузино. Що ти робиш?

Збираю суницю, дурненький. Хіба не бачиш?

Хто пахнутиме цими запашними ягодами

зібраними рано-вранці гарною юною жінкою?

Нісенітниця. Ти добре знаєш, що сьогодні іменини дядька Арона.

Я забула приготувати подарунок.

Тому натомість я дам кошик суниць.

Я допоможу тобі.

Бачиш, Зігбрітт і Шарлотта зробили аплікацію, Анжеліка спекла пиріг,

Анна намалювала гарну картину,

Крістіна і Біргітта написали пісню, яку йому заспівають.

Це найкраще. Дядько Арон глухий, як тетеря.

Він буде дуже задоволений, а ти дурненький.

Яка в тебе гарна шийка.

Ти знаєш, ти не повинен це робити.

- Хто це каже? - Я кажу.