Spell

ЗАКЛЯТТЯ

Маркізе!

Ти де?

Ні!

Тату! Ні! Ні!

Будь ласка! Допоможіть!

-Марку! -Мала?

Ві?

Я вже десять хвилин стукаю у двері.

З ручкою щось не так.

Так, її заклинило. Що ти зробила?

Марку, не починай. Я запізнююся. Вибий двері.

Це імпортні бельгійські, за 1 500 доларів.

Ні в якому разі, крім пожежі чи стихійного лиха,

я не вибиватиму двері за півтори тисячі доларів.

-Мені начхати, скільки коштують двері. -Півтори тисячі доларів.

Півтори тисячі? Вибий двері.

-Я викличу слюсаря, добре? -Ні, чекай, Марку!

-Вибий ці кляті двері! -Скоро повернуся.

Зараз вибий, бо, Богом клянуся...

Марку!

Я говорю по телефону.

Зі слюсарем. Каже, що перед нами тільки чотири виклики.

-Приїде через три години. Отак. -Марку, ти що!

Це дуже важливо. На цю зустріч не можна запізнюватися.

Вибач, я ще говорю по телефону. Я тебе не чую.

Марку? Чорт тебе забирай, Марку.

Що? Ну чого ти.

Виходь за мене заміж.

Маркіз Ті Вудс, я тебе ненавиджу.

Але дякую, що мене врятував.

Нема за що.

Люблю цю дупку.

Бійка. Мені потрібна бійка.

ВУДС, ШЕЛДОН І ПАРТНЕРИ

І кажучи «мені», я маю на увазі тебе, мого вісника апокаліпсису.

Маркіза Ті Вудса.

Мого особистого гладіатора.

Чи він втратив свою лють?

Навіть не думайте, що хоча

більшість позивачів у цій справі – представники «мого народу»,

я не планую добігти з м'ячем аж до зони захисту

і запхнути його в горлянку їхнім адвокатам.

І це тебе не бентежить?

Бентежить?

Позивачі чорношкірі, але їхні адвокати білі.

Поправка: білі расисти.

Це груповий цивільний позов з делікатного питання,

тому й поводитися з ним треба делікатно.

Нащо використовувати кулаки, коли ще не закінчилися слова?

Маєш рацію, Маркізе. Як завжди.

За це я тебе й люблю.

Але мені потрібна не ваша любов.

Ні, Вайман. Я це роблю заради грошей.

Дзінь-дзінь, любий друже.

Містере Вудс, вам дзвонить Отіс Пілі, есквайр.

У мене немає знайомих адвокатів на прізвище Пілі.

Що йому треба?

Каже, сімейне питання. Він дзвонить з Кентуккі.

-З'єднайте. -Так, сер. Зараз.

Добрий день, містере Вудс. Дякую, що відповіли.

На жаль, я маю прикру звістку про вашого батька.

Він помер.

Я вам співчуваю, але ви його найближчий родич,

а тут треба вирішити деякі питання, пов'язані з його спадком.

Ти мало про нього не розповідав. Який він був?

Я не бачив його з дитинства, мала.

Відколи втік з Аппалачів не озираючись.

Скажімо так: він не був доброю людиною.

Він просто...

Ніби застряг у часі.

Тобі буде корисно з цим покінчити, Марку.

Здається, там не просто застрягли в часі.

У них узагалі є електрика?

-Елек-що? -А туалети в будинках?

Там чорношкірі хоч є?

Ну все, годі.

Цей чоловік був батьком вашого батька.

Тому цього тижня ігри, тренування,

танці й зустрічі з друзями

скасовуються, бо ми всі їдемо туди

вшанувати його пам'ять, і це не обговорюється.

А тепер змінимо тему.

Таю, поговорімо про хлопця, який чіпляється до тебе в школі.

Ну, Таю, розказуй, що там.

Фігня через соцмережі, тату. Ти не зрозумієш.

Я досить непогано на цьому розуміюся.

І пам'ятай: обговорюй усе з учителями,

але в жодному разі не починай бійку.

Саме цього від нас очікують.

Бачиш, мала? Усе просто.

Яка краса.

Може, послухаємо музику?

Є побажання? Що слухати, чого не слухати?

Сем? Таю?

Гаразд.

Оце я розумію.

Діти, цю пісню я співав вашій мамі.

Так!

Співай, Ві.

Бо ти моя

Бо ти моя

ОБЕРЕЖНО ДАЙ ДОРОГУ ПОВІТРЯНОМУ ТРАНСПОРТУ

Синку, неси драбину. Велику.

Дизель.

Просто диво.

Тату, як ти дізнався про цей аеродром?

Синку, тепер на все є додатки.

Навряд чи він є на картах.

Але якщо серйозно, то ваш тато – природжений пілот для диких місць.

Я вмію орієнтуватися навіть по зірках, якщо треба.

А цей літак? Справжня стара школа.

-Так, мала? -Чорт, яка спека.

Добре було з вам поспілкуватися.

Якщо комусь знадоблюся, я писатиму щоденник у літаку.

Піду в туалет. Комусь щось узяти в магазині?

Жир дикого кабана

Жартуєте?

От фігня. Чорт забирай.

Гей. Йо, брате, тут є якийсь оператор?

Рабство скінчилося.

Заправляйся без оператора.

Ні.

Покажи.

Я не вкраду. Просто хочу подивитися.

Ого, мішечок моджо.

Я таких не бачив змалку.

Але й тоді я не дуже розумів, навіщо вони.

На удачу.

-Удачу. -Так, удачу.

-Чув про неї? -Авжеж, я чув про удачу.

-Захист. -Захист від чого?

Від людей, які хочуть тебе зачаклувати.

Ти, мабуть, багатий.

Скільки він коштує?

Чесно кажучи, я не знаю.

Ти його купив, але не знаєш, скільки коштує?

Мені... Мені його купив тато.

Чорт.

Будь ласка.

Зараз. Хвилинку.

Решти не треба, татусю.

І підкажіть, де туалет. Треба відлити.

Сортир на задньому дворі.

З півмісяцем на дверях, так?

Приємно було з вами поспілкуватися, познайомитися.

Гарного вам дня.

Ви збираєтеся на цьому літаку в передгір'я?

Так.

І не візьмете з собою амулетів?

Та не треба. Дякую.

Я в усе це не вірю.

Як хочете.

-Можна мій телефон? -Що у тебе з рукою?

Це?

Зламав на баскетболі.

Але найцікавіше, що коли вона зажила,

бац – я став як Стеф Каррі. Завжди влучаю в кошик.

Чорт.

Усе так і є.

Та ну його.

То чого вас сюди занесло?

Летимо на похорон. Мого дідуся.

Я його ні разу не бачив.

Тут поблизу ніби ніхто не помирав.

Ні, це далі туди.

Ну, мені пора.

Поки ще риба клює.

А наступного разу, якщо буде потрібна мережа,

купи мобільник з 5G.

У нас тут багато років немає ні 3G, ні 4G.

Ніґер-селюк.

Що?

Що ти сказав?

Щоб я більше не чула від тебе цього слова. Зрозумів?

Так. Але ж тато його вживає.

Воно є в тих піснях, що він слухає.

Перестань. Я кажу про «селюка».

Не принижуй інших чорношкірих.

Раніше ми всі жили в селах.

Щоб я більше від тебе такого не чула.

-Так, мем. -Авжеж. «Так, мем».

А тепер тягни свою дупу в літак.

УНІВЕРСАЛЬНИЙ МАГАЗИН МАМИ КАРТЕР

Я не зміг себе примусити сісти там своїм делікатним заднім місцем.

Вилітаймо вже.

ШЕРИФ

Ви, мабуть, знущаєтеся.

Сидіть тут. Спокійно.

Відчиніть двері.

Відчиніть двері.

Добрий день. Наскільки я знаю авіаційний кодекс Західної Вірджинії,

будь-який одномоторний літак

має право сідати на будь-яку дорогу, в тому числі приватну.

Люба, можна?

Отут це написано, сер.

Ось, будь ласка.

Законно чи ні,

але тут нечасто пролітають літаки.

Я вирішив зупинитися й переконатися, що все гаразд.