The Fly

Компанія "20 сторіччя - Фокс" презентує

фільм Девiда Кроненберґа

МУХА

В ролях Джеф Ґолдблюм

Джина Девiс

Джон Ґетц

Композитор Говард Шор

Художник-постановник Карол Спайєр

Оператор-постановник Марк Ірвін

Автори сценарію Чарльз Поуг і Девiд Кроненберґ

Продюсер Стюарт Корнфельд

Режисер Девiд Кроненберґ

Над чим я працюю?

Над відкриттям, яке змінить світ i людство.

Наскільки змінить? Чи можна детальніше?

Ви бажаєте, щоб я розповів про деталі тут?

В мiсцi, де половина присутнiх вчених пiдслуховуватиме?

А де ще?

Можемо повернутися до моєї лабораторiї.

Я приготую капучiно.

В мене професiйна кавоварка.

Не пластикова iграшка для дилетантiв.

Справжня ресторанна машина.

З орлом на кришцi.

— Ви рiдко вибираєтесь на люди. — Що, так помiтно?

Я думаю ви припускаєтесь помилки. Адже ви бажаєте поговорити зi мною.

Я маю зробити ще 3 інтерв'ю до завершення вечірки.

В буцімто вчених. Вони не працюють над справжніми відкриттями.

— Вони так не вважають. — Вони брешуть.

А я кажу правду.

Вас нудить?

Нi. Так.

Вам зле вiд алкоголю.

Це в мене з дитинства.

Мене захитує.

В дитинствi мене нудило на велосипедi.

Ненавиджу машини.

— Їхати повільніше? — Нi. Нам наліво. Майже приїхали.

— Ваша лабораторiя тут? — Всерединi охайніше.

Послухайте, мабуть, це погана iдея.

Запiзно.

Вони вас побачили. Живою вам звiдси не пiти.

Я нiчого не бачила.

Ось вони.

Гламурнi телефонні будки.

Дуже гарні.

А ще десь тут приховано кльового музичного автомата?

— Там? — Нi.

Ні. Це прототип.

Я його зробив першим.

Вiн працює, хоч i виглядає потворно.

Назвав їх телепортами.

А це - пульт керування.

Дяка Богу.

Отже, навiщо потрiбнi цi телефонні-будки?

Телепорти.

Мені потрiбен якийсь об'єкт.

Маєте яку-небудь особисту рiч?

Щось унiкальне, чого бiльше нi в кого нема?

Прикрасу чи щось з одягу?

— Ви жартуєте? — Анiскiльки.

Гаразд.

В мене нема прикрас.

Дуже гарне.

Сет Брандл.

Перевiрка голосу

Голос збігається. Продовження.

Слiдкуйте за панчохою.

Аналiз складу об'єкта.

— Ну як? — Чудово.

Велетенська мiкрохвильова пiч.

Добре, що я не вiддала вам свiй "Ролекс".

Ви не розумiєте. Подивiться.

Телепортацiя відбулася успiшно.

— Телепортацiя? — Будь ласка.

Зачекайте.

Це голограма?

А де моя панчоха?

Це вона i є.

Давайте, підберіть.

Не думаю, що розумiю.

— Що ви зробили? — Важко повiрити?

Ваша панчоха була телепортована.

З однiєї кабiни в iншу.

Розiбрана на молекули там i знову складена тут.

І це змiнить наш звичайний свiт.

Неймовiрно!

Але ж це неможливо?

Як вам вдалося зберегти це в секретi?

— Сiдайте. — Як ви це створили самотужки?

Я не працюю сам.

В цiй машинi є таке, що я сам не розумiю.

Я - системник.

Я замовляю деталi конструкцiї

людям, талановитiшим за мене.

Я прошу розробити молекулярний аналiзатор. Вони роблять. Я збираю.

Нiхто з них й гадки не має про справжню сутнiсть проекту.

А грошi? Вас фiнансує "Барток Сайєнс Індастрiз"?

Вони не втручаються в мої справи, оскiльки для них це недорого.

Результат все одно буде їхньою власнiстю.

— Ви їм казали? — Я ще почекаю.

— А це що, навiщо? — Щоб вас цитувати.

Цитувати? Нi, ні!

Це приватна розповiдь. Нiчого про це не пишiть.

Що ви таке кажете? Я ж журналiст.

— Нi, нi, i ще раз нi! — Але ж ви про це знали.

Пробачте. Я помилився.

Не слiд було вам це показувати.

Пробачте.

Часопис "Партiкл"доручив менi

написати статтю. А це

найцiкавiша тема, яку я тiльки зустрiчала.

Нi! Нi в якому разi.

Вiддайте плiвку.

— Ви не маєте права! — Це ви не маєте права!

Я б нiколи не розповiв про це журналiстам.

Але ви розповiли менi!

— В якомусь сенсi, так. — У всiх сенсах.

Чекайте-но! Ваша панчоха?

Залишiть собi на щастя.

Я прошу розробити

молекулярний аналiзатор. Вони роблять. Я збираю.

Нiхто з них уяви не має про справжню сутнiсть проекту.

А грошi? Вас фiнансує "Барток Сайєнс Індастрiз"?

Вони не втручаються в мої справи, оскiльки для них це недорого.

Результат все одно буде їхньою власнiстю.

Ось так.

— Як гадаєш? — Це розiграш.

— Що? — Вiн тебе надурив.

Старий жарт з двома кабiнками.

А ти й купилася.

— Стривай... — Пообiдаємо разом?

Стривай, мене нiхто не розiгрував!

Я все бачила на власнi очi.

Хай пiднiмаєтсья.

Ти справила враження.

Що ти маєш на увазi?

Твiй штукар прийшов сюди.

Статiс Боранс, редактор часопису "Партiкл"

— Сет Брандл. — Я знаю.

Поговоріть в моєму кабiнеті, а менi порiбно бiгти.

Якщо ви вмiєте примушувати речi зникати, скажiть менi.

Є в мене один марнотратний редактор.

А ви не гаяли час.

Життя коротке.

Запис його не вразив?

Вiн вважає вас аферистом.

— Чудово! — Дiйсно?

Подивимось, що скажуть в "Омнi".

Послухайте, Веронiко!

Я прийшов сказати вам чарiвне слово.

— Яке? — Чiзбургер.

Я занадто довго працював на самотi.

І в мене виникла потреба розповiсти про свою роботу.

Але, якщо цю iнформацiю оприлюднити зараз,

менi гаплик.

Хлопцi з "Бартока" мене вб'ють. Колеги мене вб'ють.

Проект ще неготовий.

Але ж усе працює.

Не вистачає одного важливого компонента.

Дiйсно?

Якого саме?

Я можу телепортувати лише неживі об'єкти.

А що буде, коли спробувати телепортувати щось живе?

Давайте не під часу обіду.

Гiрше за це не буде.

Ви мене не переконаєте.

Я вважаю, менi слiд розповiсти про це суспільству.

Ви й розповiсте.

Але пiзнiше.

Дивiться, що ви вже знаєте про проект?

— Достатньо, щоб ви нервувались. — Бажаєте знати бiльше?

Я кажу про цiлу книгу.

Не на статтю. Будьте поряд. Спостерігайте за моєю роботою день за днем.

І ви зможете розповісти набагато більше.

В мене немає особистого життя, тому ви менi не завадите.

Зберiть данi про винахiд, пишiть про роботу над ним.

Повна iсторiя найепохальнiшого винаходу людства.

Винаходу, що покладе кінець звичайному транспорту,

кордонами, часом i простором.

Останнiм роздiлом буде опис

моєї телепортацiї на вiдстань -

5 метрiв мiж кабiнами. Ось що ви можете втратити.

Ви згодні?

Що ти робиш в моїй квартирi?

Проїздив поряд. Вiрiшив помитися. Важкий день.

Як ти увійшов?

Ти сама дала мне ключа, забула?

Слiд було замiнити замок.

— Я знав, що не змiнила. — Дiсйно?

Тому що пiдсвiдомо, ти

бажаєш мого повернення.

— Щоб я переїхав. — Нi.

Це тому що я ледача й неорганiзована. На свiдомому рiвнi.

А твiй приятель - кумедний.

— Який приятель? — Той клоун.

Брандл.

Я помилявся. Вiн талановитий.

Вiн очолював групу "Ф- 32". Пам'ятаєш?

Хлопцi майже отримали Нобелiвську премію з фiзики.