200 บรรทัดแรก
Фільм відреставровано компанією Крітеріон Колекшн
Фільм компанії Парамаунт Пікчер
Кірк Даґлас у кінокартині
"ТУЗ В РУКАВІ"
А також - Джен Стерлінг
Боб Артур, Портер Гол, Френк Кейді, Річард Бенедикт, Рей Тіл, Френк Джаквет
Сценарій - Біллі Вайлдер та Лессер Семюелс, і Волтер Ньюмен
Оператор - Чарльз Б. Ленґ молодший
Композитор - Ґ'юго Фрідхофер Монтаж - Артур Шмідт
Режисер та продюсер - Біллі Вайлдер
"Гараж Чіко. Альбукерке, Нью Мексико Послуги ремонту та евакуації"
"Альбукерке Сан-Буллетін"
Агов. Станьте на узбіччі. "Альбукерке Сан-Буллетін"
Зачекайте тут.
Хау.
Доброго дня, сер.
- - Слухаю?
Я хочу побачитися з босом. Як кажеш його звуть?
- Я не казав. - Кейджі, хмм?
Пан Бут видавець та власник.
Гаразд. Передай пан Буту, що з ним хоче побачитися пан Тейтум.
Чарльз Тейтум з Нью-Йорку.
З якого приводу?
Слухай, хлопче, просто запитай у нього чи хоче він заробляти 200 доларів на тиждень.
Що ви казали ви продаєте? Страховку?
Я не казав.
Кейджі, хмм?
Напис у рамці на стіні: "Кажи правду"
Оце так. Хто це сказав?
Ну, це сказав пан Бут, проте вишивку робила я.
- Оу. - Заходьте.
Якби ж мої цитати теж так вішали.
Якщо колись таки вийде, то виш'єте їх для мене?
Оу.
- Пане Тейтум? - Так, сер.
- Кажіть. В чому справа? - Ну, пане Бут.
Я проїжджав повз крізь Альбукерке. Поснідав тут. Прочитав вашу газету.
Гадав, вам буде цікава моя реакція.
- Ще б пак. - Ну, сер, я ледве не зблював.
Маю на увазі, я не очікував рівня Нью Йорк Таймс.
Проте навіть для Альбукерке, це занадто Альбукерке.
Гаразд. Повертаю вам ваш п'ятак.
А тепер, щодо цього заробітку 200 доларів на тиждень?
Схоже, ви не знайомі з моїм ім'ям.
Не можу сказати, що знайомий.
Це мабуть, тому що, у вас тут немає газет зі східного узбережжя.
Я гадав, що може, сюди час від часу потрапляє примірник Супер Чіф...
і можливо, ви бачили мою авторську колонку.
Чарльз Тейтум?
Я працював у Нью Йорку, Чикаго, Детройті.
- Що про ті 200 доларів? - Якраз до цього йшов.
Пане Бут, я журналіст вартий 250 доларів на тиждень.
- Ви можете мене мати за 50. - Чому ви такі до мене щедрі?
Я все знаю про газету, згори донизу і по боках.
Я можу їх писати, редагувати, друкувати, завертати, продавати.
- Я не шукаю зараз співробітника. - Я можу займатися великими і малими новинами.
А якщо новин не буде, то я піду вкушу собаку.
- Давайте 45 доларів. - Чому ви дешевієте?
Правильне питання, ураховуючи, що я був найкращим на кожному місці роботи.
Ви будете раді дізнатися, що мене звільнили з усіх 11 газет...
загальним тиражем сім мільйонів копій...
з причин, якими я не хочу вас зануджувати.
Продовжуйте. Занудіть мене.
Я дуже вправний брехун. В свій час я багато брехав.
Я брехав чоловікам, які вдягають ремені. Я брехав чоловікам, які вдягали підтяжки.
Але я ніколи не був достатньо дурним, аби брехати чоловікам, яка вдягають, і ремені і підтяжки.
Що ви казали?
Ви справляєте вигляд обережного чоловіка, який перевіряє і перевіряє двічі.
Тому я розповім вам чому мене звільнили.
У Нью Йорку, у реакцію на мою статтю на газету подали в суд за наклеп.
В Чикаго, в мене дещо почалося з дружиною видавця.
У Детройті, мене помітили за розпиванням в робочий час.
- У Клівленді-- - Я зрозумів.
І ось, зараз я опинився в Альбукерке без грошей...
зі зламним підшипником, неякісними шинами та понівечною репутацією.
Неякісні шини це небезпечено.
Єдиним моїм шансом повернути своє місце--
це робота в газеті невеликого містечка, як ваше...
і очікування, сподівання та молитви за якийсь великий прорив--
щось, за щоб я міг би вчепитися...
щось, щоб проковтнули Телетайпи і прохали про ще одну порцію.
Лиш одна вдала справа-- Авторське від Тейтума--
і вони б розтелили червону доріжку.
Бо коли вони тебе потребують, вони пробачають та забувають.
Але до того часу, пане Бут, ви матимете найкращого журналіста, якого ви коли-небудь мали.
Гаразд, 40 доларів. Коли можу починати?
Не тисніть.
- Сподіваюся, я вас не перелякав. - Ну, не знаю.
За справу про наклеп я не переймаюся, бо я сам адвокат.
Я перевіряю і перевіряю двічі все, що друкую.
Авжеж. Ремені та підтяжки.
А щодо дружини видавця...
Вам варто знати, що місіс Бут вже тричі, як бабуся.
Тому, якщо ви з нею щось почнете, то ви їй тільки полестите.
Щодо випивки-- Ви багато п'єте?
Не багато. Проте часто.
У нас правило в газеті. Ніякої випивки в офісі.
- А щодо куріння? - Без проблем.
І в нашому офісі я плачу 60 доларів на тиждень.
Я згоден.
- Де мій стіл? - Той, біля входу.
Можливо, ви вже звільнетеся в суботу.
Чим швидше, тим краще.
Дякую, Джеронімо. Передай це гравіювальникам.
Що це таке?
В них більше немає курячої печінки. Я приніс вам тако з куркою.
Тако з куркою?
Вони більше не готуватимуть для вас курячу печінку.
Її ніхто не купує. А також не буде часникових маринованих огірків.
Коли будуть писати історію цього розпеченого Сибіру,
то напишуть оці ганебні слова:
"Ніякої більше курячої печінки."
Більше ніяких часникових маринованих огірків.
Ніякого ресторану "У Лінді." Ніякого Медісон Сквер Гардену.
І ніякого Йогі Берра.
Ви знаєте про Йогі Берру, пані Деверіч?
- Перепрошую? - Йогі Берра!
Йогі? Це що, якась релігія, чи що?
Ще і як-- Це віра в Нью Йорк Янкіс.
Знаєте, в чому проблема з Нью Мексико, пане Вендел?
Забагато відкритого повітря.
Дайте мені тих вісім миршавих ялинок перед Рокфеллер центром.
Цього повітря мені буде достатньо.
Ніяких метро із кисло-солодким запахом.
Як ви можете без цього шуму?
Без цих чудових криків восьми мільйонів мурах, які б'ються, лаються, кохають.
Ніякого театру. Ніяких мюзиклів.
Ніяких вишуканих паночок всередині переповненого бару.
А найгірше з цього, Гербі...
ніякого 80-го поверху, з якого інколи так і хочеться зістрибнути.
Чаку, це одна з твоїх заїжджених платівок?
Давай послухаємо її зворотній бік.
Гаразд. Зіграю її для вас.
Коли я сюди приїхав, то чекав, що це буде на місяць, можливо, на два.
А вже пройшов рік.
А виглядає це як довічне.
Де воно? Де той шмат хліба з пилкою у ньому?
Де, та велика історія, яка б забрала мене звідси?
Пройшов рік, і які у нас гарячі новини?
Гонки на саморобних машинах.
Торнадо, який нас зрадив, оминув і полетів до Техасу.
Старигань, який заявив, що він справжній Джессі Джеймс--
допоки вони не дізналися, що він крадій курей з Галлопу...
на ім'я Шімелмачер.
Я застряг тут, друзі.
І застряг на довго.
Лише, якщо, ви--
Пані Деверіч, замість того, щоб писати поради для домогосподарок...
з приводу того, як вивести плями чилі з синіх джинсів...
чом би вам не стати причетною до трупа у багажннику?
Як вам, пані Деверіч?
Я можу створити чудо з вашим розчленованим тілом.
Ох, пане Тейтум. Годі вам.
Або ви, пане Вендел.
Якби ви кинули цю сигару у вікно--
і так далеко, ген далеко до Лос Аламос--
А потім бум!
Оце б була історія.
Я ж казав, що ніякої випивки в офісі.
Я гадав, я можу тобі довіритися.
Який у вас підозріливий характер, пане Бут.
Гмм.
Гарний, егеж?
Я роблю їх кожної ночі, коли вдома. Роблю їх з сірників та зубочисток.
- Вони заспокоюють мої нерви. -
Пробач, Тейтум.
- Можливо, тобі справді потрібна зміна обстановки. - Ще б пак.
Тоді у мене для тебе новина. Ти на кілька днів їдеш за місто.
- Як далеко і в якому напрямі? - Округ Лос Барріос.
У них там полювання на гримучих змій, і я хочу, щоб ти про це написав.
- Полювання на гримучих змій? - Так.
І прихопи з собою Гербі. Зробимо ще фотографії.
Полювання на гримучих змій? Хіба, ж це не чудово?
Справжнє "зупиняйте друк, виривайте головну сторінку,
готуйтеся до заміни" завдання.
Гарно тобі провести час, Чаку. Побачиш вид за містом.
І не переймайся. Я сам вкладу папір спати.
Ну, схоже, ми починаємо другий рік зі справжньої сенсанції.
Гаразд, хлопче, збирайся.
Знаєш, Чаку, з цього може вийти гарна стаття.
Не треба її відкидати.
Це насправді цікава картина - тисяча гримучок у підліску...
і купа чоловіків, які намагаються їх виманити та прикінчити.
Велике діло. Тисяча гримучок у підліску.
От якби 50 гримучок на свободі у Альбукерке.
Як той леопард в Оклахома Сіті.
Ціле місто у паніці.
Спустошені вулиці. Забарикадовані будинки.
Евакуація дітей.
Кожен чоловік озброєний.
П'ятдесять вбивць на свободі. П'ятдесять.
І їх впольовують, одна за одною.
Вони впольовують 10, 20.
Цифра росте. Вони вполювали 40, 45. Вже 49.
А де ж остання зміюка?
В дитсадку? В церкві?
В людному ліфті? Де?
Здаюся. Де?
У шухляді мого стола, хлопче.
Схована. І ніхто про неї не знає, розумієш?
No comments yet. Be the first to leave one.