Billionaires' Bunker (El refugio atómico)

Максе, синку, все гаразд?

Мамо, ну годі!

Це Ане.

А я Макс.

І майже щоразу, коли я щось у своєму житті робив вперше,

вона була поруч.

Коли вперше грався з вогнем…

Коли вперше поїхав на відпочинок з дівчинкою…

Коли вперше відчув приплив адреналіну…

Я КОХАЮ ТЕБЕ

Коли вперше відчув страх…

І коли вперше мені пощастило…

Коли вперше ми були сміливими…

І коли вперше ми були закоханими…

Коли вперше ображалися через щось незначне…

Коли вперше я досягнув успіху…

І ми просто мусили відсвяткувати це.

Подай мені випити! Кохана!

І коли я вперше вбив свою кохану.

Щойно мені виповнилося дев'ятнадцять, я сів до в'язниці за ненавмисне вбивство.

Змучений горем і почуттям провини, а до того ж будучи мільярдером,

невдовзі я став ідеальною жертвою в третьому блоці.

Я платив гроші просто за можливість дихати.

Моя бабуся навіть сховала три тисячі шістсот євро в книжці Шекспіра.

Книжки мені передавали без перевірки, завдяки невеличким хабарям.

Але настав час, коли я більше не міг платити

за свою безпеку, навіть маючи всі ці гроші.

Побиття почастішали. Мене били шкарпетками,

напханими каменюччям, різали консервними бляшанками,

припікали цигарками. І врешті, запхали в пральну машину.

Я пережив шістнадцять хвилин короткої програми делікатного прання.

Мене витягли перед віджимом. І тоді я зрозумів, що вже мертвий.

І коли я чекав, доки віддам Богу душу…

я думав, що вже використав усі карти з болем,

які кожен отримує на життя…

Ця думка зробила мене щасливим…

І я захотів жити.

Впевнений, що якщо зведуся на ноги, то більше не буде ані болю… ані трагедій…

Ніхто не вертається з пекла, щоб прожити друге паскудне життя.

Попереду на мене чекають лише радощі, навіть у найбруднішій дірі.

І я підвівся.

І це був перший день того хлопця, яким я є зараз. Гей!

Короткий цикл. Без попереднього полоскання.

Це значно краще, ніж під душем. Але ви забули пом'якшувач, виродки.

Я став сильним, наче звір.

Бий його! Бий!

І після п'ятнадцяти боїв я заслужив певну повагу.

Давай, бий цього покидька!

Та щоб тебе, сука!

Давай, давай, бий!

Мені подобалося битися, і це змінило мій світогляд.

Навіть поїздки на імплантацію зубів стали для мене святом життя і краси.

І там, у найнесподіванішому місці, я зрозумів,

що світ може бути шалено прекрасним.

Напруга в Альхесірасі і далі наростає після захоплення російського підводного

човна за прямим наказом НАТО. Підозрюють, що він міг нести ядерні ракети.

Однак посол Росії спростовує це…

Макс Варела?

Це я.

Суддя прийняв апеляцію. Тебе звільнять сьогодні.

Чому?

Скорочення терміну за хорошу поведінку.

Збирайся.

-Везучий виродок! -Гарна поведінка? Та ну! Не може бути!

Що за…?

Що за одяг?

Ми не бачилися три роки, а тебе хвилює моє вбрання?

Я приходив до тебе тричі, але ти не хотів мене бачити.

Я годину чекав на тебе в кімнаті для побачень.

На початку мені було несолодко. Потім все змінилося.

Тобі варто було прийти вчетверте.

Максе, я вже кілька тижнів намагаюся витягти тебе з в'язниці, бо треба,

щоб ти поїхав зі мною.

У мене інші плани.

Плавати в морі, смачно їсти, бігати босоніж по піску…

Звучить прекрасно, але не знаю, чи чули ви там про те, що діється у світі…

просто зараз.

Існує величезний ризик ескалації війни, і ти маєш поїхали зі мною. Зараз.

І куди треба їхати?

В укриття.

В бункер.

Запхаєш мене в яму того ж дня, як я вийшов на волю?

Я нікуди з тобою не поїду.

Ніколи. Бо ти сам зіпсував наші

стосунки батька-сина.

І я радий, що в мені від тебе нічого не лишилося…

Хіба що хромосома.

Все інше я покинув у тюрмі.

Максе, йдеться про порятунок твого життя. Війна неминуча. Люди,

які збудували цей бункер, пов'язані з розвідкою,

з обороною. Їдьмо, сину.

На все добре.

Твоя мама вже там… І бабуся також… Можливо,

це твій останній шанс попрощатися з нею. Синку, батько Ане також там.

Може, нарешті час… поговорити з ним? Гм?

Зцілити рану. А? Рано чи пізно ти мусиш це зробити.

Сядеш за кермо?

Відчути свободу?

Як ви дізнались про бункер?

У тенісному клубі я познайомився з полковником,

він зв'язав нас з компанією, яка ним керує.

Все робилося з максимальною секретністю.

В цей бункер ми вклали в мільйони.

ПІДЗЕМНИЙ ПАРК «КІМЕРА»

Мої вітання. Якщо ви це дивитеся, то ви придбали розкішний бункер.

Ви і ваша сім'я – одні з небагатьох привілейованих,

які матимуть шанс пережити десять років у безпечному місці в разі катастрофи.

З цього моменту наші консультанти працюють для вас.

Якщо вони вважатимуть ризик екстремальним,

ви отримаєте дзвінок із закликом негайно увійти до бункера.

Обмеження повітряного простору буде введено в дію о тринадцятій годині.

Польоти цивільної авіації заборонені. Повторюю, польоти цивільної авіації

-заборонені. -Ми не зможемо летіти сьогодні.

Це ж о першій.

У нас є час.

Прошу вас.

Не забувайте, що перше правило – ніхто не повинен

знати про існування бункера, ані про те, де він знаходиться.

Припустімо, що, на жаль,

розгорілася Третя світова війна. Уявляєте, що було б, якби сусід,

далекий родич чи хтось із колег дізнався, що під землею є безпечне місце?

Це поставить під загрозу безпеку кожного.

«Химера» захована під озером, на глибині двісті сімдесят п'ять метрів.

Ми працювали для вас сім довгих років, будуючи найексклюзивніший бункер у світі.

Фантастичний витвір інженерної думки, розташований у порожнині,

де сорок п'ять мільйонів років тому була кишеня з природним газом.

Це наше чудове містечко.

На трьох платформах розташовані сорок п'ять сімейних помешкань

всередині неприступного місця.

Тут безпека і розкіш є одним цілим. Хочете пересвідчитися?

Тоді за мною.

Ласкаво просимо. Ось номери ваших сейфів.

Залиште в них всі свої особисті речі й телефони.

Чому?

Задля вашої безпеки. Якщо хтось відстежить

ваш Джі-Пі-Ес-сигнал, то довідається, де ми.

Комплекс площею двадцять тисяч квадратних метрів спроектований так,

щоб створити відчуття простору та елегантності.

Погляньте! Ось наш японський сад, а нагорі – дитяча зона,

де ваші діти можуть гратися, їсти та навчатися.

А ці костюми?

Це також для вашої безпеки.

Кожен костюм оснащений лічильником Гейгера для вимірювання радіації.

Тут також є датчик якості повітря.

Кольори, які ми обрали, бурштиновий і бірюзовий,

сприяють спокою і душевній рівновазі.

За допомогою цих браслетів ми відстежуємо ваші життєві показники:

частоту серцевих скорочень, дихання та насичення киснем.

На них незнімна магнітна застібка, щоб не загубити.

У комплексі ви зможете насолодитися чудовими закладами,

створеними для вашого оздоровлення. Спа-центр – це мій улюблений.

Вода - тридцять вісім градусів.

Прикладіть руку, я відсканую відбитки.

Всі двері в бункері відчиняють ваші відбитки пальців.

Ключі непотрібні.

Кожен гість може легко змінити краєвид з допомогою нашої віртуальної помічниці.

-Роксан? Покажеш нам гори? -Звичайно, Мінерво.

Сподіваюся, вам не доведеться тут побувати.

Та якщо це станеться, не хвилюйтесь.

Наша команда на сто відсотків

готова захистити вас.

Синку! Максе! Любий мій! Дай на тебе поглянути.

Як ти, бабусю?

Хто цей чоловік?

Це Антоніо, мій медбрат.

Проходити хіміотерапію в ядерному бункері більш екзотично, ніж у лікарні. Як гадаєш?

-Як ти, синку? -Добре. Добре. А ти як?

Добре? Я в порядку.

Не можу повірити.

Тату. Тату, прошу, без скандалів!

Добре. Дякую.

Максе.

Ґільєрмо.

Бачу, ти сплатив свій борг перед суспільством

і тепер ти вільна людина.

Та перед вами мій борг не сплатити.

Ви завжди вважатимете мене вбивцею своєї доньки.

Та я хотів поглянути вам в очі і вибачитися.

Я жалкуватиму про це все своє життя.

Маю надію, колись ця рана загоїться.

Авжеж.

А пообідаймо всі разом, як тоді, влітку. Навіть якщо це… не ті обставини.

Ідуть сюди.

Я не можу в це повірити!

Привіт.

Це Мімі, моя дружина. Ми побралися два роки тому.

Вітаю! Рада знайомству.

Моя мама померла за пів року після сестри… Не пережила втрати.

Азіє!

Марта загинула в автокатастрофі.

Може, присядемо?

Так, авжеж, де нам сісти?

Я сяду отут. Чудово. Антоніо отут, а я тут. Чудово.

Гаразд, подивимося, що в цьому бункері можна поїсти.

Добрий день. У ресторані шведський стіл, і ми не обслуговуємо столики.

Тож кожен обслуговує себе самостійно. Сподіваюся, вам сподобається їжа.

Люба! Хочеш сказати, що я заплатила сорок вісім

мільйонів євро за те, щоб обслуговувати себе

як у дешевій їдальні?

Мені шкода, пані Рікельме. У комплексі недостатньо потужностей,