Out of the Past

РКО рейдіо пікчерз представляє: Роберт Мітчем та Джейн Ґрір

У фільмі - З МИНУЛОГО

У фільмі також знімалися: Кірк Даґлас, Ронда Флемінґ, Річард Вебб

Стів Броді, Вірджинія Г'юстон, Пол Валентайн, Дікі Мур, Кен Найлс

Виконавчий продюсер - Роберт Спаркс

Сценарій - Джеффрі Гоумс За мотивами роману "Будуючи власну високу шибеницю"

Оператор - Ніколас Мусурака

Композитор - Рой Вебб Монтаж - Семюель І. Бітлі

"Бриджпорт"

Продюсер - Воррен Дафф

Режисер - Жак Турн'єр

"Автосервіс Джеффа Бейлі"

Де Бейлі?

І глухий і дурний, егеж?

По губах вмієш читати?

Де Бейлі?

Він сьогодні повернеться?

Давай.

"Кафе Марні"

- Привіт, Марні. - Погляньте хто повернувся.

- Ти що пофарбувала волосся? - А що?

Я продовжуватиму сприймати тебе блондинкою.

Ураховуючи скільки ти про мене думаєш, я можу бути і лисою.

Шинка на житньому хлібі. Ти сумувала за мною, дорогенька?

Якщо б не я, то не можу згадати, хто б ще сумував.

- Але одне скажу напевне, Бейлі точно не сумував. - Як і ти.

Вона твоя дівчина, але він не мій чоловік.

Мені то байдуже. Кажу, що бачу.

А ти впевнена, що не бачиш, те що чуєш?

В цьому місті не стається нічого, про щоб я не чула.

Я лиш говорю про те що я бачу. Вони кожного дня їздять на риболовлю.

Не забувай про сендвіч.

Я можу відчути дві речі за 50 метрів: згорілий гамбургер та роман.

У тебе відвідувач.

- Чого бажаєте? - Каву.

- Більше нічого? - Вершки.

- Куди їздив цього разу? - До Лос Анджелесу.

- Кава? - Ні, дякую.

Спершу в неї був ти, а зараз в неї ти і Бейлі.

А я єдине, що лишилося у мене це старіння.

Дякую, Марні. Побачимося пізніше.

Гмм. Мабуть, щось не те сказала.

Говорите ви не мало.

Люди не хочуть чути те, що їм варто знати.

І це найбільша проблема у світі.

Або це, або ви стоїте не з того боку прилавку.

- Розкажіть мені дещо. - Не знаю, чи зможу.

Ем, цей Бейлі, який вас діймає, він власник заправки?

- Ви з ним знайомі? - Можливо, я його один раз зустрічав.

Якщо він буде кружляти навколо дівчини Джима, то його більше ніхто не захоче знати...

...і шкода, якби так сталося.

А ви, ем, часто бачите цього Бейлі?

Так, кожного дня, звідси.

Мене завжди цікавило, що з ним трапилося...

...а одного дня я проїжджаю повз, а його ім'я на вивісці.

- Світ насправді невеликий. - Так, або вивіска завелика.

- Вони сьогодні просто не клюють. - Можливо пізніше заклюють. Захмарюється.

Вони кажуть, що в день смерті, на хмарці буде написане твоє ім'я.

- Хто каже? - Вони.

Ніколи про них не чув.

А ця не несе нічого, окрім дощу. Гадаєш, час їхати додому?

Так.

- А ти хочеш? - Ні.

Кожного разу, коли дивлюся на небо, то розмірковую про місця, в яких ще ніколи не була.

Так, і кожного разу коли здіймаєш погляд догору, вони ті самі.

- Ти був у багатьох місцях, так? - Забагатьох.

- Яке тобі сподобалося найбільше? - Саме оце тут.

- Гадаю, ти так кажеш про всі місця. - Бачиш оті склепіння там?

Я б хотів там побудувати будинок...

...одружитися з тобою, жити в ньому і нікуди більше не їхати.

Якби ж так і було.

Ти раніше не був одружений, так?

Нічого подібного не пригадую.

Це добре.

Ти б здивувався, коли дізнався, що люди про тебе говорять.

Таємничий Джефф Бейлі.

Моя мати мені каже, що я тебе ще не довго знаю.

І звідки ти приїхав? І чим займався?

Мій батько...

- Нам треба йти. - Щось сталося?

Можливо і ні.

Ось.

Ти і справді загадковий чоловік.

Дякую.

Зі мною хоче зустрітися один чоловік.

Оу.

- Давно не бачилися. - Привіт, Джо. Якби ж я міг сказати, що приємно тебе бачити.

Всі за тобою сумують, Джеффе, але не так сильно, як я.

- Це як? - Коли Віт дивиться на мене...

...він трусить головою, і мріє про те, щоб я був таким само розумним, як ти.

- А яка інша причина? - Я мусив тебе знайти.

- Я щось тобі заборгував? - Не мені.

А кому?

- На яку відстань хлопець може читати по губах? - Не знаю. Колись у нього запитаю.

А на цю відстань?

- Ти не любиш робити помилки, так? - Не маю права їх робити.

Гаразд, ходімо всередину.

- Кумедний в тебе бізнес, Джеффе. - Так, ми з хлопцем постійно регочемо.

Хех. Гадаю, це через те, що це поважна справа.

Офіціантка у кафе навпроти, такої про тебе і думки.

- Як ти мене знайшов, Джо? - Одного дня я їхав по дорозі...

...і кого я бачу, хто заправляє машину? Мій старий друг із давніх часів.

Авжеж, на вивісці зараз інше ім'я.

- Саме тому ти і завітав? - Чому б і ні?

Гаразд, я теж радий був побачитися зі старим приятелем.

Відведу тебе на вечерю, пригощу випивкою, а потім стане пізно...

...ти застрибнеш до своєї автівки і поїдеш, так?

- Майже. - А що ще?

Я все ще на нього працюю, Джеффе.

- На Віта? - Він хоче з тобою зустрітися.

- Так само, як і ти? - Хех.

- Сильніше. - Зрозуміло.

Ніхто більше за Віта тебе так сильно не цінував.

Чи можливо, про мене.

Ну, можливо, і так.

- Гаразд, що йому потрібно, Джо? - Можливо, у нього є щось для тебе.

- Спробуй ще раз. - Хех.

Послухай, Віт ніколи не заводив тебе у погані ситуації, хіба ні?

Він навіть слова не промовив, коли ти вшився, а це багато чого варте.

- Продовжуй. - Він хоче з тобою зустрітися.

Ну, коли ти так про це розповідаєш, що я можу вдіяти?

А ти б міг про це якось інакше розповісти?

- Завтра зранку? - Де?

Озеро Тахо. Поверни направо після затоки Емералд. На схилі буде високий будинок, не пропустиш.

Не зможеш.

Енн? Джоне, це ти її відпускаєш у такому вигляді?

Ти будеш це терпіти, те що той чоловік навіть не підійде до дверей?

Не переймайся через них.

- Любий. - Нічого не допомагає, так?

- Це немає ніякого значення. Просто вони... - О, люба, я знаю, що вони відчувають.

- Не переживай за це. - Не буду.

- Тоді звідки цей похмурий вигляд? - Це через інше.

- Через що? - Той чоловік, який приїжджав сьогодні...

Так?

Хочеш поїхати зі мною на озеро Тахо?

- Зараз? - Так, зараз.

Я хочу тобі дещо розповісти.

Гаразд, Джеффе.

Ти одного разу казала, що колись я муситиму тобі все розповісти.

Це саме той момент.

Ось перший камінь, який скину з серця: Моє прізвище не Бейлі, а Маркхем.

- Маркхем. Джефф Маркхем? - Я повинен був розповісти тобі раніше.

Я хотів, проте все відкладав...

...тому що мені це не подобалося.

- Будь ласка, розкажи, Джеффе. - Дещо з цього може зробити тобі боляче.

Це не має значення.

Тож, наш друг Маркхем жив у Нью Йорку.

Він працював з придуркуватим паном з жирною шкірою на ім'я Джек Фішер.

Ми називали себе детективами.

Це було три роки тому, можливо, і давніше.

Під час зими. У найхолодніший день, який зустрічав у тому місті.

Ми отримали дзвінок, аби зустрітися з великим "опером".

- З ким? - З оператором, букмекером.

Він не прийшов до нас, бо він був великим цабе.

А також, тому що деяка дама зробила у нього чотири постріли із револьвера 38-го калібру.

Один з них був вдалий.

У нього все важко виходило, проте у нього був друг, який був гарячкуватим.

Розумаки, газетники, кого вони намагаються обдурити?

Ну застрелив він сам себе, коли чистив пістолет.

А я витягнув туз із рукава під час гри в Джин.

Не може жінка застрелити чоловіка...

...без здіймання галасу у цілому місті, як у випадку...

З тобою? Покури, Джо.

А ти просто сидиш мовчиш. Чекаєш, коли я почну говорити. Мені це подобається.

Я ні про що не дізнаюся, якщо слухатиму себе.

Гмм.

- Мене дивує, як вона могла так промазати. - Можливо, ви рухалися.

Жінка з пістолетом, як чоловік з голкою.

- А що він тут робить? Я викликав тебе. - Він мій партнер.

- Мені не варто питати, чому ви не зателефонували до поліції? - Подумай.

Хех. Гадаю, ні.

- Що з нею сталося? - Вона втекла від мене.

- І забрала з собою 40 тисяч. - Я хочу її повернути.

Чи гроші?

Знаєш, одного разу я поставив сорок тисяч на коня, який прибіг останнім, тому я купив його.

Так, я розумію про що ти.

О, ти помиляєшся. Я поселив того коня на гарному зеленому пасовиську...

...щоб він ніколи не опинився на треку.

Тоді можливо, тобі треба час від часу його навідувати.

Ні, я хочу її повернути. Коли побачиш її, все зрозумієш.

Можливо, вона просто імпульсивна.

- То може на цьому і зупинимося? - Я можу зупинитися.

Отримаєш п'ять тисяч зараз, і п'ять, коли повернеш її.

І на витрати.

Це повинно було бути першим, що ти сказав.

- Знайди її, Джеффе. Поверни її. - Чому я?

Ну, я знаю багатьох розумних хлопців, і кількох чесних, а в тебе є і те, і інше.

Що з нею буде?

Я нічого їй не зроблю.

Гаразд.

Надайте мені інформацію про її родину, фотографії, будь-що цікаве.

- Ти це отримаєш. - Я вас проведу.

Принесеш, Джо. Гаразд, ходімо.

О, до речі, не скажете її ім'я?

- Кеті Моффет. - Дякую.

Оце так панянка. Гуска у бігах із сорока тисячами.

Знаєш, як для розумника, той Стерлінг тобі довіряє, егеж?

А чому б і ні?

- Я їду з тобою? - Ні.

О, йому не сподобався мій характер, так? Ну, я все ще в грі, Джеффе, все порівну.