Unknown

5 НЕВІДОМИХ

"Цвяхи. Леза"

"Рідина. Токсично"

О, Боже.

Хто ти?

Так хто ти, чорт забирай?

Алло?

Привіт, малий. Воз?

Воз?

Він у вбиральні.

Що? Брокман?

Брокман? Чому на стільниковий не відповідаєш? У вас усе гаразд?

Так, він, він зламаний. Але в нас все добре.

Що? Я не чую.

Я кажу, у нас все добре.

Добре. Снейкскін питає, чи не залишив він там ствола. Глок?

- Де? - Я не знаю. На столі.

Хвилинку.

Так, він тут.

Ти можеш говорити голосніше?

Я кажу, він тут.

Так, я так і знав. Казав я цьому недоумкові, що він там.

Не знаю, що в нього з головою. Як там Коулс?

З ним все гаразд. Ви незабаром повернетеся?

Чого ти смикаєшся? Звідки я знаю?

Може, не знаю, може, за дві години.

Ми подзвонимо, коли все вирішиться.

І ще, Брокман, не кінчай їх там, поки ми тут не розберемося.

Добре, я звалюю звідси. Копи всюди нас шукають.

Що вона робить?

Моліна, у нас проблеми.

Міс Коулс? Ви повинні сюди входити у разі, якщо щось не так.

- Я не змогла, я, я просто... - Вона в порядку, капітане Паркер.

Відведи її туди, зрозуміло?

Сигнал відмінний.

- Кертіс, у тебе чіткий сигнал? - Все чудово, капітане.

Давайте, міс Коулс. Вже час.

Номер 52.

Усе, що вам потрібно, це покласти їх усередину й піти. І все.

Вони викрали мого чоловіка з його власного будинку.

Я навіть боюся уявити, на що ще вони здатні.

Що вони ще зроблять, якщо...

Якщо вони підійдуть до вас ближче, ніж на 5 футів, ми їх схопимо.

Мене лякає не те, що потрібно віддати їм ці гроші.

А те, що буде після цього.

Що тоді буде з Біллом?

Ми не дозволимо їм піти.

Просто поверніть мені мого чоловіка, детективе. Він - все, що у мене є.

Агов, агов, агов! Агов, агов, агов! Поговори зі мною. Скажи що-небудь.

Агов! Скажи, що тут сталося!

Я не знаю. Я не пам'ятаю.

Говори, що тобі відомо!

Чому ти зробив це зі мною?

Тільки більше не бий!

Останнє, що ти пам'ятаєш?

Що? Я не знаю. Як я оговтався. Як ти почав мене бити.

Будь ласка, розв'яжи мене.

Де ми? Що це за місце?

Пустеля.

Пустеля?

Це все, що я знаю.

Вони мертві?

Ні.

Що ж, це буде жахливо, коли ці хлопці оговтаються. Краще розв'яжи мене.

Я б цього не робив на твоєму місці.

Звідки, чорт забирай, він узявся? Не слухай його.

Агов! Замовкни! Не лізь не у свої справи!

Ми з моїм другом самі все залагодимо. Без твоєї допомоги.

Ні, серйозно. Не розв'язуй його, мужик.

Чому ні? Що тобі відомо?

Він зв'язаний, а ми ні. Так?

Цей хлопець теж нічого не знає!

Лише поміркуй про це, добре? Хтось же це зробив. Розумієш?

І цілком логічно, що в нього на те була причина, так?

Ага. І що це за причина?

Це очевидно. Хіба ні? На чиєму би боці ми не були, він не з нами.

Який бік? Про що ти говориш? Тут немає ніяких боків.

Це не команди! Ми тут всі разом! На час!

Добре, переконав.

То як, чорт забирай, ми сюди потрапили?

Я не знаю.

Так?

МакГейхі, Андерсон, приготуватися. Вона виходить.

Усім залишатися на місцях. Кертіс, скажеш, коли ця штука зсунеться.

"Зона суворого режиму радіації"

О, чорт. Що з ним трапилося?

Його поранили. Він втратив дуже багато крові. Тримай. Лізь нагору.

Спробуй звільнити його.

Ні, це ключі від машини.

- Хочете звільнити його, а не мене? - Хлопця поранили, то ж замовкни!

Ну, а, може, я - лікар! Мені теж боляче!

- Тут є ванна? - Там далі.

- Як тебе звати? - Я не, я не знаю.

Ти нічого не пам'ятаєш?

Я помру, так?

Я помру.

Що тут відбувається?

Він у порядку?

Я не зможу допомогти, поки не знайду ключ. Хочу перевірити цього хлопця.

Агов! Агов! Агов!

Добре! Добре!

Якого чорта ти це зробив?

Ти напав на мене. Я лише намагався допомогти.

Допомогти?

- А хто тебе просив? - Не тобі, недоумку. Йому.

Ми подумали, що в тебе можуть бути ключі від наручників.

Слухай. Слухай. Дуже важливо, щоб ти сказав нам, що ти знаєш.

- Нічого я не маю вам говорити. - Ти що-небудь пам'ятаєш?

Ти пам'ятаєш хоча, хто ти такий? Скажи хоч що-небудь.

Звичайно, пам'ятаю! Це він! Це він з нами зробив! От, що я пам'ятаю!

- Агов, агов, я нікому нічого не робив. - Ти зламав мені чортовий ніс!

О, ти насправді це пам'ятаєш?

Так. Я пам'ятаю, забирайся від мене.

Добре, тоді назви своє ім'я?

Моє ім'я? Трахни свою матір - от моє ім'я.

Нічого ти не пам'ятаєш.

Зате ти незабаром запам'ятаєш, як отримувати стусан під зад.

Що це за місце, а? Де ми, чорт забирай?

Може, ви притягнете сюди свої дупи й піднімете мене?

Хлопці? Агов! Агов!

Цей балон розкритий.

Я думаю, він упав звідти.

- Думаєш, через це ми всі такі? - Можливо.

Агов! Не стирчіть від цієї гидоти і розв'яжіть мене.

Ми всі дихали цим куди більше, чим ти зараз. От відповідай мені.

Навіщо вішати ґрати й ставити суперзамок у такому поганому місці?

Вочевидь, хтось готовий піти на великі витрати,

аби тільки убезпечити це місце. Тут або щось небезпечне, або коштовне.

Цей, із цебром, один з ваших?

- Не впевнена. Ми відкликали частину. - То ж довідайтеся!

Що за?.. Давай, мила, давай.

Він зник, капітане. Сигнал.

Що означає, зник? Він нічого не робив. Андерсон? Що відбувається?

Порушити мовчання. Відповідай.

Тут нічого, капітане.

- МакГейхі? Що в тебе? - Нічого, капітане.

Добре. Пішли. Зупинити його.

- Не рухатися. Стій, де стоїш. - Я нічого не робив.

Де вони? Де вони?

Що-небудь бачиш? Хлопці, що відбувається?

Він один з наших. Його звати Френк Ґілрой. Він не той, хто вам потрібен.

Андерсон, відбій. Він тут працює.

Зрозумів.

Добре, ідемо. Чорт! Капітане, тут друге дно, я пошлю їх до підвалу.

Підвалу?

Ми цим займемося. Уперед!

Агов, дивися на мене. Чому ти стояв перед цією коміркою?

Якийсь здоровий мужик попросив, друг, я б заробив 20 доларів.

Капітане, ми знайшли сумку. Перевірити коридор. Ви, сюди.

Капітане, сумка порожня.

Перевірити цей чортів коридор! Перекрити сходи.

- Ти перевірив всі вікна? - Вони всі замкнені.

- Всі? - Ага. Це єдині двері.

Пробачте.

Пробачте.

Чорт!

Сучий сину.

Яке розчарування, так?

Забирайся.

Ім'я Коулс тобі про що-небудь говорить?

- Ні. - А Воз?

Слухай, зараз мені ніщо ні про що не говорить, зрозуміло?

Я пам'ятаю тільки те, що знаходжусь у цій кімнаті.

І пам'ятаю, як увійшов сюди.

В іншому, я начебто отримав чортів подарунок від Альцгеймера.

А ти? А?

- Це з нами з усіма. - Яка прикрість.

"Ерін"

Помий руки.

Вона не відчиняється. Ми вже перевірили.

Ну, добре. Давай ще раз спробуємо. Ти оговтався.

І побачив усіх вас. На лопаті була кров. Усюди була кров.

Зламаний стільниковий телефон. Я психанув і побіг до дверей.

Ти нічого не чіпав? Не бачив? Підозрілого або дивного?

Два стільці, що стоять спиною до спини і обв'язаних навколо мотузками.

Так, це цікаво. Що ж, мабуть, що б тут не сталося,

все пішло не так, так?

- Ми в пастці, як пацюки. - І це все? Більше нічого?

Так, здається.

Агов, ти його питав про телефонний дзвінок?

Що?

Запитай його про телефонний дзвінок.

- Який ще телефонний дзвінок? - Тут що, є телефон?

Хлопці, ви ще були непритомні. А він пішов знімати трубку.

- Де телефон? - Слухайте, я збирався сказати...

- Почекай, скажи, хто дзвонив. - Я не знаю. Якийсь хлопець.

- Якийсь хлопець, хто, навіщо? - Я не знаю, він лише почав говорити.

Виходить, він упізнав твій голос?

Не думаю. У нього там було галасливо. Якесь будівництво або щось таке.

- На чиєму ти боці, приятелю? - Почекай! Ти думаєш, я з ними?

Він упізнав твій голос, так?

Давайте зв'яжемо цього вилупка.

Стривайте. Я підняв трубку. Той, хто дзвонив, запитав такий-то я,

я сказав ні. Такий-то у вбиральні.

Тоді він запитав, чи не інший я. Я не знав, що відповісти й змінив тему.

Брехня!

А що я повинен був відповісти? "Агов, приятелю, я нічого не пам'ятаю.

Ти б не міг розповісти, що тут відбувається?" Це нормально?

Ти сам подумай. Він з тобою розмовляв! Він упізнав твій голос!

Він не знав, хто я. Він запитав, чи не є я двома іншими.