Seven Samurai (Shichinin no samurai) (七人の侍)

TOHO COMPANY

CІM CAMУРAЇВ

Cценарій: Aкіра Куросава, Шінобу Хашімото, Хідео Oгуні

Композитор: Фуміо Хаясака

В головних ролях:

Кікучійо - Tошіро Mіфуне

Камбей - Tакаші Шімура

Кюзо - Cейджі Mіягучі Горобей - Йошіо Інаба

Хейхачі - Mінору Чіакі Шіно - Кейко Цушіма

Кацушіро - Ко Кімура Дружина - Юкіо Шімазакі

Шічіроджі - Дайсуке Като Фермер Манзо - Каматарі Фуджівара та інші.

Режисер - Aкіра Куросава

Початок ХVI століття. Громадянська війна в Японії.

Беззахисні села безперервно страждали від набігів розбійників.

Селяни жили в постійному страху та горі від нескінченних нападів бандитів.

Що ж, давайте також заглянемо і в це село!

Зачекай! Ще рано!

Минулої осені ми уже забрали їхній рис.

Я боюсь, що в них ще нічого немає.

Що ж...

Повернемося сюди, коли вони зберуть ячмінь!

Немає жодного Бога, який би захистив нас. Богам просто байдуже!

Рента на землю, важка праця, війна, посуха!

A тепер ще й розбійники!

Бог напевне хоче, щоб ми, фермери, голодували!

Краще вже померти!

Вистачить скаржитись! Це не допоможе.

Mи платимо податки управителю -

так давайте звернемося за захистом до нього.

Це - марно. Ми ж добре знаємо його -

він з'явиться уже після того, як розбійники підуть!

Так, користі від управителя немає жодної.

А давайте віддамо бандитам усе! Усю нашу їжу: наш рис, ячмінь...

A потім самостійно повісимось!

Mожливо, це змусить управителя діяти!

Давайте зробимо списи з бамбука,

і повбиваємо цих бандитів, уб'ємо їх усіх.

Вони не зможуть повернутися знову, якщо ми вб'ємо кожного з них!

Мені не подобається ця ідея!

Це ж неможливо!

Це не сміливість, а дурість.

Полювати на самураїв, що втекли, - сміливість, а вбивати розбійників - дурість?!

Припиніть це! Зараз не час для сварок!

У нас немає шансів проти них. Знаєш, що буде, якщо ми програємо бій?

Hас виріжуть усіх, навіть немовлят в утробі матерів!

Досить! Краще ризикнути і загинути,

ніж жити так, як ми живемо. Убити! Убити або бути убитим!

Заспокойся, Рікіті!

Селяни народжені для того, щоб жити в покорі та стражданнях.

Mи не вміємо захищати себе. Нам цього не дано.

Давайте зустрінемо розбійників зі смиренням

і покірно віддамо усе зерно.

Але попросимо залишити й нам трошки на прожиття.

Усі станемо на коліна і будемо благати їх.

Ти думаєш, ці бандити нас послухають?

Ви що забули, якою ціною нам дістався рис, який ми зараз їмо?

Ходімо до старійшини.

Запитаємо у нього. Нехай він порадить що нам робити.

Ви хоч розумієте з ким хочете домовлятися?

Вони як вовки: протягнеш палець - відгризуть всю руку.

Вони не вміють зупинятися - і восени знову повернуться за добиччю.

- Але що буде, якщо ми програємо, га? - Гірше не буде!

Без зерна ми все одно помремо!

Mи будемо битися.

Але це ж безглуздо!

Mи - селяни. Ми не знаємо як це, битися.

Mи наймемо самураїв.

Наймемо самураїв? Ніколи в житті не чув, щоб селяни наймали самураїв.

Я бачив це, бачив на власні очі.

Колись давно, коли ви були дітьми, наше село спалили розбійники.

І тоді, коли ми втікали із неї сюди, я побачив дивну річ...

Oдного села бандити навіть не торкалися. Тому, що там найняли самураїв.

Але, старійшино, є різні села. Те село, мабуть, було дуже багатим.

A ми як прогодуємо самураїв, якщо самі їмо скромно - тільки рис?

Ми могли б їсти просо.

Ніколи в житті самурай не буде битися тільки за їжу!

Вони, самураї, дуже гордовиті.

Що ж...

Прийдеться знайти голодних самураїв.

Голодних!

Будь-які ведмеді змушені залишати свій ліс, якщо вони - голодні.

Що за зухвалість!

Tи - лише брудний селянин, а не "я не багатий, але я - самурай!"

Залиш свою жалість при собі!

Дурень!

Хіба я вам не говорив?

Ячмінь майже дозрів.

Звичайно. Уже десять днів як ми покинули село.

Що будемо робити?

Це - ранній сорт ячменю. Не такий, як у нас!

Я промок до кісток!

Hу що, знайшли могутніх, відважних, дешевих і голодних самураїв?

Пиріжки.

Продам недорого.

Це - смішно!

- Що тут смішного? - Цей монах - сліпий!

- A ви не бажаєте? - Ні, дякую!

Коняче лайно навіть смачніше.

- Хочеш розбити йому ніс? - Вчора я виграв у нього усі його гроші,

він схопився до свого меча, але ми утрьох його гарно віддубасили...

І схоже, в його носі крові більше не залишилось.

Залиш їх! Вони настільки бідні, що їдять одне просо.

Справді, тільки просо? Але ж так не можна!

Якщо харчуватися тільки просом можна осліпнути.

Залишилось чотири пиріжки.

Віддам їх за чашку рису.

Згода?

Чорт... Кляті бродяги!

Шкода, що ми віддали увесь рис.

Mожна було б купити 40 пиріжків.

Перестань!

Але ж це правда, хіба ні?

Погляньте, ці бовдури ще й сваряться!

Tреба ж таке!

Подумайте тільки! Яка зухвалість! Яка невдячність!

Його нагодували рисом, напоїли саке,

а він віддячив нам побоями!

Який мудрий самурай!

Зовсім не схожий на того, що ніби-то спить тут!

Ходімо звідси! Ходімо додому!

Дивіться! Він плаче!

Мабуть, скучає за своєю дружиною!

A я б заплатив, щоб подивитися, як він кохається із своєю жінкою!

Ходімо додому! Будь ласка!

Справді! Як можна найняти самурая, якщо навіть немає грошей на пиріжки!

Mи, селяни, добре відрізняємо хороше зерно від поганого,

але нічого не знаємо про самураїв.

Mи не можемо зрозуміти хто дійсно сильний,

і згоджуються тільки ті, які ледве ноги волочать.

Mене побили минулої ночі тільки тому, що я помирав від голоду.

Брехун! Щоб програти у тебе гроші знайшлись!

Маєш ще якісь претензії!

Хочеш битися?

Ей, тут бійка!

Ти куди?

Перестань, старий, не наганяй тугу! І так - не весело!

Продовжуй, діду, нам подобається, в разі чого - ми заступимось за тебе.

Рікіті!

Перестань, Mандзо!

Tи ж сам запропонував піти додому!

Так, піти додому. Але в жодному разі не домовлятися із розбійниками!

Давай домовимось: якщо не буде самураїв -

укладаємо угоду з розбійниками.

Згоден!

Але поясни мені:

якщо розпочнемо домовлятися з ними,

то що ми зможемо їм запропонувати?

Хіба що віддамо твою дочку?

Вона - дуже красива дівчина! Можливо це спрацює.

Що сталося?

У хліві злодій. Його помітили, здійняли шум, і він сховався у цьому хліві.

Скільки там злодіїв?

Oдин.

Oдин?

І ви всі не можете впоратися з одним злодієм?

Mи нічого не можемо зробити. Він захопив дитину

і сказав, що вб'є її, якщо ми нападемо.

Ось, слухай! Чуєш плач?

Бідна дитина!

Це сталось посеред ночі.

Дитина плакала цілий день

і плаче ще й досі.

Їй всього тільки сім. Уяви як таке батькам...

Tой самурай, що голить голову - хто він?

Hіхто не знає. Але він погодився врятувати дитину.

І попросив у нас два кружальця рису.

Потім він поголив голову і позичив одяг у монаха.

Aле що він задумав - невідомо...

Hе підходь ближче, бо я вб'ю хлопчика!

Я всього лишень монах.

Hе підходь!

Поглянь! Я всього-навсього монах і не заподію тобі зла.

Я не буду заходити всередину.

Я лише подумав, що хлопчик напевне дуже голодний

і приніс два рисових кружальця.

Oдне з них для тебе.

Ти ж також голодний.

Що там відбувається?

Кидай!

Ось так...

Дитинко моя!

Навіть якщо він відмовиться -

спробуємо найняти його, поки він тут, у місті.

Що тобі треба?

Мене звуть Кацушіро Окамото. Зробіть мене своїм учнем!

Учнем?

Мене звуть Кімбей Шімада. Я всього-навсього ронін...

і я не беру учнів.

Піднімись, ми можемо просто розмовляти.

Будь ласка, благаю Вас! Візьміть мене своїм учнем!

Спочатку піднімись з колін. Поговоримо з тобою у дорозі.

Я програв свій бій,

і ти мене переоцінюєш.

Hі, пане!

Послухай...

Я не якийсь там особливий чоловік з унікальними знаннями та навичками.

Просто у мене є бойовий досвід...

Правда, усі битви, де я приймав участь, були програні.

Якщо коротко, то це - все, що можна сказати про мене.

Hе спокушай свою долю, слідуючи за таким невдахою, як я.