Love is Blind (Love Is Blind)

ВІТАЛЬНЯ ДІВЧАТ

А якщо ваші ноги торкнуться?

- Якщо він закине на тебе ноги? - Я скажу: «Ноги — геть!»

Коли я сиджу на дивані і брат випадково торкається мене ногою…

- Малесенька! - Привіт.

- Ти жива? - Привіт!

- Вона повернулася. - Привіт!

Розказуй!

Я так за вами сумувала!

Що сталося?

- По-перше… - Розкажи, що сталося!

Мені й досі трохи боляче, але…

- Що? - Я пішла туди.

Ні.

І…

Там була крихітна пляшечка, а я саме хотіла…

- Ні! - …закапати очі.

Ні! Не кажи, що то був клей.

То був клей для нігтів.

- Гониш! - То був клей для нігтів.

- Ти, мабуть, так злякалася! - Так.

- Я б здуріла. - Я думала, що втрачу зір.

- Клей для нігтів? Якого… - Так.

- Ти щось бачила? - Усе було розмите.

Коли ми приїхали в лікарню, привезли крапельницю — і з трубки

промивали мені око.

Вимивали клей водою.

- Боже! - То був жах.

Не вірю, що я це зробила.

Любов — напівсліпа. Віддана учасниця вирішила осліпнути.

ЛЮБОВ СЛІПА

Я обрала Віка Сент-Джона своїм чоловіком. Коли люди кохають, цього не зупинити.

Я знаю його, знаю його серце.

І я щиро вірю, що це взаємно.

Це найкраще, що можна відчути, помножене на мільйон.

Не віриться, що можна закохатися в когось,

не бачивши цієї людини.

У реальному світі ми з Крістіною, мабуть, не помітили б одне одного.

І те, що вона побачила мої слабкі сторони,

почула мої найболючіші історії

й однаково приймає мене таким, який я є,

прагне кохати мене,

хоче провести зі мною решту життя —

цього не описати словами.

Ми судимо інших за їхньою зовнішністю.

І я знаю, що він зустрічався з різними жінками,

та він покохав моє серце.

Можливо, існують жінки, більш схожі на його типаж, вродливіші,

та він побачив моє серце, не бачивши, яка я зовні.

Тож хай який він має вигляд чи які очікування має щодо мене,

він мудрий, розумний і ніжний.

У ньому є все, що я хочу бачити в своєму чоловіку.

Для мене він ідеальний.

Я казав Крістіні, що я побачив усе, що мені треба бачити,

і я кохаю її.

Вона — моя наречена.

Я кохаю її, а вона кохає мене.

Це найважливіша мить мого життя.

Ого!

Ти прекрасна.

Ти така красуня!

Радий познайомитися.

І мені.

- Ого. - І не кажи!

Я в житті не бачила нічого гарнішого.

Здуріти.

Відчуваєш, яка калатає моє серце?

Я намотував круги…

У тебе прекрасні очі. Прекрасні уста.

- У тобі прекрасне все. - І мила усмішка.

Яке довге волосся! Я такого не очікувала.

Я кохаю твою душу.

Знаю.

- Я радий, що ти прийшла сюди. - Я теж.

- Я найщасливіша людина на світі. - І теж.

Так.

Хочу запитати ще раз.

Крістіно-Луїзо Гамільтон,

чи ощасливиш ти мене, ставши моєю дружиною?

Так.

Мені відняло мову.

Моя леді. Моя наречена.

- Ти в це віриш? - Це щось!

Я побачила свого нареченого —

і я на сьомому небі.

Дивно чути твій голос і бачити обличчя.

Це лише вишенька на торті.

Згодна.

- Так? - Рада, що ти так думаєш.

Так, та я б кохав тебе, якою б ти не була.

Твій вигляд не має значення.

Переді мною — неймовірна жінка з величезним серцем.

- Дякую. - Так.

Ти такий гарний.

Дякую.

Дякую.

- Ці очі. - Ти гарніша.

Думаєш, інші відчувають те саме?

Чи це лише нам так пощастило?

Хтозна.

- Я тебе кохаю. - І я тебе кохаю.

Крістіна — чи не наймиліша, найдобріша,

найніжніша жінка, яку я знаю.

Я вже хочу одружитися з нею.

- Ми з тобою — гарна пара. - Згоден.

- Приємне відчуття. - Наче так і мало бути.

Так.

Мені час повертатися.

Гаразд.

Бувай.

Дякую тобі, Боже.

Почуваюся найщасливішою жінкою на світі.

Я розгублена. Через усе це я сама не знаю, що думати.

- І тепер я переосмислюю… - Ні.

- Це він має задуматися, а не ти. - Ти не зробила нічого поганого.

Я очікувала від Стівена

співчуття, співпереживання, підтримки.

Я почуваюся знехтуваною.

Я така: «Що за чорт?»

Стривай. Він був твоїм номером один?

Ні. За минулі кілька днів усі троє то на першому місці, то на другому.

Я хочу зосередитися на стосунках із Майком і Коннором.

Сподіваюся, вони приймуть мене такою, якою я є.

- Привіт! - Привітики!

Я хочу поговорити про те, як ми з тобою налаштовані.

Бо я дуже люблю розмовляти з тобою. Але

чи і я чимось для тебе вирізняюся?

Я люблю твій сміх.

У нас із тобою однакові цінності.

Я можу уявити майбутнє з тобою.

Так.

Єдине, що мене трохи лякає, —

це наша розмова про дітей.

Боже! Гаразд.

О боже!

Не поспішай.

Мене вдочерили.

Так.

Не скажу де,

бо не хочу давати підказок щодо зовнішності, але…

Ти не мусиш цього робити.

Я не знаю медичної історії своєї сім'ї.

Не знаю біологічних батьків.

І якщо я приведу в цей світ дитину…

Я боюся, що не знаю, що це для неї означатиме в плані…

здоров'я.

Я…

народилася з…

родимками по всьому тілу й високим ризиком захворіти на меланому.

- Гаразд. - Тож я пройшла…

десять операцій, щоб позбутися їх, перш ніж мені виповнилося сім.

Ого!

І після них залишилися…

шрами.

І я не знаю, що можу передати своїй дитині.

Це дуже страшно.

Так.

Я ніколи не засуджуватиму тебе через твою зовнішність,

враховуючи те, через що ти пройшла.

Я дуже вдячний, що ти цим зі мною поділилася.

Що пояснила, чому

думка про дітей викликає в тебе сумніви.

- Чому ти вагаєшся. - Так.

Але, судячи з твоїх слів,

ти будеш прекрасною матір'ю, якщо вирішиш нею стати.

Тобто…

Ти стільки всього пережила, і незважаючи на певні сумніви,

ти маєш пишатися собою й своїм минулим.

Ти маєш призначення. Нічого не стається просто так.

Я ще нікому про це не розповідав.

Я народився недоношеним.

Коли я народився…

То не міг дихати.

Я перестав дихати.

І моє серце зупинилося.

- Ого! - Мене довелося реанімувати.

Бабуся називає мене «маленьким дивом».

Тому я вважаю себе бійцем.

- Про тебе я такої ж думки. - Так.

Бо ти наважилася розповісти.

- Ми з тобою — бійці. - Так.

Пережити такі труднощі

й залишатися такою неймовірною людиною…

Дякую, що поділилася зі мною.

Ти як?

Усе добре.

Дякую тобі.

Дякую, що також поділився своєю історією.

Це прекрасно, і я цілком із тобою згодна.

Кожен із нас має своє призначення, і…

добре, що ти вижив.

Дякую.

Мене вдочерили.

Батьки сказали, що мене покинули на вокзалі.

Я народилася з родимками по всьому тілу.

Гаразд.

І мені зробили десять операцій, щоб видалити злоякісні родимки.

- Так. - Я багато часу провела в лікарнях.

І маю помітні шрами на руці й обох ногах.

Я почувалася не такою, як усі.