Aftermath (Poklosie) (Pokłosie)

ПЕРЕКЛАД IVAN VYRVYVUHO

НАСЛІДКИ

До побачення.

До побачення, ми вам дуже вдячні. До побачення.

Прошу.

- На Центральний поїдемо? - Сідайте.

Ви прилетіли о 11:50 з Чікаго?

- Я не розчув. - Ви прилетіли о 11:50 з Чикаго?

Так.

Скільки часу вас тут не було?

Майже 20 років.

Можна там до чогось доробитися?

Люди по-різному розповідають. Одні кажуть те, інші - се.

Ви знаєте, я завжди питаю тих, хто прилітає о 11:50, як в них справи.

А в процентах, як воно виходить?

П'ятдесят на п'ятдесят.

Але в більшості - задоволені. А ви що, з тих що не задоволені?

Там полякові вони не дадуть заробити, повірте мені.

Довго ще нам їхати на вокзал?

7 хвилин. О котрій у вас потяг?

14:05

А куди ви їдете?

До брата.

Доброго вечора. Заблукали?

Ні. Я залишив тут свою сумку і бачу, що вона зникнула.

По дорозі я нічого не бачив, зрештою я не придивлявся.

А як саме вона зникнула?

Залишив її тут, зайшов ненадовго до лісу,

- коли повернувся, її вже не було. - Дивно...

А куди ви на ніч вибралися?

До Юзефа Каліни. Я його брат.

До Каліни? То ви - його брат зі Штатів?

- Так, це я. - Сержант Новак.

- Франтішек Каліна. - Не було мене тут, коли ви виїхали,

але щось таки чув.

Сідайте, підвезу вас.

Від автобусної зупинки я йшов сам.

Здалося мені, що в лісі хтось був, і я пішов перевірити.

Це певно хтось з відпочивальників.

З села вночі ніхто не лазить. А зрештою, по якій потребі?

Ці відпочивальники ще не такі дурниці можуть утнути.

- А багато відпочивальників в селі? - Тепер - майже в кожного.

Ваш брат і Маліновські не тримають, а решта то всі.

Не всі повідомляють владу, але я бачу.

Люди хочуть заробити. Це зрозуміло.

А Маліновські завжди були трохи дикуваті.

Маліновські, так...

Але ваш брат теж не був, поки була Йола...

Зайдіть завтра на комісаріат, напишете заяву про крадіж.

Навіщо я вам буду голову завертати зайвою роботою...

Я його шукати спеціально не буду,

але коли би вона знайшлася, ви би могли довести, що вона ваша.

Хто там?

- Навіщо тобі та сокира, Юзю? - Вона зручніша, ніж коса...

Це ти, Франек?

Заходи.

Брате...

Як там Йола, діти?

Добре, живуть в мене. Шарлін допомагає з дітьми...

Заходи, чого тут стояти.

- А де твій багаж? - Та загубив, або вкрали...

Вкрали? Як це? На вокзалі?

- В лісі... - До буди! Пішов!

Тут нічого не змінилося...

А що тут мало помінятися?

Це тобі не Америка, тут нічого не міняється.

Зробити тобі чаю? Обіду я не варив, тому нема чим тебе нагодувати.

Я поїв на вокзалі. Юзьку, залиш це.

- Йола чому пішла від тебе? - Вона тобі не розповідала?

Я її питав два рази. Вона не відповіла. А більше і не пробував.

- Що трапилося? - Важко сказати.

Вона часом не розказувала, що мене важко витримати?

- А що легко? - Як на мене, то можливо.

А ти чого приїхав?

А чому Йола не переїхала до мами,

- а відразу в Штати? - Вип'єш?

- А ти будеш? - Я не п'ю.

А коли Йола з дітьми жила з тобою, то ти пив?

Постелити тобі? В дитячій...

Я сам собі постелю.

Юзек, ти що, зробив щось Йоланті, чи дітям? Поклянись.

А ти як думаєш, брате?

Щось мало трапитися, раз Йола з дітьми виїхала до Америки.

А коли ти виїхав, то як все було? Я був бахором, тато - на інвалідності,

а мама сама мусила поратися на 8 гектарах поля.

- То що тоді трапилося, Франеку? - Це стара історія...

Рано тобі покажу, наскільки стара ця історія...

Що це було?

Я знаю не більше за тебе.

Хуліганство...

- Відпочивальників тут понаїхало... - Відпочивальників?

Якби я приїхав на батьків похорон, то мене назад не випустили би.

Забрали би паспорт, а може і посадили би...

І що з того? Тебе не було на похоронах батьків,

ані тата, ані мами. А їм, як ти поясниш?

Мені кажеш - паспорт, а їм - що??

- Вони мертві. - Це тільки для тебе...

Почекай, Юзек.

- Я розповім усім, ще цього тижня. - Ти не думай, що так все і залишиться.

Якщо не Бог, то парафіяни запитають у тебе, що ти робиш.

Опам'ятайся, Каліно.

Скільки буде?

Два злотих.

- Сигарети "Вілліс" є у вас? - Ні, є інші.

- До побачення. - До побачення.

- Ви до Каліни приїхали? - Я до брата приїхав.

- Ви - Сум, кузню маєте. - Ви з Америки приїхали?

З Чикаго.

- Старший Олєйнік помер там. - Це скорше було.

Старший Олєйнік виїхав одразу після війни з американцями,

а я за часів Ярузельського, якраз перед введенням військового стану.

Я зустрічався з дітьми Олєйніка, вони вже американці,

- польською розмовляють не дуже... - А ви скільки часу не були дома?

20 років.

І на похоронах батьків вас не було?

Не був.

А брата бачили?

Ми тільки що з цвинтаря. Він не проходив тут?

А може ви брата до Америки заберете?

Юзка? Він не дуже то і хоче до Америки.

Америка вимагає молодих. Ця країна для молоді.

Але ви певно йому допоможете.

Діду!

- А що, Юзек на землі не справляється? - Мене його справи не інтересують...

Ви про що?

- Про що йому йшлося? - Я нічого не знаю,

але дідо вам добре каже. Навіщо брату тут пропадати.

Зрештою, жінка з дітьми вже виїхала. Правду кажу?

Вона відпочивати поїхала.

Я йому кажу одне, а він мені інше.

Пане Каліна!

Зайдіть до мене на хвилю.

У орла нема корони.

А ви - спостережливий.

А коли щезла ваша сумка ви не бачили.

Якби ж вона була золотою.

Але щось там та й привезли з Америки?

Я все вартісне тримаю при собі.

Вацку, напишеш протокол. Крадіжка була.

Ви опишіть сумку і її вміст.

Хвилинку, пане коменданте, я візьму чистий бланк.

- А що там з моїм братом? - З вашим братом?

"Люблять" його в селі?

Пане Каліно, чи ви чого не перепили там під магазином?

- Слава Богу. - Слава навіки.

Влодек, можна тебе?

За хвилину буду.

Що це таке?

Подання коменданта до суду

про стягнення з вашого брата за знищення місцевої дороги.

Люди в селі хотіли вчинити самосуд над ним, якби не Новак,

тобто комендант, то не знаю, що би з ним зробили.

- А що це за дорога? - Дорога до старого шкіряного заводу.

- Доброго дня. - Доброго дня.

Я бачила вас під магазином. Ви розмовляли з моїм дідусем.

То ви є внучка Сума? Перепрошую, коваля Судецького.

Мій дідусь вже не коваль, коней вже нема в селі.

- А в селі ще хтось працює? - Я працюю. В клініці в Ґурувці.

Ви з Америки приїхали? Йолу бачили?

Ви з нею знайомі?

Вона часто приїздила з дітьми в клініку, там і познайомилися.

- Як вона там? - Все чудово.

А вона не розповідала, чому так несподівано виїхала, і без брата?

Я не знала, що вона хоче виїхати,

Від людей дізналася, що вона забрала дітей і виїхала.

Це ж треба було все підготувати,

поїхати до Варшави по візи і таке інше.

А що з цією дорогою, ну-у з тією,

що мій брат ніби знищив, чи як воно там...

Це інша дорога, далі трохи... Ходімо, я вам покажу...

Ще пару метрів.

А як саме знищив? Дорожня пригода, чи що?

Люди казали, що він зняв покриття і вкрав.

Чи вивіз десь там, я точно вам не скажу.

Ви краще брата запитайте, або коменданта.

Тобто, як він покриття зняв? З чого вона була, невже із золота?

Ми вже прийшли...

Мені вже час.

Коли будете телефонувати Йолі, то передайте їй вітання від Юстини.

Добре.

Дякую вам.

- Допомогти тобі? - А ти ще пам'ятаєш, як це?

Юзю, а що там було з тією дорогою до старого заводу?

Вимастишся.

Ти йди закидай краще, а я буду тут.

Я мушу поїхати після обіду до Ґурувки.

Мушу купити собі інші речі, поки сумку розшукують.

Вони і так нічого не знайдуть.

Я з тобою поїду, в мене є справи в банку.

Навіщо ти ту дорогу розкопав?

Гарно тобі виходить,

відразу видно, що ти в тій Америці в офісі не парився.

Я з азбестом мав справу.

Всі поляки там на азбесті працюють. Старі будинки розбирають.

Американці відмовляються від такої роботи, але її треба зробити.

Тому вони до нас не чіпляються.

А вони чому не хочуть?

На будові керує всім жидорва,

тому вони цього не роблять, а наймають на брудну роботу інших.

Крім того, це небезпечно, вони не хочуть своїм здоров'ям жертвувати.