Rounders

ПОКЕР ГОВОРИТЬ

СУПЕРСИСТЕМА

Вся справа ось у чому.

Якщо не можеш виявити лоха в перші пів години гри - тоді ти сам лох.

ШУЛЕРИ

Гравці вам скажуть: "Ми граємо, щоб жити". Це робота, як і будь-яка інша.

Ми не зариваємося, граємо потроху.

Наша мета, брати по одному великому кушу на годину.

Піднімати ставку, коли карти хороші. Захищатися, коли погані. Не здаватися.

Так я заробив на половину юридичного курсу. Я стабільний гравець.

Я навчився стабільно вигравати.

Але потім зрозумів, якщо бути занадто обережним,

Життя стане стабільним, до відрази.

Це заклад Тедді-КДБ.

На п’ятсот? Його адреси в довіднику немає.

- Ні, не сьогодні. - Чому?

Дай три купки суперфішок.

Ось тобі на тридцять тисяч. Рахуй.

Все вірно.

Будеш грати по-крупному? Чудово.

- Печива хочеш? - Ні.

Хоч за його виглядом і не скажеш, що він близький до босів російської мафії,

...з такими, як він, за картами краще не жартувати.

Ця велика гра йде тільки у нього.

Тут мене вважають дрібним гравцем. Зараз все зміниться.

Джої Книш - легенда Нью-Йорка.

Він профі. Заробляє на життя грою з дев’ятнадцяти років.

Ти взяв фішки для когось?

Ні... Тобто так, для себе.

Правильно. Ти ж не кинеш їх усі в гру?

Він мені тут ближче всіх, майже друг.

- Пішли. Але сьогодні, я не хочу його бачити.

Не варто кидати виклик цим типам. Вони тебе зжеруть. Обіграють в пух і прах.

- Ти думаєш? - Є простіші гравці.

Пішли звідси. Вип’ємо кави, поїдемо в спокійне місце.

Я знаю, що роблю!

Хочеш взяти суперкуш, так?

Взяти побільше і рвонути в Лас-Вегас? Я вгадав, так?

Я зможу виграти.

Можливо. Може, цю гру і виграєш.

Але не гру "десять-двадцять" у казино "Честерфілд".

І не гру "хай-лоу", в підпільному клубі на 79 вулиці.

Гаразд. Я зрозумів.

Зрозумів. Я пішов грати.

Тут практикують "техаський безмежний покер".

Мінімальна ставка - 25 тисяч.

Таку гру не часто зустрінеш поза казино.

Ставки приваблюють багатих лохів, а ті приваблюють акул.

"Техаський безмежний", король покерних ігор.

У гравців по дві карти лицем вниз.

На середину кладуть п’ять карт, лицем догори. Вони загальні.

Їх може взяти будь-хто, щоб мати кращий набір з п’яти карт.

Головне, грати з людьми, а не з картами.

Ставлю 800.

У жодній іншій грі, гроші так швидко не змінюють господаря.

Блискучий гравець з супер картами може бути битим,

і втратить розум разом з фішками.

Тому в "безмежний покер" грають на Світовому покерному чемпіонаті.

Деякі профі відмовляються в нього грати. Не витримують стресу.

Але такі, як Дойл Брансон, вважають "Безмежний" істинним покером.

Канатоходець Валенда сказав: "Я живу тільки на канаті.

Решту часу чекаю, підйому на канат."

Я пас.

Ставлю більше. На п’ятсот.

Я пас.

Ризикуєш. Ставлю стільки ж.

Ось у чому краса гри!

Давай!

У мене тільки дві пари великих карт, і я хочу його обіграти.

З середнім гравцем, я зробив би пастку. Злегка підняв би ставку.

Він би попався. Але Тедді-КДБ, хитрий.

Треба ставити багато. Робити вигляд, що хочу всіх обіграти.

Ставлю дві тисячі!

Він теж підніме ставку, і я зірву куш.

Стільки ж.

Здається, у нього флеш.

Відкрити і розбити.

Моя грошова карта, дев’ятка червова. У мене фул-хаус!

Ти перший Я пас.

Нехай випадуть піки! У КДБ буде флеш.

Він підніме ставку, а я поб’ю його фул-хаусом.

Ставлю...ставлю...

П’ятнадцять тисяч.

Тайм-аут.

Нехай вважає, що я обдумую хід.

А я думаю, тільки про Лас-Вегас і про казино "Міраж".

Гаразд. Ти ставиш 15, а я піднімаю ставку на 33 000.

Так, я ставлю все! Не думаю, що в тебе є піки.

Ти правий, у мене немає пік.

Я все зрозумів, перш ніж він розкрив карти.

Фул-хаус, Майку.

Вставай!

Він мене розгромив, Книш. Я програв усе! Гроші на чорний день, на навчання... Все!

Так з кожним буває час від часу.

Ти скоро знову повернешся до гри.

Ні, з мене досить! Я зав’язую.

Всі спочатку так кажуть. Я дам тобі грошей на гру.

Договір стандартний, мені половина твоїх виграшів.

Програєш, гроші втрачаю я.

Не кидайся ними даремно.

Вантажівка ще твоя?

Звичайно. Пішли.

9 МІСЯЦІВ ПОТОМУ

Той, хто націлився на куш, не часто програє.

Знаєте, що з таким буває?

Він береться за брудну роботу, в нічну зміну,

і весь час думає: "Де ж я промахнувся?"

Раніше, я уявляв себе за столом, ліворуч від мене Дойл, справа - Амарілло.

Чемпіонат світу з покеру! Ця картина затьмарила все, коли я грав з Тедді-КДБ.

І ось, замість Лас-Вегаса, я в Нью-Йорку.

Вожу товар на вантажівці, позиченій у Книша.

Головне правило гравця, залишай шлях до відступу!

- Привіт, Мугі! - Дай відповідь на моє запитання.

З юридичної точки зору, скажи мені,

...власник команди "Янкі" має право перевести її в інше місто?

Не знаю. Звідки мені знати?

Так ти це ще не вчив?

Ні, це проходять на третьому курсі.

- Бувай! - Бувай.

Тут грають судді.

Я чув про це ще до того, як вступив на юридичний.

У них клуб, 10-12 гравців, судді, прокурори, професори.

У всіх є гроші.

Коли я заробляв грою, я хотів було з ними грати,

але вони не беруть до себе чужих.

Один шулер, Кріспа Лінет, одного разу до них проник.

Але вони дізналися, що він профі.

і потім його штрафувала поліція, за кожну дурницю.

Навіть його улюблений клуб закрили,

а він працював з 1907 року.

- Майку! Зробив те, що я просив? - Так.

Поклади на стіл. Відмінно.

Хлопче, він платить тобі за вечірню роботу?

Моя нагорода - знання, сер.

Вони не варті твоїх зусиль. Стань краще жокеєм, займися справою.

Він зависокий для наїзника.

Досить вербувати його в жокеї. Припини. Так, попередня ставка!

Майк - глава адвокатів навчального суду, що ти проводиш на тому тижні.

А досвід, отриманий у мене, він міг би використовувати у тебе. На літній практиці.

Я думав, ти його любиш. Навіщо мучити його на держслужбі?

Мудра порада, приватна практика краще.

Знаєш, як грають адвокати з Нассау? Для них наші ставки, дрібниця!

Дивно! Серед цих суперюристів немає жодного пристойного картяра.

- Ставка та ж. - І в мене.

Піднімайте!

Професор піднімає!

Майку, я хотів ставити стільки ж!

Ні, треба підняти.

- Твоє слово? - Ставка та ж!

Не знаю, може я зруйнував свою кар’єру юриста, перш ніж вона почалася...

Але я не стримався.

Відмінно! Граю.

Все! Відкривайтеся.

- У мене трійки. - Пас.

- Хай грають ці гумористи! - Той, хто підняв ставку.

Я такої ж думки.

Яка межа?

20 доларів. Найвища ставка, 20.

Прекрасно. Ось, 20.

Ти бачиш лише половину карт. Навіщо ставиш?

Ти не проти, Ейбе? Малюк ставить твої гроші!

Це розумний хід. Ми знаємо свої карти, і ваші теж!

Чорта з два, ти знаєш наші карти!

Закладаємося на мою літню роботу у вас, що знаю?

Я не закладаюся на робочі місця.

Але, якщо ти правий, то будеш першим кандидатом на місце.

Гаразд. Вам потрібна третя трійка.

Але ви забули, що вона була у професора Гріна, і він вивів її з гри.

Ви вдаєте, що вона у вас. У прокурора по парі карт, але слабких.

Суддя хотів зробити "флеш-рояль", але не вийшло.

Містер Ейзен сподівався, що його дами виграють.

Ставка декана, 20 доларів.

Чорт, він вгадав!

Чорт забирай! Здуріти можна!

Ти виграв. Що в тебе, Ейбе?

Дрібниці.

Але з ними ви виграли. Забирайте виграш.

Малий, беру тебе до себе. Сідай поруч зі мною.

Я хотів би, але не можу. Я не граю в карти!

Іди геть! Побачимося завтра!

- Чия ставка? - Моя.

- Малий мені подобається. - Він нівроку.

Розумний хлопець.

Мені було важко піти звідти.

Ці баранці запросили мене зіграти, але я зав’язав.

Грати можна, де завгодно.

З лохами, з майстрами, чесно, нечесно, по-домашньому.

Я можу доставити товар в Нью-Джерсі

і через 2 години бути в казино "Тадж Махал", але я дав слово.

Тепер, я тільки студент-юрист.

- Привіт! - Привіт!

- Як справи? - Добре!

Набридло крутити руль.

Протримайся ще пару семестрів.

О! Мені вже час. Я спізнююся.

Залишся! Я швидко, ти нічого не відчуєш!

Ми обоє знаємо, що так не вийде. І тобі треба виспатися. Давай, спи!

Нічна робота мене вбиває.

Раніше не вбивала.

Гра, зовсім інше! Сядеш о восьмій і не помітиш, як настане ранок.