Creed II

КИЇВ, УКРАЇНА

Так. Усе вийде.

…цього вечора у готелі «MҐM-Ґранд», Рою.

Знаєш, коли Адоніс Крід програв Рікі Конлану на прізвисько Красунчик,

то неабияк усіх зацікавив.

Бій був епічним,

відтоді Крід здобув шість перемог,

а сьогодні він змагатиметься з Денні Вілером на прізвисько Каскадер,

аби стати чемпіоном світу у важкій вазі.

Варто згадати, що Крід побився об заклад на свій мустанг,

ще перед спарингом, Рою.

Подейкують, що сьогодні той самий мустанг знову на кону.

Ну гаразд, усім на вихід. Уперед.

-Привіт. -Привіт.

Усе добре?

Так. Не опускай праву руку, гаразд?

Ліва d нього не менш сильна.

-Так. -Добре.

Уже похезав?

Гаразд.

Звичайнісінький бій, так?

Ти зможеш.

До рингу ведуть три сходинки.

Лише три.

Сьогодні може здатися, що це здоровенний схил.

Зайшовши за канати,

ти опинишся в найсамотнішому у світі місці,

адже там лише суперник,

що жадає твоєї поразки.

Тож зараз тобі слід запитати себе:

ти прийшов сюди, аби довести щось іншим

чи аби довести щось самому собі?

Самому собі.

Правильно.

-Тепер і я спитаю. -Про що?

Що з твоїм волоссям?

Причесався. Це ж особливий вечір.

Чи не слід тобі думати про щось інше, мудрагелю?

А тепер іди й покажи всім.

І поверни свій мустанг.

Ці хлопці неабияк себе показали в четвертому раунді.

Наразі Крідова молодість бере гору над досвідом Вілера.

Уперед, хлопче. Ну-бо!

Можливо, це найзахопливіший момент кар'єри Кріда,

-бо сьогодні він б’ється за пояс… -Захист! Ухиляйся.

-Тримай захист! -…що мав і його тренер Роккі Бальбоа,

і його батько знаменитий Аполло Крід.

Вілер мов би прокинувся. Ми вже це бачили, Рою.

Вілер вибухає, коли вчуває кров.

Повертайся.

Ді, ну ж бо!

Це міг бути нокаут.

Але Вілер уже не той, Крід, безсумнівно, це відчуває.

Ти дістав його. Не відступай!

Крід зібрався, він хоче взяти своє.

Він завдає потужного удару лівою!

Крід не відступає, Максе. Він рухається, але не тікає.

Бий зараз! Вище руки!

Лише погляньте на їхнє завзяття.

Донні, уріж йому!

Ще один хук лівою,

-Вілер відступає. -Ну ж бо, хлопче!

Хитрий, неочікуваний аперкот

неабияк зачепив Вілера, Рою.

Так, він ледь втримується на ногах.

-Ще один потужний удар! -Не відступай!

Крід дає йому прочуханки. Вілер робить все, що в його силах.

Вілер упав! Він лежить на рингу!

Полеж, хлопче!

Гляньте-но сюди! Скажіть, щоб повернув мої ключі!

Підіймайся!

Ну ж бо! Вставай!

-Вілер підіймається. -Один!

-Лежи! -Навряд це

-йому вдасться, Рою. -Два!

Три!

Чотири!

П'ять!

Шість!

Сім! Вісім!

Дев'ять!

Усе.

Це кінець, Максе.

Не може бути! Адоніс Крід…

Женіть мої ключі!

…чемпіон світу у важкій вазі.

-Розумієш, що ти щойно зробив? -Так.

Любий, ти розумієш, що щойно трапилось?

Так.

Згадаймо, як розпочинав цей хлопчина:

боєць починав із напрочуд несприятливих умов, Рою.

Він здолав

довжелезний шлях і опинився на вершині світового боксу…

-Неймовірно! -Крід!

Бути головним претендентом — це одне.

А стати чемпіоном — зовсім інша річ.

Це його перший крок до створення власної історії,

не можу дочекатися, аби побачити, що далі чекає на Кріда.

-Що скажеш? -Дуже… Дуже красиво.

-Серйозно? -Так.

Нам слід поквапитися. Вона ось-ось вийде з душу.

Чому раніше мені не розповів, Донні?

-Не знав, чи виграю. -А це тут до чого?

Не знаю.

Просто скажи, що слід зробити.

Стань на коліно.

-Так хтось ще робить? -Можеш повідомлення надіслати.

Облиш, дядьку, я серйозно, розумієш?

А що ти казав?

-Едріан? -Ага.

Це було дуже давно.

Пішли ми в зоопарк. Була зима. Сипав сніг.

У повітрі була морозна свіжість.

Там був тигр. І йому на спину нападав сніг.

-А він ходив собі. -Так, ясно.

-А сказав ти їй що? -Саме хотів розповісти тобі.

І тоді я спитав…

чи не дуже вона заперечує стати моєю дружиною.

Це, на хлопський розум, майже те саме, що «ти мій світ,

ти зробила мене кращим, ніж я заслужив».

Уторопав?

Отож.

Слухай, вимкни мозок,

нехай усе скаже твоє серце.

Клац.

У тебе все вийде.

-Вимкнути мозок? -Так.

Гаразд.

-Добре. -Добре.

Гаразд, так і зроблю.

Агов, дядьку.

У тебе все добре?

Так, чудово. Дякую.

-Пречудово. -Добре.

Усе добре.

Вийдеш за мене?

Послухай, Бі.

Ми зустрічаємося вже декілька років,

і між нами щось особливе.

Не знаю, як описати почуття,

що виникають, коли ти поруч зі мною,

та я не можу без них.

Можливо, це видається божевіллям, та я хочу запитати…

Ти вийдеш за мене?

Я досі голодна, любий. І чому б це?

Ти серйозно, Ді?

Так, серйозно.

-Облиш ці жарти. -Я не жартую.

Ти не чула?

Що саме?

Що я не чула, Ді?

Що ти сказав?

Ти й так все знаєш.

Нагадай мені.

Я сказав, що кохаю тебе

і не можу без тебе.

Ді, ти усвідомлюєш, що робиш?

-Так, здається. -Здається?

-Любий! -Я хотів сказати…

Я серйозно, Бі,

ти єдина,

з ким я хочу провести життя.

Тож, Б'янко Тейлор…

ти вийдеш за мене?

Йоу.

Йоу.

-Йоу — це так? -Так.

-Ти згодна? -Так!

Так.

Вікторе! Коли закінчиш, то розвантаж цемент.

А малий нічогенький.

Гадаю, добру новину ви вже чули.

Час настав.

Не думав повернутися в Лос-Анджелес?

Облиш, Філадельфія — це ж твоє місто.

Так, та гадаю,

було би чудово мати більше простору. І мама твоя там…

І компанії звукозапису.

Мою музику могло б почути більше людей.

Видається, що у Філадельфії я вже всього досягнула, розумієш?

Та і час не на моєму боці.

А як же Роккі?

У нього своє життя, Ді.

А нам час будувати своє.

Так, Едріан, день сьогодні прохолодний.

Я кілька разів телефонував нашому синові Бобі.

Й одразу клав слухавку,

бо гадки не маю, що йому сказати.

ЕДРІАН БАЛЬБОА 10.03.1950 — 11.01.2002

Бо що, як він живе своїм життям,

а я для нього вчорашній день?

Просто зайвий.

І що мені з цим робити?

Постукати в його двері й сказати: «Здоров, як ти?

Сто років не бачились». Не знаю.

Я сумую за тобою.

«У МАКСА» СТЕЙКИ, САНДВІЧІ, НАПОЇ

Ти такий вдоволений, відтоді як повернув її.

-Ти про що? -Про ось цю твою усмішку.

Усе вишкіряєшся.