Transformers: Rise of the Beasts

Ця легенда народилася ще до появи нашої цивілізації.

Про лихого бога, який був такий неосяжний і могутній,

що заради поживи пожирав цілі планети.

В її правдивість мало хто вірив,

допоки одного дня ми не побачили Юнікрона

на власні очі.

Але йому була потрібна не лише наша планета.

Він хотів нашу найціннішу технологію –

Транспросторовий Ключ.

Тому він послав по нього свого найсильнішого слугу,

Скорджа.

Вороги все прибувають. Ми в безпеці ненадовго.

Ключ у нас?

Заберіть його.

Сховайте.

Він не має потрапити до рук Юнікрона.

Ейплінку, ми можемо дати їм бій.

Ні. Захист Транспросторового Ключа понад усе!

Ідіть! Використайте його для втечі.

А що робитимеш ти?

Я його затримаю.

Виграю вам час.

Тоді я теж залишусь.

Це мій бій.

Послухай, з ключем Юнікрон зможе відчинити портал крізь час і простір

і погубити безліч світів.

Час тобі очолити максималів,

Оптимусе Праймале.

Отже, ти видатний воїн цієї планети.

У тебе прекрасний світ.

Життя в ньому так і вирує.

Делікатес.

Мій володар починає відчувати голод.

Віддайте Транспросторовий Ключ,

і він не чіпатиме ваш дім.

Ми краще загинемо, ніж дамо йому дістатися інших планет.

Нехай буде так.

Служіння всемогутньому Юнікрону дає певні привілеї.

Нічого не вчаться.

Ти спізнився, Скордже.

Твій володар назавжди буде ув'язнений у цій галактиці.

Ні!

Його жертва стане нашою клятвою.

Клятвою зберегти ключ, якою б це була ціна.

Ти дав їм утекти разом із Транспросторовим Ключем.

Обшукай увесь усесвіт, але знайди максималів.

А здобувши ключ, скористайся ним, щоб перенести мене до себе.

Так, володарю.

І тоді з ключем могутнім

моя влада стане абсолютна.

ТРАНСФОРМЕРИ ЧАС ЗВIРОБОТIВ

Ну все, давай.

Не підведи.

Ну нарешті.

Нарешті.

Агов, Соніку, сніданок уже готовий?

Я тобі не дворецький, Крісе.

Ну ти чого, жодних імен в ефірі.

Я Тейлз.

Ой, вибач,

Крістофере Діазе з квартири 2-С на Вілсон-авеню, 974, Бруклін.

Без справжніх імен. Вони чують.

Не здалися ми жодним таємним службам, Тейлзе.

Біжи швидше сюди, поки гаряче.

Ну хоч тут вони не прогадали.

Ось, випрасувала.

-Я вже її прасував. -Так, як яйця посмажив?

Про що ти? Вони просто добре витримані.

А щоб його.

Сідай їсти, братику.

Ніяк не можу пройти Баузера.

І тобі доброго ранку.

Запий цим свої ліки.

-Усі. -Добре.

Ти точно можеш його відвести?

Так, лікарня по дорозі. Час є.

Якщо там буде та жінка, адміністратор, і спитає про оплату,

скажи їй, що нам треба ще трохи часу.

Добре. І відзавтра я зможу допомагати більше.

Щасти на співбесіді.

Обов'язково смійся з усіх їхніх жартів. Білі таке лайно люблять.

-Мамо, не лайся. -Добре!

У мене сьогодні заняття, тож буду пізно.

Люблю тебе.

Їж швидше. Нам треба йти.

Гей, почекай.

Рука знову болить?

Ні, усе нормально.

Дай глянути.

Крісе.

Вона опухла.

Певно, еритроцити знову забили судини.

-Давно це в тебе? -Кілька днів.

Слухай, я ж просив: ти маєш про таке розповідати.

Ти хочеш боротися з цим сам чи будемо разом?

Разом.

Команда?

Команда.

Дві за десятку. Дві за… І годі все хапати руками.

Тільки не це.

Крісе, їй-богу, не випускай його з хати в такому прикиді.

Я тут мало що вирішую.

Ага, як скажеш. Ось, тримай.

Друже!

У тебе золоті руки, коли вже почнеш заробляти як слід?

Каже той, хто й кабельного не має.

«Каже той, хто…»

Не маю, бо це мій вибір.

Так я протестую проти нинішнього кровожерливого капіталізму!

Щасти з таким прикидом на співбесіді!

Іду! Привіт.

Непогано, але в анкілозаврів були панцирі.

Дякую. Дякую за ваше терпіння.

Стажистко! Я відправила тобі три повідомлення. Чому не подзвонила?

Подумала, якщо не дзвонитиму, то вийде, наче я прийшла пізніше.

Тут поліція.

Накрили художній аукціон.

Власник стверджує, що підробок немає,

але їм потрібна незалежна думка.

Добре.

Ескіз да Вінчі – оригінал.

Картина – копія, а оригінал – у Національній галереї в Лондоні.

Римська ваза.

Цінна, але на пенсію не вистачить.

Грецька плита з прокляттям. Була б дорога, але це підробка.

Як ти зрозуміла?

Бачите орфографію? Римський стиль.

У ту епоху такого не було.

Ясно.

Офіцери, я все з'ясувала.

Отже, да Вінчі – оригінал.

А ти звідки взялася?

Що ти?

-Гарна, правда? -Так.

-Звідки вона? -Нова знахідка із Судану.

Кажуть, це Гор, нубійська робота, п'яте тисячоліття до нашої ери.

Цей символ – точно не ієрогліф.

Якщо статуетка справді така екзотична, то стаття в журналі гарантована.

Джилліан.

Добре, командо, до роботи.

Які наші правила?

Дівки після братви.

«Не ставай проблемою. Не шукай їх на свою голову».

-Інакше будуть проблеми. -…проблеми.

Знаю.

Скоро повернуся.

Містере Діаз?

Знаю, ми трохи спізнилися з оплатою…

На три місяці.

Заплатіть або не приводьте брата.

-Я вже казала. -Я заплачу.

-Дайте ще часу. -Є невідкладна допомога.

Там приймають тільки в критичному стані.

-Містере Діаз. -Йому 11!

Йому 11 років.

Вставай, Крісе, ходімо.

-Що сталося? -Пізніше розповім. Добре?

Давай. Ходімо звідси.

Посидь тут.

І нікуди не йди.

Після конференції з адвокатом Сімпсона…

-Вам допомогти? -Так.

У мене співбесіда з начальником охорони.

Я Ной Діаз.

-Її скасували. -Ні, це якась помилка.

Він сам її скасував.

Містере Бішоп! Гей!

Усе гаразд, Вокере.

Це я, Ной Діаз.

Він каже, співбесіду скасовано. Щось плутає.

Ні, усе правильно.

Але чому? Ви казали, що я ідеальний кандидат.

Що це лише формальність.

Так і було, поки не передзвонив твій командир.

Сказав, ти був хоробрим, умілим зв'язківцем, але ненадійним.

Не можна було довіритися. Ти постійно витав у хмарах.

Я можу все пояснити.

Я маю обов'язки вдома. Мій брат…

У тебе був обов'язок перед армією США.

Містере Бішоп! Пане.

Я старанний працівник. Просто…

Дайте мені шанс.

Я не можу дозволити такому, як ти, зруйнувати все, що я збудував.

Такому, як я?

Ви про мене нічого не знаєте!

Я знаю, що ти не командний гравець.

Господи.

Слухай.

Супермен мав багато співбесід, перш ніж його взяли в «Дейлі Пленет».

-Він не здавався. -Я не Супермен, Крісе.

А життя – не комікси.

Просто кажу. Наступного разу вийде.

Наступного не буде.

Ніхто нас не врятує. Ми самі.

Слухай, вибач.

Усе гаразд.

Не гаразд.

Так не має бути.

Знаєш що?

Ходімо.