I Confess

"Я СПОВІДАЮСЯ" Альфреда Гічкока

У головних ролях: Монтгомері Кліфт

Енн Бакстер

А також: Карл Молден Браян Агірн

О.Е. Хассе Роджер Денн Доллі Гаас Чарльз Андре

Сценарій Джорджа Таборі та Вільяма Арчібальда За мотивами п'єси Пола Ентліма

Композитор - Дмитро Тьомкін

Режисер - Альфред Гічкок

"Напрямок"

"Напрямок"

"Напрямок"

"Напрямок"

Хто там?

Келлер.

Що ти робиш тут, в такий пізній час?

Я... Я хотів помолитися.

Щось трапилося?

Я...

Я можу чимось зарадити?

- Можу допомогти? - Мені вже ніхто не допоможе.

Я скористався вашою добротою.

Як?

Ви дали мені та моїй дружині - дім, роботу, навіть дружбу.

Я відчув, що ви дасте можливість бути вашим другом.

Це дивовижна річ для біженця, німця, людини без дому.

Але зараз ви зненавидите мене.

Келлере, я нікого не ненавиджу.

Зненавидите, після того, що зробили для мене.

Ви довіряли мені.

Ви побачили, що ми з дружиною не звичайні слуги.

Саме ви знайшли для нас більш приємну роботу, тут у дорміторії.

Моя дружина, вона так тяжко працює...

Серце крається.

В чому річ?

Я мушу вам зізнатися.

Я мушу комусь розповісти.

Я хочу сповідатися.

Сповідаюся всевишньому богу, і вам, Отче, я згрішив.

Коли ви востаннє сповідалися?

Не пам'ятаю.

Хоча б приблизно?

Я вбив пана Віллета.

Продовжуйте.

Віллета, адвоката.

Я сьогодні вночі прийшов до його будинку.

Я йшов вкрасти гроші.

Я одягнув рясу, аби уникнути уваги.

Але він помітив мене.

Він збирався зателефонувати у поліцію.

Він збирався зателефонувати у поліцію, і я хотів його зупинити.

Я не хотів його вбивати.

Альмо, я не вбивця.

Це був нещасний випадок.

Справа була у грошах.

Як мені було дивитися на те, як ти гаруєш?

Я не спав ночами, і зрозумів, "Нам потрібно лише 2000 доларів."

Альмо, з двома тисячами, ми б могли почати нове життя.

Віллет був багатий.

Але я не можу їх залишити.

Так сказав мені Отець Логан. Я мушу їх повернути.

Я пообіцяв йому.

Це так важко, Альмо.

Так небезпечно.

Вони впіймають мене.

Вони повісять мене.

Я не можу.

Я не можу.

Отець Логан піде до них. Він їм розповість.

Він розповість їм?

Він не може розповісти їм те, що він почув на сповіді.

Прийде поліція.

Чому, Альмо?

Чому вони сюди прийдуть?

Вони нічого не знають.

Я ж їм нічого не розповів, чи не так?

Альмо, ніхто не знає.

Отець Логан.

Він не може розповісти їм те, що почув під час сповідання.

Хіба не розумієш?

Отто.

Що таке, Альмо?

Ти йдеш до поліції?

Що сьогодні за день, Альмо?

Хіба сьогодні не день, коли я доглядаю за садом пана Віллета?

Але ж він мертвий.

Я завжди працюю у саду пана Віллета по середах.

Сьогодні середа, Альмо.

- Доброго ранку, Отче Логане. - Доброго ранку, Отче.

Скажіть мені, як скоро ви з Келлером

закінчите фарбувати цю кімнату?

Не знаю.

Я питаю, бо цей запах змушує мене сильно ніяковіти.

Знаєте, я читав оголошення про фарбування,

і авжеж, ніхто не повинен робити необгрунтовані висновки, але я--

Після вас, Отче.

Але важко повірити в те, що існуються фарби, які не пахнуть.

Ви знаєте про фарбу, що не пахне, Отче Майкл?

Чи знаю я...

О, ем...

Ні, не знаю.

Тоді, не замислюйтеся над цим. Це несуттєво.

Нам дуже пощастило з Келлером.

Він дуже кмітливий чоловік.

Перед тим, як він прийшов півроку тому, пам'ятаєте, як

усі зливоочисні труби не працювали, а вікна не відкривалися?

В нього є чому повчитися.

Ага.

Отець Бенуа та його ровер, якраз вчасно на сніданок.

Доброго ранку, Отче Мілларс. Доброго ранку, Отче Майкл.

- Доброго ранку. - Доброго.

Отче Бенуа, чи вам справді треба лишати свій ровер у вестибюлі?

Він не завжди падає, але я й не знаю, де ще його лишити.

Яке щастя, що в нього немає коня.

Отче, подайте будь ласка масла.

Місіс Келлер, чи буде ваша ласка, попросити у вашого чоловіка поглянути на моє переднє колеса?

Його спустило. Будь ласка?

Мого чоловіка?

Але сьогодні середа.

Він не тут.

Не потрібно, дякую.

По середах він навідується до саду пана Віллета.

Ой.

Скажете йому, коли він повернеться, будь ласка?

Так, Отче. Я скажу йому, коли він повернеться.

Але ж, Отче Бенуа, вам самому було б варто навчитися латати шини.

Людині варто знати, як доглядати за своєю власністю.

В чоловіка є обличчя, і він повинен його голити.

- В людини є... - Перепрошую.

Доброго ранку, Отче. Мес'є Віллета було вбито.

Доброго ранку.

- Доброго ранку, Отче. - Доброго ранку.

- В мене тут була призначена зустріч. - Зустріч?

З Віллетом? Ну, він мертвий.

Так, я знаю. Я можу чимось допомогти?

Можливо, пан Ларру захоче побачитися з вами. Заходьте, Отче.

Пане Ларру, сер. Отець каже, що в нього була запланована зустріч з Віллетом.

Я буду за хвилину.

Вітаю, Отче.

- Мені здається ми вже знайомі, чи не так? - Так, я з церкви Святої Марії.

- Авжеж. Як батько Міларс? - У Отця Міларса все добре.

Це добре. У вас була запланована зустріч з Віллетом?

- Так. - З якогось особливого приводу?

- Ні. Лише, що -- - Ви напевне чули, що сталося.

Отче, Келлер працює в дорміторії, правильно?

Так. Він та його дружина.

Цей бідолаха зараз дуже переляканий, Отче.

Перепрошую, але я не пам'ятаю вашого імені.

- Логан. - Так. Отець Логан.

Ви не заперечуєте, якщо ми попросимо вас прийти сьогодні пізніше, можливо навіть завтра?

Ми б хотіли дізнатися, про що повинна була б бути ваша зустріч з Віллетом.

Ау ревуа. Мерфі, приведіть Келлера.

Він чоловік, який знайшов тіло.

- Пан Ларру. - Так?

Відбитки відсутні.

Зрозумів.

Це було на його столі. Ключі були у його кишені.

П'ятсот доларів. Не дуже схоже на пограбування, сер.

Вони зазвичай все забирають.

Ви працюєте в дорміторії церкви Святої Марії, вірно?

- Так. - Добре.

Добре, як ви знайшли тіло?

Я працюю в саду пана Віллета по середах.

Цього ранку, як і зазвичай, я прийшов о 8:30.

Я зайшов всередину--

- У вас був ключ? - Ні. Двері були відчинені.

- Мене це насторожило. - Відчинені двері?

- Чому це вас насторожило? - Двері зазвичай зачинені.

Я зайшов всередину, і він був там.

Я одразу зрозумів, що він мертвий.

Я хотів втікти.

Втекти?

Я людина без власної країни, сам один, і дізнався про вбивство.

Я подумав про поліцію. Я завжди боявся поліції.

Це німецький страх, страх що--

Не варто боятися.

Вийдіть назовні, будь ласка.

Так. Дякую, сер.

- Віллета було вбито. - Він мертвий? Не можу повірити.

Ми вільні.

- Бонжур, мадам. - Бонжур.

Доброго ранку, сержанте. Мій чоловік у залі?

Так, пані. Пан Грендфорт зараз виступає.

Дуже жваві дебати.

Гадаю, це ще величезне применшення.

Поважний пан використав усі можливі кліше,

хіба окрім, "Доглядайте за своїм собакою, бережіть чистоту міста."

Проте рівні зарплати для викладачок у школі

будуть катастрофою для наших фінансів.

Проте не для фінансів викладачок.

Пане Спікер!

На цьому моменті обговорення, шановні,

я переношу засідання ради до 15-ої години сьогоднішнього дня.

Рут, люба, який приємний сюрприз.

- П'єр, ходімо на обід. - Безперечно.

Тобі вже краще? Цього ранку ти була дуже засмучена.

- Невже? - Так, і не лише сьогодні.

- Але ж зараз я не засмучена, чи не так? - Ні.

Все ж, шина не була спущена.

Авжеж, ви та Келлер знаєте свою справу.

Особисто я хотів би бачити тут саме класичний білий колір.