Confess, Fletch

«Ред Сокс» грають з «Янкіз» у «Фенвей-Парку».

П'ять зірок.

Для містера Лока

ЛОС-АНДЖЕЛЕС ЛЕЙКЕРС

Поліція Бостона.

Привіт, це І. М. Флетчер, адреса Юніон-Парк, п'ять.

-Ну, і? -Тут на першому поверсі вбита жінка.

-Яка жінка? -Убита.

Просто це загальна лінія відділка.

Для планування зустрічей, таке всяке.

А це дзвінок ввічливості.

Ввічливості? У вас убивство, дзвоніть 911.

Ну, ситуація вже не зовсім невідкладна, розумієте?

Так, це не убійний відділ.

А переказати їм зможете? Адреса Юніон-парк, п'ять.

Вони по вбивствах. Їм буде цікаво.

Ой.

-Ви Флетчер? -Так.

Я сержант-інспектор Монро.

Інспектор? Як у Скотленд-Ярді?

-Це Ґріз. -Вітаю, містере Флетчер.

Містером Флетчером мене мама зве.

-Для вас я Флетч. -Ви з'їли якийсь фрукт?

Так, грушу. Як ви дізналися?

Тут явно одного бракує.

Ґріз, оглянь вхід.

Добре.

-Ваше ім'я та прізвище? -І. М. Флетчер.

Я. Є. Монро.

Ім'я та прізвище повністю.

Ірвін Моріс Флетчер.

Сфоткали, коли позіхав. І не дали перезняти.

Уявляєте?

Чим ви її вдарили?

Я її нічим не бив.

Це ваше житло?

Винаймаю на кілька тижнів.

Його власник – Овен Тассерлі.

Розкішне, як на одну людину.

Поки ви не подумали, що я багатий вилупок, то це не так.

У мене дівчина грошовита. Вона за це платить.

-І де вона? -У Римі.

А я щойно звідти прилетів.

Оглянула вхідні двері.

Там ключ блокується і засув,

нема ні відбитків ніг, ні слідів злому.

Молодець, Ґріз. П'ять балів.

Як звати вашу дівчину?

Анді. Анджела.

Анді Анджела. Запиши, Ґріз.

-Анджела де Ґрассі. -Її ви теж убили?

Дозвольте нагадати: я повідомив про вбивство

і дочекався вашого прибуття.

-Давно п'єте? -А, ну,

перше пиво я випив у 12 років.

Нате, Ґріз.

Я вам не офіціантка.

Я розумію. Але подумав: може, потрібні мої пальчики.

Бачите? Я співпрацюю.

Слухай… Вибач, не знаю, як тебе. Речовий доказ?

Дати ковдрочку?

Знаєш що, Ґріз?

Порозпитуй містера Флетчера.

Хочете, щоб стажерка мене допитувала?

Уперед, Ґріз.

Уперед, Ґріз.

Добре.

Містере Флетчер, чи були ви знайомі з жертвою, Лорел Ґудвін?

-Ми ще не називали імені жертви. -Зараз черга Ґріз.

Ніколи її не бачив. Принаймні за життя.

-Який у вас був рейс? -«Аліталія».

Приземлився о 20:46.

Але в поліцію зателефонували о 23:09.

Я заїжджав у «Таверну Воррена» вечеряти.

Докази надасте? Може, зберігся чек?

Я платив готівкою.

-Ким ви працюєте? -Я журналіст-фрілансер.

Останні два роки подорожував Європою і писав про мистецтво.

У містера Тассерлі непогана мистецька колекція.

Так.

Пауль Клее, кінь Деґа.

Біля акваріума я бачив Воргола.

У мене є одна гіпотеза.

Гадаю, жертва завадила крадіжці картин.

Злодій перелякався, гепнув її по голові й дременув.

Давайте без аматорських розслідувань.

Я був журналістом-розслідувачем, мав сяку-таку репутацію.

Я можу допомогти з цією справою.

А я у старшій школі грав на трубі. Але Майлзу Девісу порад не давав.

Мовчіть і кажіть.

Це поєднання команд збиває з пантелику.

Містере Флетчер, чому ви в Бостоні?

Я пишу книжку.

Біографію Едґара Артура Тарпа-молодшого.

Художника-ковбоя.

-Чули про нього? -Мені ближчий Ремінґтон.

Не сумніваюся.

-Продовжуй, Ґріз. -На чому я зупинилася?

Вибачте, мене збивають ноги містера Флетчера.

Чого, Ґріз? Ноги люблять свободу.

Бачу, вам обом промило мозок взуттєве лобі.

Боже… Містере Флетчер, послухайте.

Якщо ви все-таки вбили цю молоду жінку, саме час зізнатися.

У мене вдома мала дитина. У вас є немовля в домі?

Я не відмовився б зараз поспати.

Інспекторе, ви ж знаєте, що є чоловічий декрет?

То ви журналіст, який валандається Європою?

-І цим можна заробити на життя? -Я пристойно заробляю.

Без побічних джерел доходу з інших, менш приємних видів роботи?

Найнеприємніше – писати для журналів, які люди читають в літаках.

Вам є де зупинитися?

Нам потрібна доба на прочісування будинку.

Не знаю. Тут нормально.

Містере Флетчер, ви точно нічого не приховуєте?

Облиште, інспекторе. Я ж відкрита книга.

Зізнавайтеся, Флетч

ЗА МІСЯЦЬ ДО ТОГО

РИМ

-Містер Флетчер? -Так.

Дякую, що прийшли, міс де Ґрассі.

Бажаєте щось, сер?

Ви платите?

«Неґроні», будь ласка.

-Пані, вам повторити? -Ні, дякую.

Як там граф Клементі Арбоґастес де Ґрассі?

З батьком усе гаразд.

Але я не розумію, чому він найняв вас шукати його вкрадені картини.

-Хто ви? -Я журналіст-фрілансер.

Ваш батько вподобав мою статтю про крадіжку картин

у музеї Брюсселя.

Мій сюжет допоміг поліції розкрити справу.

Це вам плюс, але ви не детектив.

Але я був журналістом-розслідувачем, маю сяку-таку репутацію.

-Хоча покинув це діло. -Чому?

У цієї професії в цифрову епоху впала ціна. Як і в президента.

Мене не було на татовій віллі, коли вкрали картини,

тому новою інформацією не володію.

Не страшно. Я володію.

Справді?

Розповідайте.

У Бостоні є арт-дилер, його звати Рональд Горен.

Уже продав дві ренесансні картини з крадених,

-Белліні й Перуджіно. -Ви серйозно?

Звідки вони в нього?

Гадки не маю.

Він міг не знати, що вони крадені.

Думаєте, інші картини в нього? Забрали всі дев'ять.

Цілком можливо.

Пікассо оцінили у 20 мільйонів доларів.

Таку дрібницю й красти не варто.

Ґраціє.

Вибачте, я передумала. Повторіть.

-Добре, синьйоро. -Дякую.

І що ви збираєтеся робити?

Думав навідатися до містера Горена в Бостон,

глянути, чи має він зв'язки з Римом чи чорним ринком арт-світу.

Містере Флетчер, як я можу допомогти?

Не треба формальностей.

Як до вас звертатися?

Усі друзі називають мене…

Флетч!

Я хочу плавати у твоїх очах…

Неначе…

сеча.

Наче сеча?

Ні, наче «pisciata», басейн.

У мене дуже хороша італійська.

Ні. Ні.

А що ти знаєш про цього Рональда Горена?

У Фейсбуці

написано, що він викладає історію мистецтва в Гарварді.

Член яхт-клубу «Мейфлавер»

і великий прихильник ЕТМ, електронної танцювальної музики.

У 2015-му його галерею пограбували.

Викрали полотна імпресіоністів.

Але нічого компрометуючого я не знайшов.

Іноді я думаю: а що, як батькова нова дружина,

графиня де Ґрассі, як вона себе величає,

а що, як вона якось причетна?

Флетч, я їй не довіряю. І знаю, що вона вийшла за тата заради грошей.

Ну, Анді, це так цинічно.

Може, вона вийшла за нього з любові…

до грошей.

Як ти опинився в Європі?

Через жінку?

Через двох. Колишнім дружинам знадобилася відстань,

тому я вирішив: 10 000 кілометрів вистачить.

Ого, а як це так, що ти був двічі одружений?

У мене дуже легко закохатися.

Закохуватися я добре вмію. А от вибирати – не дуже.

Чого так?

Ну, я закохувалася в одружених,

патологічних брехунів, двох торговців наркотиками

і в одного піромана.

У мене є тільки дві риси з перелічених вище.

Твій голод створює транспортні затори.

Прошу, не говори італійською.

Не зважай.

Добре.

Нам треба поговорити із синьйориною Анджелою де Ґрассі.