Annie Hall

Є старий анекдот.

Дві старі жінки на гірському курорті Кетскілл.

Одна каже: "Тут їжа просто жахлива".

А друга відповідає: "Знаю, і такі маленькі порції".

Саме так я відчуваю життя:

самотність, бідність, страждання і нещастя...

і все це надто швидко закінчується.

А інший показовий анекдот...

зазвичай приписують Грачо Марксу...

але з самого початку він з'являється у Фройдовому "Розумі й його зв'язком із несвідомим".

Звучить він так, я перефразую:

Я ніколи не захочу належати до того клубу, який хотів би мати мене своїм членом.

Це ключова ідея мого дорослого життя, що стосується відносин із жінками.

Нещодавно у моєму мозку почали коїтися такі речі...

бо мені виповнилося 40, і зі мною, мабуть, сталася криза середнього віку.

Я не хвилююся через старіння. Я не з тих.

Правда, я трохи лисію на маківці. Це найгірше, що зі мною відбувається.

Думаю, я стану кращим, коли постарію.

Думаю, я буду таким лисіючим, мужнім типом...

як протилежне до сивого.

Якщо сивіння і лисіння зі мною таки станеться.

Якщо я не стану одним із тих, у кого слина з рота капає...

який завалюється у кафе з торбою і кричить про соціалізм.

Ми з Енні розійшлися, і я не можу ніяк заспокоїтися.

Я все кручу в голові те, що між нами відбулося...

досліджуючи своє життя і намагаючись здогадатися, коли ж усе зіпсувалося.

Ще рік тому ми були закохані.

Кумедно. Я не понурий тип. Не депресивний персонаж.

Я був щасливою дитиною. В межах розумного.

Я виріс у Брукліні під час Другої світової війни.

У нього депресія.

- Ні з того ні з сього він нічого не робить. - Чому в тебе депресія, Елві?

Скажи доктору Флікеру. Це він прочитав щось.

Щось прочитав, так?

- Космос розширюється. - Космос розширюється?

Космос - це все, а якщо він розшириться...

колись він розлетиться на шматки, тоді прийде кінець усьому.

А як це тебе стосується? Він припинив робити домашнє завдання!

- А навіщо? - При чому тут космос?

Ти у Брукліні. Бруклін не розширюється!

Він не розширюватиметься мільярди років!

Треба насолоджуватися життям, поки живий! Так?

Мій психоаналітик каже, що я перебільшую свої дитячі спогади...

але клянуся, я виріс під американськими гірками...

на Коні-Айленді.

Може, саме це вплинуло на мою нервозність.

У мене гіперактивна уява. У мене думки трохи скачуть.

Мені дещо складно розрізняти уявне і дійсність.

У мого батька був атракціон з машинками.

Ото він, а це я.

Я випускав агресію у цих машинках.

Пам'ятаю вчителів нашої школи.

Ми казали: "Той, хто нічого не вміє, той вчителює...

а той, хто не вміє вчителювати, викладає фізкультуру".

І ті, хто нічого не вмів робити, думаю, усі зосередилися в нашій школі.

Мушу сказати, я завжди думав, що мої однокласники - ідіоти.

Мелвін Грінглас з його жирним личком.

І Генрієтта Феррелл, Міс Досконалість усіх часів.

Й Іван Акерман завжди відповідав неправильно. Завжди!

Сім плюс три - дев'ять.

Навіть тоді я знав, що вони придурки.

У 1942 я вже відкрив для себе жінок.

Він поцілував мене!

Це вже вдруге цього місяця! Іди сюди.

- Що я зробив? - Іди сюди.

- Що я зробив? - Тобі повинно бути соромно.

Але за що? Я просто виражав здорову сексуальну допитливість.

Шестирічні хлопчики не повинні думати про дівчаток.

А я думав.

Заради Бога, Елві, навіть Фройд говорив про латентний період!

А у мене ніколи не було латентного періоду. Що поробиш.

Чому ти не міг бути таким як Дональд?

Він був зразковим хлопчиком.

Розкажи дітям, хто ти тепер, Дональде.

Я керую прибутковою компанією одягу.

Іноді мені цікаво, де зараз мої однокласники.

Я президент сантехнічної компанії Пінкуса.

Я продаю таліти.

Я сидів на героїні, а тепер на метадоні.

Я займаюся шкірою.

Я не знаю, як живуть більшість моїх однокласників, зате я став коміком.

Мене не взяли в армію.

Я був 4-P.

У разі війни я був би полоненим.

Ти завжди бачиш у людях найгірше.

Ти не дружив ні з ким у школі.

Ти ніколи не йшов у ногу зі світом.

Навіть коли ти став відомим, усе одно не почав довіряти людям.

Я чітко чув. Він бурмотів: "Жид".

- Ти божевільний. - Ні.

Ми виходили з тенісного корту. Він там був зі мною і його дружиною.

Він подивився на неї, потім обоє подивилися на мене...

а потім він пробурмотів: "Жид".

У тебе параноя.

Яка іще параноя? Я ці речі відчуваю.

Я обідав з хлопцями з NBC, і спитав: "Ви їли?"

Том Крісті відповів "Ні. Жид?" Не "А ти?"

Не "А ти їв?", а "Жид їв?" Розумієш?

- Макс... - Припини називати мене Максом.

Чому? Це ім'я тобі личить. Максе, ти в усьому бачиш якусь змову.

Та ні. Я був у музичному магазині. От послухай.

Там є такий високий коротко стрижений блондин, він дивно на мене подивився

і каже: "Цього тижня в розпродажі Вагнер".

Вагнер, Максе. От що він хотів мені сказати.

Так показово, Вагнер.

Отак, Максе. Каліфорнія, Максе.

- Треба вибиратися з цього чокнутого міста. - Та забудь.

Ми переїжджаємо в сонячний Лос-Анджелес. Там немає ніякого снігу.

Робіть, що хочете, але я не хочу жити в місті...

де єдина культурна перевага в тому, що можна повертати направо на червоне світло.

Та нічого, заспокойся. А ти не спізнишся на зустріч з Енні?

Ми зустрічаємося перед Бікменом. У мене ж є кілька хвилин, так?

Вас показували по телевізору?

Так, бувало.

А як вас звати?

Ви не запам'ятаєте. Це не має значення.

Ви у шоу Джонні Карсона, так?

Бувало.

Як вас звати?

- Роберт Редфорд. - Та ну!

Елві Сінгер. Дуже дякую за все.

Це Елві Сінгер!

Його показували по телевізору. Елві Сінгер, так? Я не помиляюся?

- Дайте мені спокій. - Його показували по телевізору.

Мені треба велика ключка для гри в поло.

- Кого показували по телевізору? - От його, у шоу Джонні Карсона.

- Це що, збори водіїв вантажівок? - У якій програмі?

- Можна автограф? - Та навіщо він вам?

Треба! Для моєї дівчини.

Напишіть для Ральфа.

- Вашу подругу звати Ральф? - Це для мого брата.

Справді Елві Сінгер, телезірка.

- Тут Елві Сінгер! - Досить, народ.

Господи, де ти була? Добиралась через Панамський канал?

- У мене поганий настрій. - Я тут з персонажами "Хрещеного батька".

- Вчися справлятися з цим. - Я справляюся з двома хлопцями на ім'я Чіч.

Будь ласка, у мене болить голова.

У тебе поганий настрій. У тебе, мабуть, місячні.

У мене немає місячних! Господи!

Щоразу коли щось не так, ти думаєш, що у мене ПМС.

Трохи голосніше. Я думаю отой не почув.

- Кіно почалося? - Дві хвилини тому.

Все. Можеш про нього забути. Я не зайду.

- Дві хвилини. - Ми вже його пропустили.

Я не можу зайти посеред фільму.

Посеред фільму? Та ми пропустили тільки титри, а вони шведською.

Хочеш, будемо дві години пити каву?

- Дві години? Ні. А я піду. - Давай. До зустрічі.

Поки ми говоримо, могли б уже й зайти.

Можна не сваритися прилюдно? Мені соромно.

- Добре. То що ти хочеш робити? - Не знаю. Підемо на інший фільм?

- Подивимося "Скорботу і жаль". - Ми вже це бачили.

У мене немає настрою дивитися чотирьохгодинний документальний фільм про нацистів.

Вибач.

Мені треба дивитися фільм з початку до кінця, бо я анальна особа.

Це якщо ввічливо про тебе говорити.

Минулого вівторка ми дивилися фільм Фелліні. Не найкращий з його фільмів.

Йому бракує єдності структури.

Виникає враження, що він не зовсім впевнений, що хоче сказати.

Я завжди вважав, що він більше уваги приділяє техніці.

Звичайно, "La Strada" був хороший фільм.

Великий у плані використання негативних образів.

- У мене буде напад. - Припини його слухати.

Він кричить мені у вухо.

Уся ця "Джульєтта і духи" чи "Сатирикон".

Я вважаю його неймовірно душевним.

Насправді він один із найсердечніших кінорежисерів.

Ключове слово "душевний".

- Що тебе гнітить? - Я пропустила свою терапію. Я проспала.

Як ти могла проспати?

Будильник.

Знаєш, який це для мене ворожий жест?

Знаю. Це через твої сексуальні проблеми, так?

Усі в черзі повинні знати про наші стосунки?

Це як Семюель Бекет.

Я в захваті від техніки, але за душу не бере.

- Я б узяв його за душу. - Припини.

Він плює мені на шию, коли говорить.

Ти можеш про щось інше говорити? Ти настільки егоцентричний...

що якщо я пропускаю мою терапію, ти думаєш про те, як це впливає на тебе!

У них, мабуть, перше побачення.

Мабуть, познайомилися через оголошення в "Нью-йоркському книжковому огляді".

"Академік тридцяти років хоче зустріти жінку...

яку цікавить Моцарт, Джеймс Джойс і содомія ".

Що ти маєш на увазі під "наша сексуальна проблема"?

Я порівняно нормальний як для хлопця, що виріс у Брукліні.

Вибач. Моя сексуальна проблема. Добре? Моя сексуальна проблема!

Я ніколи цього не читав. То було продовження до "Поворота гвинта" Генрі Джеймса?

Це вплив телебачення.

Маршалл МакЛуен розглядає це явище як наділене високою інтенсивністю.

Розумієш? Гаряче середовище.

То він переплутав із шкарпеткою з кінським гноєм.

Що робити, коли стоїш у черзі на фільм з отаким от?

Чекайте. А чому я не можу висловити свою думку? Це вільна країна!

Він же може. Тобі що, обов'язково так голосно говорити?

Тобі не соромно так просторікувати?

Найсмішніше це те, що ти нічого не знаєш про Маршала МакЛуена.

Я викладав курс у Колумбійському університеті "Телебачення, медіа й культура".

Я думаю, мої дослідження містера МакЛуена відзначаються високою обгрунтованістю.

Справді? Це кумедно, бо містер МакЛуен тут зі мною.