The Unbearable Lightness of Being

Pоздягайся.

Що?

Я сказав роздягайся.

Але ти усе вчора бачив.

Мм, але мені потрібно дещо перевірити.

Шшш.

Тільки три секунди.

Виродок.

Як він це робить?

Мені треба йти.

Ти ніколи не залишався на ніч у жінки?

Ніколи.

А жінка у тебе?

Я казав їй, що у мене безсоння...

Та що завгодно.

Крім того, у мене дуже вузьке ліжко.

Ти боїшся жінок, лікарю?

Звичайно.

Томашу, ти мені справді подобаєшся.

Ти - цілковита протилежність кічу.

У королівстві кічу

Ти був би...

монстром.

Ні, зачекай.

Сабіно, мені потрібно йти.

Ні. Зачекай.

А зараз хто я?

Гррр... монстр!

кімната 6.

О, коньяк.

Можеш занести мені у кімнату?

Так, звичайно.

Кумедно.

Ти у шостій кімнаті.

Отож?

Моя зміна закінчується о 6.00

О 6.00

Мені треба повертатися у Прагу.

Ну...

Близько шостої.

Я повернуся.

Зачекай.

Зачекай.

Знаєш, це моя лава.

Твоя лава?

Так, я приходжу щодня сюди читати,

на цю саму лаву.

Кумедно?

Так.

Що ти читаєш?

"Анну Кареніну" Толстого.

Ага,

"Анну Кареніну".

Так.

Варто було прийти раніше,

Але... моя мати...

Ти живеш з матір'ю?

Треба звільняти кімнату.

Ти йдеш?

Так, уже пізно.

Приїхав оперувати.

Мій колега мав приїхати,

але він поранився, тому...

Ну...

Можливо, я скоро повернуся...

І навіщо ти сюди приїхав?

Тут так нудно.

Ніхто тут не читає.

Ніхто нічого не обговорює.

Розумієш, що я маю на увазі?

Так.

Так.

Що ж...

Приємно було познайомитись.

До зустрічі.

Томашу.

Томашу.

Тобі потрібне тільки задоволення?

Чи кожна жінка - нова земля,

чиї секрети ти хочеш відкрити?

Ти хочеш знати, що вона каже,

коли кохається?

Чи як вона посміхнеться?

Як шепотітиме?

Стогнатиме... кричатиме?

Мабуть, найменші... деталі, які неможливо уявити,

крихітні речі, які роблять одну жінку

цілком відмінною від іншої.

То які мої деталі, лікарю?

Твій капелюх, Сабіно.

Капелюх...

Це від мого діда...

Діда.

Він жив дуже, дуже давно.

Дуже давно.

Томашу.

На що ти дивишся?

На твої очі.

Привіт.

Привіт.

Отже...

Ти у Празі.

Я щойно приїхала.

Маю зустрітися з друзями.

У мене тут одна справа.

Я шукаю іншу роботу.

Чому не заходиш?

Ти сам?

Так.

Роздягайся.

Вибач, будь ласка.

Здається, я застудилася у поїзді.

Мабуть, мені краще тебе оглянути.

Іди сюди.

Мої руки холодні?

Я боюся лоскоту.

Тут боляче?

Подивися угору.

Униз.

Уліво.

Направо.

Не хвилюйся.

Я лікар.

Трохи вище.

Ось так.

Дихай.

Знову.

Покашляй.

Гаразд.

Угору.

Схоже, все добре.

Добре.

Відкрий рота.

Язик.

Привіт.

Томаш?

Дзвонили із Женеви.

Тобі досі пропонують ту роботу.

Чому я повинен їхати до Женеви?

Тут усе добре.

Ну... сподіваюся.

Думаєш, росіяни не втрутяться?

Подумай, що сталося в Угорщині.

Вони не можуть. Світ цього не дозволить.

Крім того, у нас соціалізм з людським обличчям.

Хто може виступити проти цього?

А, тут мій пацієнт.

Який? Свиней не приймаємо.

Я скажу йому почекати у вантажівці.

Але ми зробимо виняток.

Здрастуйте, лікарю. Не сердитеся на мене,

що я приніс Мефісто?

Погляньте, лікарю. Для вас подарунок.

Чудово.

О, дякую!

Отже... Павел.

Операція була місяць тому.

Так.

Нічого не болить?

Ні.

Запаморочення? Головний біль?

Ні.

Добре. Можете повертатися на свою ферму.

Треба тільки незначна процедура,

щоб замінити кістковий трансплантат.

О котрій прийдеш цього вечора?

Мені шкода, та я не можу зробити цього сьогодні.

Дуже погано.

Мм... Як щодо завтра, після обіду?

Завтра увечері.

Отже, те, що я чула, правда.

Хтось до тебе переїхав.

Ні.

У мене є шпигуни. До зустрічі, лікарю.

Тут немає.

Ти, мабуть, прийшов без шкарпетки.

Як я міг без неї прийти?

Не міг же я одягти тільки одну шкарпетку.

Останнім часом ти дуже неуважний, завжди поспішаєш,

увесь час дивишся на годинник.

Я позичу тобі свою панчоху.

Хочеш, щоб я це одягнув?

Надворі холодно, лікарю.

Думаєш, я роблю дурницю?

Можливо. Звідки мені знати.

Про що ми говоримо?

Тереза.

Якби у мене було два життя...

В одному я б залишив її у себе,

а в іншому я б її прогнав.

Потім я порівняв би і знав, як краще.

Але ми живемо тільки раз.

Життя настільке легке...

як контур, який ми ніколи не можемо...

заповнити...

чи виправити...

трохи покращити.

Це страшно.

Вона шукає, чим зайнятися у Празі, і я...

Зараз...