Like Flowers in Sand (Flowers Bloom in the Sand / Moraeedo Kkochi Pinda / 모래에도 꽃이 핀다)

МОВ КВІТИ НА ПІСКУ

-Я Пекду. -Я Чінсу.

Я — земля, починає Дусік!

-Пекду, три! -Пекду, Пекду, Пекду…

Я — земля, починає Пекду!

-Чінсу, три! -Чінсу, Чінсу, Чінсу…

Тату, можна мені трохи з ними пограти?

Я — земля, починає Чінсу!

-Пекду, чотири! -Тату?

Чому Сокхі так довго?

Та не кажи. Чому він так довго їсть?

Хочете, я розповім страшну історію, доки ми чекаємо?

Я розповім. Одну людину взяли на роботу в музей.

І він у перший день роботи пішов на нічне чергування.

Нічне чергування в перший день роботи?

Нехай би звільнився.

Настає ніч,

і він підіймається на другий поверх, де темно й порожньо.

Тоді він вмикає свій ліхтар й озирається.

На щастя, нічого незвичного не відбувається.

Як і в кожному музеї,

там є кераміка, коробки з прикрасами

й портрет.

Потім наступного ранку

він розмовляє про нічну зміну з іншим працівником

і втрачає свідомість.

Знаєте чому?

Чому?

Його колега каже:

«Що?

У цьому музеї немає портрета.

І там є тільки вікно!»

Це означає, що він бачив не портрет.

То був привид за вікном.

То й що?

Це що, має бути страшно?

Ви, певно, думаєте, що привид — це найстрашніше у світі.

Помиляєтеся.

Люди страшніші за привидів.

Так каже мій тато.

Люди страшніші за привидів?

Чому ти так довго?

Що це?

-Це фотоапарат? -Так.

Підсунься ближче.

Зачекай, Дусік, а ти розплющила очі?

Годі сміятися. Я вас уб'ю!

Що? Агов, люди.

Залишився лише один кадр.

Я зараз його зроблю.

Один, два…

СЕРІЯ 11 ВИНУВАТЕЦЬ НОСИТЬ ЗВИЧАЙНУ МАСКУ

Хочу зрозуміти все правильно.

Ти — Дусік, ти — донька Чхолйона, а…

А ви — не безробітній чоловік Дусік,

а її колега, котрий приїхав з нею,

і ви детективи під прикриттям, які вдають подружжя?

Отакої.

Може, це тому, що він так сильно готувався до поліційного іспиту,

але він ловить на льоту.

І що ти думаєш про це? Як гадаєш, у цьому є сенс?

Так.

То що ви розслідуєте? Навіщо стільки зусиль?

Ми не можемо вам цього сказати.

Ідеться про договірні матчі й нелегальні азартні ігри.

Пам'ятаєш чоловіка, який утопився у водосховищі?

Його звати Чхве Чхільсон.

Ми вже давно його переслідуємо.

Але…

Хай там як, ми вже розв'язали цю справу.

Але ми досі тут…

бо шукаємо вбивцю Чхве.

Водосховище! Так?

То не було самогубство. Що я казав?

Я сказав, що воно тхне вбивством.

Але мені казали, що це притягнуто за вуха,

що це все скоїв привид, що…

Звісно.

Продовжуй.

Ми шукаємо вбивцю Чхве Чхільсона,

і наскільки ми зрозуміли,

винуватець знаходиться в цьому місті.

І ми вважаємо, що винуватець —

це людина, яка вбила дядька Чхолйона 20 років тому.

Але як ви спіймаєте злочинця?

Адже це сталося понад 20 років тому.

Буде неможливо знайти свідчення чи докази.

Сьогодні вдень одноразовий телефон Чхве ненадовго вмикався.

О 14:36:19 16 липня 2023 року.

Сигнал було виявлено на Чунган-ро в Госані.

Не дивно, що його так і не знайшли в місті.

Певно, його забрав злочинець.

Але навіщо його вмикати?

А що це за телефон?

То була дуже стара модель.

У мого тата був такий телефон, коли я була малою.

Стилус причеплений до телефону ремінцем.

Я думаю, він у мене.

Тоді це ти — злочинець?

Що ти верзеш? Звісно, ні.

Це не я. Я просто його знайшов.

Я кажу правду.

Де? Де ти його знайшов?

У ямі, яку вирила Сніжка біля водосховища.

Господи.

Ви що, не вірите мені?

Я кажу правду. Я вже давно його знайшов,

коли ганявся за Сніжкою тут уранці.

Сокхі, ти колись говорив так правдиво, коли ми були малими,

але зараз це вже не так.

Боже, мене це дуже ображає.

Послухайте мене.

Сніжка надто часто опинялася на волі, тому мені це почало здаватися дивним.

Тобто як може собака так щоразу звільнятися?

Правда ж?

Тоді що?

Це означало, що її хтось спускає, але це теж дивно.

Нащо її просто спускати?

Чому не забрати чи не продати її?

Тоді навіщо?

Тому я зробив перевірку.

Я сам спустив Сніжку.

І вона побігла просто до того місця, наче чекала на це.

-До водосховища? -Так.

Вона побігла в якісь зарості біля водосховища

й почала рити землю.

Боже, я дуже боявся, що там може бути мертве тіло.

Але річ була в тім, що вона ховала там свої речі.

І телефон був серед них.

Отже, коли вона гавкала біля водосховища востаннє, це теж було…

Я думаю, вона щось там побачила.

Власник текстильної крамниці бачив її,

коли йшов додому ввечері, як стався той випадок.

Він почув гавкіт собаки, а потім вона вистрибнула біля водосховища.

Але власниця Сніжки сказала, що вона ніколи не гавкає, бо пацифістка.

Певно, вона щось побачила.

Вона, мабуть, бачила Чхве Чхільсона.

-Як той бився з кимось. -І що?

Де телефон?

ПОЛІЦІЯ

Ось він.

Так, схоже, це він. Це такий телефон, як я бачила.

Я його ввімкнув, але він одразу вимкнувся.

І більше не вмикається.

Зрозуміло. Мабуть, він зламався.

Але я не впевнений,

тому надішлю у відділ цифрової криміналістики. Треба зачекати.

О ні. Я думав, це вам допоможе.

Але насправді не допомогло.

Ні, не кажіть такого. Це допомогло.

-Справді? -Звісно.

Коли я повернуся в Сеул,

то обов'язково доповім керівниці про ваш внесок.

Отакої, ви не просто маєте гарне обличчя.

Перепрошую?

Ви ще й добрі. Це нечесно.

Ну, я…

То що, будемо друзями?

Я за. Звертатимусь неформально.

-Я теж, Сокхі. -Добре, Хьонуку.

-Радий мати друзів із Сеулу. -Авжеж.

-Зробімо це. -Так.

Сніжко, ходи їсти.

Що це було?

Хто там?

Мені здалося, що я когось бачила. Може, просто якась тінь.

Сніжко.

Не тікай і не блукай сьогодні.

Залишся вдома, гаразд?

Інакше поліціянт знову здійме галас.

Ти знаєш, яке прізвисько в Сокхі?

«Йолоп».

Він завжди верзе якісь нісенітниці, тому Кимкан так його прозвав.

Що скажеш? Правда ж, йому пасує?

Він знову взявся за своє.

Тобто він вважає,

що Сніжка — свідчиня вбивства? Це ж безглуздя.

-Я йому не вірю. -Чому?

Як на мене, це має сенс.

Що?

Я думаю, він має рацію.

Не слід ось так це відкидати.

Адже хтось справді міг спускати Сніжку через телефон.

Коли чую це зараз, мені воно видається можливим.

Боже. Що сталося з Сокхі?

Цього разу він справді став у нагоді.

Як кажуть, навіть зламаний годинник двічі на добу показує правильний час.

Що?

Щось сталося?

Ні. Нічого.

У чому річ? Скажи.

Дуже дивні відчуття.

Людина, яка вчинила таку жахливу річ, — це хтось, кого я знаю.

Той факт, що я вітався,

бачився і розмовляв у цьому місті впродовж 30 років з тим, хто таке скоїв…

Я просто не можу повірити.

Як може людина таке вчинити?

Хіба я тобі не казала колись?

Що люди страшніші за привидів.

Не слід надто вірити людям.