Il Mare (Siworae) (시월애)

Показує Unikorea та Dream Venture Capital

Фільм виробництва Sidus

Спільно з Blue Cinema

Вдяка Kowarisuki за суби. На українську мову перекладено в рамках проекту Destinyua.

Лі Чхон Чхе

Джун Джи Х'юн

Сценарій Йо Чжи На

Фотограф Хон Гйон Пхйо

Композитор Кім Хйон Чхоль

Продюсери Юн Сан О, Чо Мін Хван

Виконавчий продюсер Чхве Ін Гі

Чха Син Чже

Режисер Ли Хйон Син

Веселого різдва

Різдв`яні чудасії

- Це всі речі? - Так.

Все завантажено. Можна їхати.

ІЛ МАРЕ

Ало? Тітонько, добридень, це я.

Мені дуже подобається це місце. Я навіть ім`я йому вигадав.

А хто виконував проект? Не схоже, щоб будинок проектував великий підрядник.

Ясненько.

Так, тітонько, ще раз дякую за меблі та магнітофон.

Я ще передзвоню.

Добридень, я ваша нова сусідка...

Добридень!

Добридень!...

Добридень...

Вода вже закипіла?

Невже! На вигляд - смакота!

Я порізав туди моркву та цибулю.

Приготувалися!

1, 2, 3... Тянем-витянем!

Гура!

Ще один дубль.

Почнемо зі сцени "Веселого різдва".

- Не відпочиваєм! - Зібрались!

Почали!

Веселого різдва.

Веселого різдва!

Веселого різдва.

"Веселого різдва і щасливого Нового року".

"Добридень, я жила в Іл Маре ще до вас".

"Я звертаюся до Вас з проханням. На моє ім`Я все ще можуть приходити листи.

"Не могли б Ви пересилати їх мені за цією адресою, що на конверті?

"Я буду Вам дуже вдячна".

"Бажаю Вам вдачі на новому місці, Кім Ін Чжу, 21 грудня 1999".

"P.S. Сліди від лап щеняти при дверях вже були, коли я сюди переїхала".

"Я так і не змогла відмити їх".

"Але то нічого, ви до них швидко звикнете".

Гало? А, це ти, Чжи Вон.

Ні, просто я чекала на дзвінок.

Але й дурень ж він...

Веселого різдва.

Добридень. Можна мені цигарку?

Візьми сам, ось там.

Скажи, а що ти написав навпроти свого будинку? Я так і не второпав.

Там написано "Іл Маре". Що означа "море".

Море, кажеш... Добренько знаєш природу моря?

Ні, але гадаю, що колись почну її розуміти.

Доречі, хто-небудь в цьому будинку жив до мене?

Твоя тітка залишила будинок тілько минулого місяця опісля завершення будівництва.

Це зовсім новий будинок. Хто б зміг встигнути там пожити?..

- Любий, час вечеряти. - Гаразд.

Якщо не хочеш щоб ми тебе знайшли, не залишай за собою слідів.

Ми привезли твої макети з університету.

- Їх і макетами, власне і не назвеш. - Чай будеш?

Сон Хйон, сьогодні я відлітаю вчитися за кордоном.

Я заїхала, щоб попрощатися.

Правда? Гм, тоді щасливої дороги.

Велике тобі спасибі за все.

Добре вчись.

Краще мені навчитись, як зробити так, щоб дехто відкрив мені своє серце.

Хе Вон, скоро почнеться посадка на літак. Їдем.

Ет, гарненький в тебе будиночок. Аж їхати не хочеться.

Нам час їхати.

Куди пішов?!

Ей-но, не ходи туди!

"P.S. Сліди від лап щеняти при дверях вже були, коли я сюди переїхала".

"Я так і не змогла відмити їх".

"Але то нічого, Ви до них швидко звикнете".

- Добридень! - А-а! Дівчина з Іл Мур?!

Правильно зветься "Іл Маре".

"Іл Мур", "Іл Маре" - яка різниця?

В той будинок хто-небудь вже в`їхав?

Ні, він покищо пустує.

Можу я його оглянути?

Звісно, візьми ключі, ось там.

- Добридень! - Добридень.

- Любий, хочеш локшини? - Так, але не забудь покласти рису.

"Я всетаки вирішив написати Вам".

"Справа в тому, що я - перший хто, жив в Іл Маре.

"І отримавши Вашого листа, подумав, що ви помилилися адресою".

"Ви написали, що очікуєте важливого листа".

"Тому перевірте, чи за правильною адресою, Ви відправили листа.

"З повагою, Хан Сон Хйон, 28 грудня 1997".

"P.S. Відкіля ви дізналися, що цей будинок зветься Іл Маре?"

"Я так і не зрозуміла, як мій лист потрапив до Вас,

"але сподіваюсь, що Ви не насміхаєтеся наді мною".

"Прошу, поверніть мій лист туди, звідки Ви його взяли".

"З повагою, Кім Ін Чжу, 29 грудня 1999".

"P.S. Сподіваюся, Ви пожартували, що пишете мені з 1997 року".

Кім Ін Чжу...

Це ж буде останній день 20-го століття.

Звісно, я теж хочу розважатися як всі, але не можу - мені слід працювати.

Я наглядатиму за магазином, не хвилюйся.

Тож де, кажеш, ми зможемо зустрітися?

- Я прочитав 7 коміксів. - З вас 2 100 вон... Дякую.

Нове тисячоліття вже близько! Давайте разом рахувати секунди, що залишилися!

10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1!

З новим тисячоліттям!

Чон Сук, тілько послухай.

"Не розумію чому, але Ваші листи продовжують потрапляти в мою поштову скриньку".

"Вигадайте інший спосіб отримувати пошту, на котру Ви чекаєте".

"З повагою, Хан Сон Хйон, 7 січня 1998".

"P.S. Я дійсно живу в 1998 році".

Ін Чжу, ти озвучуєш мультфільми, а я володію магазином коміксів.

Це означа, що не ти, а я повинна розповідати шибнуті історії.

Я розумію, але це все дивно...

Всеодно я прочитала більше коміксів, ніж ти.

1998 рік...

- Гало? - Ін Чжу, сніг паде!

Ага!

Пам`ятаєш, що сталося 2 роки тому? Ми обидві мало не померли!

Е, ти про те, як ми обидві застудилися?! Всеодно було класно.

За ввесь час, що я прожила на острові Чеджудо, ані разу там снігу не бачила.

Послухай, ти зможеш наглянути завтра за магазином?

- Ґараздочки, нагляну. - Спасибки! Майся!

Все, чувачки, на сьогодні досить!

- Сон Хйон, ти залишаєшся? - Зараз йду!

Чого в небо глядиш?

Та подумав, що може слід накрити пульт управління чим-небудь.

- Сьогодні наче снігу не обіцяли. - Поїдеш з нами на пивце?

Звісно піду.

"9 січня 1998 падатиме сильний сніг".

"Якщо ти дійсно з 1998 року, бережися грипу" -

"він в той рік всіх з ніг валив".

"Ін Чжу, як ти й написала, 9 січня пішов сильний сніг".

"І хоч ти попереджала, я всеодно простудився".

"Мені набагато простіше було б повірити в те, що ти якась пророчиця,

"ніж те, що ти з майбутнього".

"Я - пророчиця? Та я сама ніяк не можу повірити в те,

"що отримую листи з 1998 року".

"Але не схоже, щоб ти жартував чи знущався наді мною.

"Хоч я б хотіла мати пророчі здібності. Тоді б я могла передбачати майбутнє".

"Не забувай пересилати мені мою пошту, гаразд?"

- Їдем. - Мені варто декуди заглянути.

- Завтра ж здавати проект! - За ніч його доробимо.

Що ми робимо на будмайданчику?

- Будинок і справді ще не добудований... - Що?

- Цікаво, як вона виглядає? - Хто?

Дівчина, котра тут живе.

Ти що? Кому в голову стукне жити на будмайданчику?

Сон Хйон, підожди!

Кола, глянь, як рибки чапкають.

- "Я ось що, ще хочу спитати..." - "Собака? Певно, ти про Колу?!"

"Ти ж його перший хазяїн? Чому ти залишив його тут?"

"Кола бігав навколо Іл Маре, коли я знайшла його".

"Він спить наче людина, правда?"

Тож, тебе звати Кола?...

Кола!

"Певно існує, існує якийсь часовий розрив".

"Тому що, Кола не може знаходитися водночас в 2-х місцях".

"Він може бути або з тобою, або зі мною".

"Так ось він зараз зі мною".

"Вся справа в поштовій скринці!"

"Так, гадаю, ти маєш рацію".

"Спасибі, але боюся, обідок може не підійти до моїх коротких волос".

"Тоді тобі варта задуматися, щоб відростити їх для мого подарунку".

Немає такого адресата. Повернути відправнику.

- Ми їдемо на пікнік! - Кляссс! Кляссс!..

Ось це кляссс як пре-кра-сно!

Поїхали!

Ой, підождіть! Я забула взяти корзинку з продуктами!

А ключ у вас є?

Ми і його забули взяти!

І треба ж, ні в кого нема ключа!

Яке розчарування! Більше не забувайте ключ!

Гаразд, більше не забудемо!

Пре-кра-сно! Пре-кра-сно! Пре-кра!..

Гало?

Гало?

- Хто це? - Не знаю, мовчать.

"Гало".

- "Гало. Хто ти? - Я черв`як".

"І ти живеш тут?"

"Жвісно, жемля - мій дім».

"Я вважала, що кохання - це безкінечне щастя, але...»

"Приготування їжі допомагає забути про це".

"Щоб взнати, готові макароні чи ні,

"варто кинути їх на стіну".

"Якщо прилипли, тож готові".

"І як, тобі стало краще?"

"Ми мучимося, тому що кохання продовжує жити в нас,

"а не тому що йде від нас".

"Краще кохати і втратити, ніж не кохати взагалі".

"Сподіваюсь, тобі стало краще, Ін Чжу".

Заява на академ відпустку

Тобі більше підходить професія архітектора, а не форма будівельника.

Навіщо йти в академ відпустку, якщо залишився всього один семестр?