The first 200 lines.
Лікарка, відома своєю благодійністю,
наїхала на пішоходів біля фруктового ринку,
вбила трьох, поранила п'ятьох.
Після довгих змін лікарка дрімала в ординаторській,
потім їхала додому.
У той день вона не дрімала.
Вона їхала
на день народження дочки й заснула за кермом.
Тоді вона не доїхала до вечірки і вже ніколи
не святкувала іменини дочки.
Той день став іншою річницею.
Такою, яку лікарка воліла б не відмічати.
Троє пілотів летіли в малому літаку надто близько до підйомника.
Тоді був густий туман, що впливав на видимість.
Вони не бачили вагонів, що везли лижників на гору,
і праве крило літака врізалося у сталеві дроти.
Канатна дорога впала з 80 метрів,
враз убивши всіх 20 пасажирів.
Потім один із пілотів дзвонив сім'ям загиблих,
але йому ніхто не відповів.
12-річний хлопчик пошкодив своєму брату-близнюку
сьомий шийний хребець, що паралізувало його від шиї.
Попри прохання матері не буянити,
вони грали у звичну гру.
Столик, на який він упав, завжди там стояв.
Вони були однакові, але з тієї миті
їхні життя не мали жодної схожості.
Ці історії завжди зосереджені на жертві.
А того, хто наробив біди, не згадують.
Ніхто не хоче чути про дитину, що скалічила брата,
водійку, що заснула за кермом,
чи пілотів, що збили канатну дорогу.
Але я хочу дізнатися про винуватців...
Усе сталося так швидко.
Хочу дізнатися про людей, що стали причиною горя.
Таких людей, як я.
Їх пробачили?
Вони живуть далі?
Я щомиті думаю про скоєне.
Я щомиті думаю про вас.
Що ви робите...
Як у вас справи...
І як ви живете далі...
Попри те, що я зруйнувала ваше життя.
ПЕРЕПЛЕТЕНІ ДОЛІ
Я говорила з флористом... Вони все підтвердили
й доставлять їх уже завтра, якщо подбаєте,
щоб зранку їх хтось зустрів.
Ви говорили з закладом про розміщення банера?
Так. Якщо повісимо його не біля виходів, проблем не буде.
Чудово.
Ось фінальне меню для вас.
Ентоні, напевно, найкращий.
А що привело вас у Гонконг?
Чоловік отримав підвищення за кордоном. Типово, еге ж?
Ви працюєте?
Працювала. Так.
Я не домогосподарка.
Вибачте, я не натякала на це...
Даруйте. Для мене це болюча тема.
Я ландшафтна архітекторка.
Проектую сади для людей.
Але тут із цим важко. Ні в кого нема землі.
Ну, це Гонконг.
Який милий хлопчик.
У мене племінник його віку, він ніяк не може всидіти на місці.
То що думаєте?
Він прекрасна дитина.
Я про меню.
- Усе добре. - Ви закінчили? Я хочу додому.
Майже. У нас іще кілька справ, добре?
- Ще кілька хвилин, люба. - Боже, у вас така гарна дочка.
Вона так схожа на вас. У вас лише двоє дітей?
Марґарет?
- Покажіть остаточний список гостей. - Так, так, звісно.
Я не друкувала, подивіться на планшеті.
Це всі, хто буде.
Іноді хтось не приходить в останню мить, але навряд чи таке станеться.
Багато людей.
Ви ще не бачили весілля, яке ми влаштували минулого тижня.
Там було пів міста.
Великі вечірки завжди лякають,
але моя команда буде вас підтримувати в усьому.
Ми влаштували купу вечірок,
повірте, це найкращий заклад у місті.
Але тут що більше, то краще,
бо буде трохи сумно, якщо людей замало.
Все-таки вашому чоловіку 50, це варто відзначити,
і щойно всі планування будуть позаду,
ви чудово проведете час.
- Сподіваюся, ваша правда. - Так і є. Вечірка буде прекрасна.
- Ми поїдемо додому. - Добре.
Ходімо, Дейзі.
Який гарний малюнок.
Напевно, це ти й сестра, і твоя мама?
А це хто?
Це Ґас.
- Хто такий Ґас? - Дейзі, ходімо.
Даруйте, нам час іти.
Дякую.
- Звісно. - Ходімо.
Бувайте.
ПІК
- Знаю, але нічим не допоможу. - Чому?
Бо це твій проєкт.
Тітко Гіларі! Потримайте двері!
- Будь ласка! - Чекайте. Не біжіть.
Діти. Діти! Що я казала...
А ти...
отримала запрошення на день народження Кларка?
Так. Ми не зможемо прийти. У нас плани.
Передай Кларку наші вітання.
Розумію.
Знаю, що все було...
Просто це...
Нам важливо, щоб ти прийшла.
Я поговорю з Девідом.
- Ессі, ми вдома. - Привіт, Ессі.
- Привіт. - Привіт.
- Привіт. - Бабо, діду.
Вибачте, вони щойно зайшли. Я хотіла...
- Пусте. - Привіт, діду.
Думала, ви сьогодні відпочинете в готелі.
- Ми схотіли побачити дітей. - Де дядько Пітер?
- Він заснув. У нього джетлаг. - Вмираю з голоду.
АВСТРАЛІЯ ЗОНА ПОШУКУ
Я нарізала фруктів.
- Манго. - Класно!
Чекайте. Помийте руки.
Ессі, стеж, щоб вони мили руки вдома.
- Так, мем. - Дякую, Ессі.
Чому ти дозволяєш їй дивитися такі жахіття?
Вона одержима новинами. Нічого не вдію.
Цзін, ти переставила мої чашки?
Я поставила їх у шафу. Так зручніше.
Не знаю, чи ця вечірка — гарна ідея.
- Надто сумно. - Згоден.
Ми просто стараємося створити тут відчуття нормальності.
Твоє життя вже не нормальне, Марґарет.
- Не їж усе манго. - Навіщо прикидатися?
Хто хоче пограти у гру?
- Пограймо. - Ми дивилися телевізор.
Мамо? Можна шоколадного молока?
Так. Так, звісно. Гаразд.
- Філіпе? - Що?
Хто...
Хто на цьому малюнку?
Це Ісус.
Ісус? Чому ти малюєш Ісуса?
Більше не малюй його, добре?
Гаразд, мамо.
Любий. Іди сюди.
Я дуже тебе люблю.
Ти це знаєш, так?
Так. І я тебе люблю.
Бери шоколадне молоко.
Дякую, мамо.
Хай благословить вас Бог і береже щодня.
- Нехай Господь буде з вами. - І з вами.
Знайте, що любов Божа завжди поруч із вами.
Божа милість триває вічно.
Бог ховає вас від лиха під своїм турботливим крилом.
Могутній та вічний Боже, у Твоїй любові до людства
Ти послав Свого сина Ісуса,
що був таким же людяним, як усі, коли ходив по землі.
Він боровся, як ми.
Пережив горе й страх.
- Ти була поганою дівчинкою, Зайчику? - Дуже поганою.
- Ти заслужила на покарання. - Це правда, так. Удар мене.
- Що зробити? - Удар, будь ласка, Дірку.
Сильніше. Давай, сильніше.
Бувай, Зайчику.
- Кажу, бувай. - Добре.
Що це за ім'я таке «Дірк»?
Це ім'я білошкірого.
Як Чет чи Такер, чи Скіт, чи Девід.
Знаєш, у корейців теж дивні імена.
- Такі як Урі, Юкі й Сукі. - Це японські імена.
Насправді ні. Я знаю кореянку на ім'я Сукі.
Звичайно.
Добре.
Бувай, Дірку.
Скільки?
Шістдесят.
Тримайте.
Дякую.
Автобус їде по Храмовій вулиці?
Досить. Вийдемо на наступній зупинці.
Ми сіли не в той автобус?
Не думаю.
Дівчино.
Автобус стає на Храмовій вулиці?
Я кореянка.
Він там стає?
Вона кореянка.
Кореянка?
Не знає кантонської?
Гадаю, ні.
Вона сказала, що кореянка.
Привіт, Пурі.
No comments yet. Be the first to leave one.