Shoplifters (万引き家族)

Агов.

КРАМНИЧНІ ЗЛОДЮЖКИ

П'ять крокетів, будь ласка.

П'ять крокетів, добре. 450 єн.

- Скільки з нас? - 450 єн.

Як молоточки...

форма, як в молота.

Будь-який удар, і скло перетворюється на шматки.

Скільки він?

Приблизно 2 тис. єн.

Дорого.

- Якщо купувати... -Ось, тримай.

Смачно.

Той магазин робить найкращі крокети.

Твоя правда.

- От лихо, холодно. - Ой...

- Що? - Я забув шампунь.

Наступного разу візьмемо. Такий холод...

-Здається, що скоро засніжить. - Так.

Вона знову тут.

Скажи...

Все добре?

Де твоя матуся?

Гей, пішли. Вони замерзнуть.

Але ж вона...

Хочеш з їсти крокета?

Хочеш його спробувати?

Нащо привели додому те, що не принесе нам грошей?

В мене погане чуття на заробіток.

- Шота, а де шампунь? - Я забув його.

Як тебе звуть?

- Гм? Як? - Ну?

- Юрі. - Як воно пишеться?

Скільки тобі років?

Дошкільня.

- Вона така квола. - Тої нігті розлітаються.

Коли погодуєш її, то відведи додому.

Надворі холодно. Завтра відведу.

Ні, ми не дитбудинок.

Але ж поглянь, у нас тут власний янгол-охоронець.

Не наставляй свої палички.

Тинь!

Бабусю, це огидно!

Твої нігті літають повсюди!

Я казала тобі не розкидати свої нігті по дому!

Візьмеш ще?

Живеш на мою пенсію, а на самого покластись не можна.

Замовкни.

Ти така худенька.

Дай-но, погляну на твою руку.

Що з тобою сталось?

Я впала...

Болить?

Давай тебе краще оглянемо.

Ти вся в шрамах.

Відведи її додому, поки копи не приїхали.

Вона слушно каже. Не треба вмішуватись.

Бабусю, твоя локшина охолоне.

- Прямо? - Ні, праворуч.

Тут.

Стій, чекай. Вона заснула?

Вона молодчина. З'їла три крокети.

Подзвонимо в дзвінок?

Ні, поклади її перед дверима.

Вона ж замерзне до смерті.

В такому разі...

Покладемо її, подзвонимо і втечемо?

Як Санта Клаус?

Ти завжди так кажеш! Тебе ніколи не буває вдома!

- Я казала тобі. - Лише я турбуюсь про неї!

Я подивлюсь.

Візьми її.

Лише Бог знає, хто справжній батько.

- Не смій! - Замовкни!

Боляче! За що?

Я теж не хотіла її народжувати!

Зараз наш шанс.

Гей...

Холодно.

Дуже холодно.

Вона намочила ліжко.

Смердить.

Попроси вибачення.

Вибачте.

Вибачте. Вибачте.

Досить. Т-с-с, тихо.

Треба було відвести її дому минулої ночі.

Можливо.

Агов, вони мої.

Вони й так тобі більше не підходять.

- Де мій ремінь? - Підніми руки.

Надворі собачий холод. Треба взяти вихідний.

Напиши, що я простудився.

Ось твій ремінь.

Він йде.

Мабуть, зараз дощить.

Зажди хвильку.

Викинь ще це.

Ось, тримай.

Ай!

Твій ніготь. Невдача.

О, мій ніготь.

Однаково все сміття.

Втік ще один.

То був Коґа.

Ні, написав повідомлення: "Я пас."

Мм.

З нього все одно було користі мало.

Коли побачу його, то надеру йому зад.

Ох...

Покажи мені свою руку.

Багато шрамів.

Трохи поболить і перестане.

А тепер інший бік.

- Вітаю! - Га?

Я Йонеяма, прийшов вас навідати!

- Що? Я іду! - Хатце, ви там?

Бери дівчинку...

Вже йду!

Іду-іду.

Вітаю. Мене звати Йонеяма.

Через інші двері.

Сюди?

Так.

Добридень, перепрошую.

Ваша сусідка, Канеко...

нарешті перебралась на квартиру.

Незважаючи на те, що у неї троє дорослих дітей.

То ось, чому я так рідко її бачу.

Хатце, вам потрібно поговорити з сином.

Він живе в Хакаті?

Вас сюди прислав якийсь агент з нерухомості?

Зовсім ні.

Просто я знаю, як важко жити одній у вашому віці.

Скільки грошей заробиш, коли виселиш мене звідси?

Це все в минулому. Більше я таким не займаюсь.

До школи ходять тільки ті діти, які не навчаються вдома.

Яматоя.

- Перепрошую, пане. - Слухаю?

Мені потрібна пачка сигарет.

- Стає все холодніше. - Холодно.

- Я хочу Вакаба. - Гм.

320 єн.

Дитина не схожа на жодного з них. Пластика?

Батьком може бути будь-хто.

Колись вона була шльондрою.

Але вона приховує це, вдаючи, що погана в ліжку.

Неймовірно.

Це тобі за те, що допомогла зранку.

- Тримай. - Не треба було, ми виручаємо одна одну.

- Я б теж випила. - Я б хотіла гарячого лимона.

Я вас не пригощатиму.

Що це? Лихоманка?

Свинка, заразилась від інших у садочку.

У тебе теж свинка?

Агов, немає нічого у мене.

- І я її підхоплю. - О ні.

- Чи ти вже... - Підхопила її? Я підхопила?

Я вдома...

Гей, Шота.

Як ти поранилась?

Впала.

Ти обгоріла.

Хто заподіяв тобі це?

Твоя мама?

Моя мама хороша. Ще вона купує мені одяг.

Тоді, що ти робила навулиці?

Що робитимеш?

Повернешся додому?

Я взяв шампунь.

Шампунь Меріт...

- Яматоя має лише Меріт. - Меріт смердить.

Не прискіпуйся до нього.

Слухайте, виглядає так, наче ми її викрали.

Ні, це не так.

Ми не обмежуємо її і не просимо жодного викупу.

Справа не в цьому.

Вони не повідомили в поліцію про її зникнення?

Закладаюсь, вони полегшено зітхнули.

Тут лише пекінська капуста.

Пекінська капуста корисна. Вона всмоктує м'ясний бульйон.

Глютенові коржики на підході.

Що? Коржики?

Дивіться...

Гей. Ти любиш глютенові коржики?

Ходи сюди.

- Гаряче. - Мм.

Смачно?

Ти вже їла їх раніше?

З ким?

З бабцею.

Достатньо.

Якщо перегодуємо її, то вона знову намочить ліжко.

Вона може спати зі мною.

Ні. З бабцею сплю я.

Це...

Що...

Подай свою ручку.

- Сіль? - Угу.

Вона допоможе не замочити ліжко.