Immortals

Кожна людська душа безсмертна.

Але душі праведників безсмертні і божественні.

Сократ.

Гіперіоне!

Провидице... що ти бачила увві сні?

Титанів... було звільнено.

Хто їх звільнив?

Цар Гіперіон.

Він шукає Епірський Лук, щоб панувати над людством.

Помолимось.

У часи, коли цей світ ще був молодим...

ще до того, як людина чи звір заселили ці землі...

БЕЗСМЕРТНІ

на небесах розпочалась війна.

Безсмертні, які думали, що непідвладні смерті...

з'ясували, що мають силу вбивати одне одного.

В цій битві було втрачено зброю неймовірної сили...

Епірський Лук.

Переможці оголосили себе богами,

а переможених назвали Титанами,

і назавжди ув'язнили в середині гори Тартар.

Минули сторіччя. Людство процвітало.

І спогади про величну війну забулися.

Але зло, що колись було...

повернулося.

Гіперіон тут. Він прийшов за мною.

Нам потрібно втікати.

Сибіллійський монастир, Греція, 1228 рік до н. е.

Стійте. Вам не можна сюди заходити. Це священна земля.

Священна для кого?

Чого вам треба від нас?

Де непорочна провидиця?

Якщо продовжуватимете оскверняти сей дім, ви ризикуєте накликати на себе гнів богів.

Богів?

Боги.

Боги.

Нумо, поклич їх.

Молись. Проси їхньої помочі.

Молись тим богам, які незворушно дивились...

як моя дружина і діти помирали від хвороби.

Я теж, зі сльозами на очах молив про поміч.

Але замість милосердя, почув лише тишу.

І жахливі крики моєї родини...

які мучились, наче тварини до самої смерті від страждань.

Твої боги, більше не збиткуватимуться наді мною.

Я звільню титанів.

Ще не пізно зупинити це божевілля.

Ти ще можеш врятувати свою душу, якщо захочеш.

Я просвітлю тебе.

Владі богів прийшов кінець.

Тесею, ти чудово володієш сокирою.

Може колись ми побачимо від тебе таку ж майстерність у пошуках дружини.

Ти змовився з моєю матір'ю?

Вона хвилюється за тебе.

В цьому немає потреби.

Знаєш, аби бути воїном...

для цього недостатньо вправно володіти мечем.

Потрібно добре розуміти, для чого ти дістаєш меча.

Я дістаю свого меча, щоб захистити тих, кого люблю.

А як щодо інших?

— Усі інші відвернулися від мене. — А слабких?

Беззахисних? Хто захистить їх?

Обережніше. Якщо так турбуватимешся, скоро постарієш.

— Хвойда. — Ой!

Останній вогонь для лабіринта.

Останній вогонь для священного лабіринта.

Залишимо пращурів спочивати з миром.

Тесею...

Най боги будуть з вами.

Дякую вам.

Це знову сталося?

Тесею. Може одного дня ти помолишся разом зі мною.

Я молитиму, щоб боги подарували мені онуків доки я ще не постаріла.

Мамо, твої боги це казки для дітей. А мій спис справжній.

І ти ж знаєш, мамо, від вогню свічок діти не народжуються.

До того ж, у вашого жреця кумедний капелюх.

Тесею.

Мамо, лишайся тут.

Тесею.

Брати Греки!

Хочу повідомити вам жахливу звістку.

Геракліонський цар, Гіперіон, захопив Сибіллійський монастир.

Він за день ходу від нас.

Потрібно евакуювати це поселення негайно.

Ми мусимо дати бій біля воріт нашого поселення!

Тихо, будь ласка! Тиша!

Односельці, у нас немає шансів!

— Лісандре, я сказав тихо! — У нас жодних шансів!

Він стомився після битви!

Будь ласка. Потрібно, щоб кожен чоловік, жінка, і дитина зібрали свої речі.

Ми вирушаємо до гори Тартар.

Шукайте безпечний притулок за великою стіною!

Там вас захистять.

Усім кому потрібно більше часу, старим, немічним,

за вами повернуться завтра.

— Беріть те що зможете нести. — Приготуйтеся до від'їзду.

Залиште. Це не суттєво. Віддайте.

Залиште це.

Вирушаймо.

Ви помилилися шляхом.

Це не той караван, що йде до Тартара?

Він, але ви не підете з цим караваном.

Вирушайте зранку разом з такими як ви.

Як ми?

Селюки й усякий непотріб вирушають завтра.

Моя кров того ж кольору що і ваша.

— Може проллємо, щоб побачити? — Тесею.

Мамо.

Що таке?

Цей байстрюк і його хвойда матір...

Зупиніться!

Назад!

— Поклади меча. — Нізащо!

— Вбийте його! — Спробуйте і він сконає першим!

Брате, чого ти хочеш?

Кажуть що такі "як я" вирушають завтра.

Я хочу щоб нас супроводжував належний ескорт.

Сіпнешся бодай ще раз, і я відітну твою довбешку.

— Як тебе звуть? — Тесей.

Тесею, зараз не вдалий час для пролиття крові. Відпусти його.

Тільки якщо даси слово, що інших з поселення захищатимуть.

Даю тобі слово. Я залишу сильних вояків для охорони.

— Вбийте зрадника! — Досить цієї маячні!

Затримайте його! І заберіть з моїх очей!

Він байстрюк!

Заберіть його геть і роззбройте.

Мамо...

Тесею, прибережи свою несамовитість для армії Геракліона.

Вступай в наші лави. Ти чудово підготовлений.

В мене був гарний учитель.

Мені знадобляться люди з такими навичками, щоб розбити легіони Гіперіона.

І навіщо мені служити тобі? Ти був ладен залишити нас.

Мамо, ходімо.

Лісандре, ти більше не служитимеш в цій армії.

Віддай свій щит, спис...

і залишишся тут, щоб завтра вийти з караваном селюків.

— Але ж він... — Я все сказав.

Побачимось пізніше.

Діду, де твої речі? Ти що не приготувався до від'їзду?

Такі мандрівки лише для молодих,

а не таких немічних старців як я.

Будь ласка, обміркуй це. Залишитись тут це певна смерть.

Якщо прийдуть гераклійці, принаймні я швидко помру.

З того що я чув, нерішучість не їхній стиль.

Ти навіжений.

Ні.

Я стомився.

Тесею, важливо не просто жити.

Важливо жити правильно.

Вони б'ються з нечуваною жорстокістю.

І ще, вони ніби бачать у темряві.

Наче темрява їх веде.

Ти так кажеш, ніби вони й не люди.

Вони люди. Кров із геракліонців тече як і у нас.

Єдина різниця, вони б'ються з вірою в те,

що можна вбивати нестримно.

Саме тому вони й переможуть.

Лісандре, я гадав що Геліос наказав тебе роззброїти.

Саме так.

Покажи себе.

Покажи себе.

— Батьку. — Афіно.

— Зевсе. — Облишмо церемонії.

Ніхто з інших богів не бачать нас?

Що?

Перед тим як з'явитися у справжній подобі, ти був схожим на батька.

Чи можливо дідуся.

Ми мусимо бути обережнішими. І дотримуватись закону.

Жоден зі смертних на Землі не повинен бачити нас в безсмертній подобі.

Але ж, Батьку, ти підступив небезпечно близько до порушення закону.

Ти був наставником Тесея не один рік.

Як один із них. Ніколи як бог.

Тільки як його друг.

Чому саме він?

Він не боїться небезпеки.

Ані болю, ані поразок, ані бути висміяним.

Він боїться тільки одного - не захисти тих, кого він любить.

Своїх близьких.

Якщо є людина, яка здатна піти супроти Гіперіона...

то це Тесей.

Але це має бути його вибір.

Це дезертир. Він хоче зустрітися з царем.

Іди.

Отже, ти дезертир.

— Так, мій царю. — Я не твій цар.

Але я хотів би цього.

Але ти зрадник і дезертир, хіба ні?

Навіщо мені тримати зрадники біля себе?

Я можу розповісти вам, де знаходиться незахищене поселення...

там багато молодих жінок. У мене й так безліч жінок.

— Рабів і зброї. — У мене безліч зброї.

Мені потрібен лише Епірський Лук.

Я зруйнував безліч монастирів як цей, в яких молився твій народ.

Але досі не знайшов його.

Зраднику, ти колись бачив Сибіллійського монаха?

Вони непохитно служать непорочній провидиці.

Якщо все правильно зробити, провидиця може сказати де Лук.

Чи не так, монаше?

Кажи де вона.

Я знаю про твою віру, монаше.