Georgetown

Ця історія в жодному разі не претендує на правдивість.

Попри те, натхненням для неї стали реальні події.

НАЙГІРШИЙ ШЛЮБ В ДЖОРДЖТАУНІ

То для вас це вперше?

-А для вас? -Я ветеранка.

Перед цим дві вечері та коктейльна вечірка.

І як?

Важко описати.

Завжди запам'ятовується.

Еленор Прайс. Я з «Ройтерз».

Тед Парсонс.

О! Треба було одразу сказати. Мої вітання.

Ще б пак.

Дякую.

Для вас це визначний вечір.

Так і є.

Це, мабуть, таке задоволення.

-Хіба що полегшення. -Ага.

І вдячність.

Як він це зробив?

Не маю жодного уявлення.

Звідки ви знаєте Мотта?

Кожен у Джорджтауні знає Ульріха.

Він став незамінним для нашого посольства.

Ні, «незамінний» – це не те.

Його неможливо ігнорувати.

Наче Лоуренс Аравійський, тільки з блекберрі.

Як я востаннє була тут, сиділа поруч зі Скалією.

Він укладав їхній шлюб. Можеш таке уявити?

-Знаєш його жінку? -Не знала, що він жонатий.

Ой, ну звісно, що жонатий. Це її будинок.

А де Ельза?

Запрошення від Департаменту оборони. Вони прислали мене.

Ніколи про нього не чув. Що він за один?

Не знаю. Здається, трохи чудотворець.

Бачив його лише пару разів.

-Чув іракські історії? -Ні.

Він слав нам звіти з регіону понад два роки.

Не те, щоб ми просили.

Найнеймовірніше у світі лайно.

Тож я врешті був змушений сказати: «Ви здуріли.

Візьміть свій дурнуватий план і запхніть собі в дупи».

Дипломатичною мовою, звісно.

А вони: «Ульріху, не можна такого казати голові німецької розвідки».

А я їм: «А я взяв і сказав».

Ну самі подумайте.

Якщо мова йде про встановлення жучка

десь у якомусь готельному номері,

в автівці якоїсь дрібноти, то й нехай.

Але у власній ванній Мадлен Олбрайт?

Та ну, не смішіть мене.

А тоді я пішов собі додому.

Добре виспався.

А на ранок вони зателефонували і зробили пропозицію...

Як там було? Від якої не можна відмовитись.

Що трапилось?

Що ж, може, наступного разу, як будете в Мадлен Олбрайт,

не ведіть важливих розмов у її ванній.

Дозвольте вас запросити.

Дякую.

Ой, даруйте. Вибачте, що злякав вас.

Не злякали.

Вона часто лягає перед вечерею. Піду її розбуджу.

Перепрошую.

Звісно, він завжди може оплатити кейтеринг, але робить усе сам.

Ой, знаю.

Прошу вибачення за запізнення. Вітаю.

Ульріх обіцяв розбудити мене раніше.

Так.

Я гадав, тобі треба було відпочити.

Бачите, як він зі мною носиться?

Ви ж знаєте, як я ненавиджу пропускати коктейлі.

Що ж, ми всі тобі вибачимо,

якщо схочеш надолужити згаяний час.

Насамперед...

За Ульріха і його чудесне досягнення.

Ні-ні. Я був лише одним з команди гравців

у дуже заплутаній грі. Насправді це...

Так, це я тост виголошую.

Вибач.

А ще за жінку і її свободу.

І за всіх вас, що святкуєте з нами.

Підтримую.

-Підтримуємо. -Будьмо.

Будьмо.

Дуже тепле.

Ми всі зголодніли. Принеси суп.

Так, це правда.

Одного з наших співробітників заарештовано в Ірані.

Чудова жінка. Заміжня.

Донечка щойно пішла в дитсадок.

Ми кілька днів не мали від неї відомостей,

аж тут з'являється чутка.

Її схопили й утримують за звинуваченням у шпигунстві.

-Вона була шпигункою? -Ні.

Ми дослідники. Вона економістка.

Це дурня. Попри те, ваш Держдепартамент не хоче втручатися.

Надто зайняті цим перехідним періодом в Іраку.

Ми не могли ні з ким там зв'язатися.

Ми геть безпомічні й нічого не знаємо.

А тим часом...

Дякую, Мотте.

А тим часом ця бідолашна жінка

гниє у в'язничній камері в Тегерані.

А тоді мій приятель,

колишній посол,

скеровує мене до нашого сонцесяйного господаря.

Ой, заради Бога, Теде!

Вистачило мені на хвильку відійти, а ти вже мене соромиш.

Ой, ні, Ульріху. Нехай розказує.

Що ж, ми зустрілися, і він сказав, що про все потурбується.

Ні-ні. Я сказав, що подивлюся.

І?

І...

через десять днів її звільняють.

Це він зробив.

-Це зробив Мотт. -Як?

Досі мені не сказав.

Ви ж не очікуєте, щоб фокусник розкривав свої секрети.

-Та ну. -Ні, ні. Містере Мотт...

Ні. Годі. Досить цього.

-Прошу сідати. -Що?

Сподіваюся, вона нормально почувається.

Не можу, просто не можу. Не можу більше цього слухати.

Але ж не посеред вечері.

Чхати я хотіла на вечерю.

Я й не знала, що буде вечеря.

Я прийшла до тебе, мамо.

Ти сказала, що хочеш побути зі мною.

Нам це більше не вдається.

Приходжу, а тут усе крутиться довкола нього...

його свято, його ідіотські байки.

Він зробив визначну річ.

Так, авжеж.

Повідомиш, коли він отримає Нобелівську премію.

-До зустрічі в Стокгольмі. -Ти як мале дитя.

Після всього, чого ти зазнала,

він і далі живе тут, тратить твої гроші...

Він мій чоловік. Це наш дім.

Так, я знаю. Знаю.

Містере Мотт...

Ти караєш мене.

Караю тебе?

Слухай,

я зроблю все, що треба, добре?

Переїду в столицю. Я... я це зроблю.

Викладатиму тут, добре? Ти могла б приїхати у Бостон.

Я зроблю все, щоб тобі допомогти, якщо тільки

ти це припиниш.

Ти не розумієш.

Тож іди, якщо не хочеш бути з нами.

А вранці цього не можна зробити?

Можна. Просто хочу трохи прибрати вже зараз.

Так, але тоді ти не ляжеш до 2:00 і розбудиш мене, коли прийдеш нагору.

Вибач, що моє прибирання після нашої гостини заважає тобі відпочивати.

«Нашої» гостини? Так наче комусь вдалося хоч словечко вставити.

Це все Аманда, так?

Це вона зіпсувала тобі настрій.

Ніколи не зрозумію, навіщо ти запрошуєш ту кислу сучку.

Не кажи так про мою дочку,

і не смій палити в моєму домі.

Гарний берет, чувак.

Алло.

Почувалася нормально.

Добре їла.

Наче гарно розважалася.

Коли ви востаннє з нею розмовляли?

Перш ніж вийти вчора увечері.

Коли саме?

Коли вона лягла, я вийшов пройтися невдовзі після півночі.

Я часто так роблю. Вона не любить...

Не любила, коли я палив у домі.

А коли повернувся, знайшов її

на сходах.

І тоді зателефонували в 911?

Так.

Я негайно зателефонував. Мабуть, сподівався...

Скільки років було вашій дружині, містере Мотт?

Їй був 91 рік.

Тепер нам усім треба бути сильними.

Я знаю, після вечірки ви попрощалися на дещо негарній ноті.

-Мені страшенно... -Зараз це все не має значення.

Хочеш обговорити похорон?

Тобі слід знати, що я хочу поховати її в Арлінґтоні.

А я хочу поховати її біля свого батька.

Так.

Гадаю, Арлінґтон багато для неї б означав.

Чому?

Але, звичайно, я цілком розумію твої почуття.

Є й інші питання.

Слід обговорити

питання будинку, маминих документів і її майна.

Про все потурбувалися.

Я незабаром з тобою зв'яжуся.

Час на сльози й спогади буде,

обіцяю.

Але зараз треба зайнятися важливою роботою.

Що за робота?

Я мушу знайти й покарати

тих, хто вбив твою матір, а мою дружину.